Духовність Кулішівка

Над розділом працювали: учні 5-6 класів Кулішівського НВК
Керівник: Харабара Г. І.

Капличка «Божа споруда».
На місці престолу старої дерев’яної церкви, на Храм села 21 вересня 2005 року відбулося освячення щойно збудованої каплички, не згасаючої лампади духовності, яка просвітлює християнські душі і вказує їм шлях на покаяння. Збудували цю капличку Ткачук Іван Васильович та Марія Володимирівна на честь свого сина Олександра (нині покійного).
Сашко був доброю, чуйною дитиною. Добре вчився, мріяв стати священиком. Владико Онуфрій благословив Сашу в піддякона на свято Петра і Павла. Та не судилося мрії здійснитися. Невиліковна, підступна хвороба забрала хорошого учня, слухняного, совісного сина. Будучи в лікарні безнадійно хворим, Саша намалював церкву правою рукою, яка вже його не «не слухалась», а ліва була під системою.
Цей малюнок батьки Саші зберігають, як дорогоцінну реліквію. А на спогад про сина вони спорудили цю капличку.
Протирей Юрій Губко взяв проект в плановому відділі в Сокирянах. Капличка дуже красива. Зовні споруда пофарбована в блакитний колір – неба, звершу сріблиться блискучий купол.

Церква, Пресвятої Богородиці
В мальовничому куточку, на Буковині, в селі Кулішівка, яке потопає в морі зеленім, є досить гарна культова споруда – це церква Пресвятої Богородиці.
На початку XX століття кулішівський пан Іван Григорович Цанга розпочав будувати дуже великий за розмірами храм, який би,за словами свідків,зайняв всю територію теперішньої церкви. Храм був збудований по вікна з підвалами і великими печерами, в яких мали хоронити панів.
На жаль,цей задум не здійснився. У 1917 році у пана відібрали поле і він утік, залишивши все як було.
У жителя Кулішівки, Дідорака Петра Івановича, зберігся проект майбутньої церкви – витвір релігійно – церковного архітектурного життя, засвідчений румунською печаткою.
Починаючи з 1938 року і впродовж наступних 5 років в селі будували церкву, яка діє і понині. Організаторами були ж самі жителі села: Тузяк Яким Васильович, Кирилович Олексій Арйонович, Харабара Петро Петрович, Кишка Олексій Олексійович та інші.
На Буковині панував той же політичний устрій, що й на Україні, ті ж самі закони, розвивалось релігійно – церковне життя. Так і наше село не виключення. Все населення села бажало бачити нову гарну церкву.
Люди збирали кошти на будівництво, а в кого не було – працював,допомагав майстрам з Хотина.
Хотинська бригада з 10 чоловік виконувала основну роботу: мурували, штукатурили, обкладали облицювальною плиткою стіни, за якою жителі села на своїх підводах їздили Гординешти за Чернівці.
Люди ходили по селах х кондюхом – книгою, де записували прізвища тих, хто давав кошти на будівництво церкви. Потім ці гроші віддавали бригаді з Хотина, а прізвища людей, які здавали гроші почитували в церкві.
Здається, все село було зайняте будівництвом. Навіть діти і молоді хлопці віком 16 – 17 років допомагали: вони возили воду, носили носілками вгору камінь по трапу. Було дуже важко,але люди робили все для того, щоб збудувати храм.
Через 5 років будівництва в 1943 році церкву святили. В Кулішівку приїхав архієрей з Кишинева, молдавські бояри, люди з сусідніх сіл. Освячення проходило сонячного осіннього дня – 21 вересня, дуже гарно і урочисто, в день Пресвятої Богородиці.
Усіх гостей, що приїхали чи прийшли на освячення, щиро пригощали місцеві жителі.
Кулішівська церква Пресвятої Богородиці має форму многогранника в довжину 25 метрів, в ширину біля 15 метрів, і в висоту 25 – 30 метрів. Храм видно з усіх куточків села, що робить його найвищою спорудою у селі.
Особливістю споруди є те, що храм має два куполи, в одному розміщені дзвони, чотири з яких церква придбала в 1996 році, а в другому на ланцюгу підвішений позолочений світильник – пані кадило, на ланцюгу довжиною приблизно 20 метрів. Купола мають виточену огранену форму, на них прикріплені хрести. Стіни храму ззовні викладені облицювальною плиткою. Вікна храму вузькі і дуже високі, в них вставлені залізні решітки. При вході, над дверима зображена ікона, де Ісус Христос із своїми ангелами розмовляє.
Кожна нова епоха вносила свої нюанси в розуміння окремих сюжетів, що помітно в стилі ікон, адже твори іконопису завжди виражали високі моральні ідеали.
Стіни храму прикрашені іконами різної форми і тематики. Це переважно копії оригіналів ікон, які становлять класику української, світової і православної іконографії. А саме: Різдво Богоматері, Богоматір Втілення – ОРАНТА, Богоматір Одигітрія, Дари Волхвів, Преображення, Воздвиження Чесного Хреста, Благовіщення, Страсті Христові, Воскресіння, Стрітення, Святого Геогрія Воїна, Святого Миколая з житієм, Страшний суд.
Заходячи в церкву, спершу бачимо дві ікони – образи. Далі, в центрі храму, на красиво оформлених підставках знаходяться три ікони – образи, де зображені Ісус Христос з двома апостолами, Богоматір з маленьким Ісусом і Ісус Христос.
На стінах біля кожної ікони стоять позолочені підсвічники. У церкві виділено місце для церковного хору, яке огороджене залізною решіткою. Тут же знаходиться близько 30 книг – стародруків, написаних старослов’янською мовою. Серед них “Православний богослужний збірник”, “Апостоль”, “Осьмогласник”.
Книги відображають релігійно – церковні традиції, обряди в селі, весілля, хрестини, похорони. Кругом загорожі знаходяться корогви, для процесії. Жителька села Василіка Ганна Григорівна на ткацькому верстаті зробила дві корогви: Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа. Їх виносять у великі свята.
Навколо церкви знахдяться зелені насадження ( горіхи, каштани, черешні). Ліворуч від воріт знаходяться два хрести гробниці. В одному з них похований піп.
Взагалі, храм вражає своїм внутрішнім оздобленням (іконостас, фрески), зовнішнім виглядом.
Відвідайте чрам Пресвятої Богородиці,і у вашій пам’яті залишуться найкращі спогади.