Традиції Кулішівка

Над розділом працювали: учні 5-6 класів Кулішівського НВК
Керівник: Харабара Г. І.

Різдво
Приготування до свята Різдва Христового передує 40-денний Різдвяний піст, який починається 28 листопада й триває до 6 січня включно. Лише з появою першої зірки – символу зорі Вифлеємської – можна починати Святу вечерю.
На столі – 12 пісних страв, бо 12 місяців у році й 12 апостолів у Христа. Серед страв – дари городу й саду, як подяка за урожай. Колись під обрус господині клали сіно – що символізує ясла, у які поклала Богородиця новонародженого Ісусика. А на обрус – часник, щоб ми були міцні й здорові, як він, і не боялись злої сили. Запалюють свічку від вифлеємського вогню., який приносять із церкви. І вся родина збирається за столом на спільну молитву. За традицією , спершу всі коштують кутю. На столі , залежно від регіону України, борщ з вушками, голубці з картоплею та гречкою, вареники з різними начинками ( картопля, капуста, гриби, крупи), риба, гриби, страви із квасолі, пампухи, струцля ( плетінка), узвар. Після вечері трохи куті чи інших страв залишають символічно на столі – «щоб душі могли поживитися». Після вечері родина колядує та приймає колядників, а зранку 7 січня усі йдуть на святкову службу Божу до храму, вітаються того дня словами: «Христос рождається !», а відповідають : «Славімо Його!».
Маланка
У деяких селах є традиція збиратися на велику святкову феєрію – Маланку в масках. До свята готуються заздалегідь – виготовляють маски із пап’є – маше для маланкувальників. Є традиційні персонажі – Маланка (переодягнений чоловік), Василь ( переодягнена жінка), коза, лікар, а є й сучасні, що міняються щороку, залежно від політичної ситуації чи інших впливів. Тому в Маланці з’являються тітушки, поліціянти, сепаратисти …
Старий Новий рік і Василія
Зранку 14 січня по домівках ходять хлопчики – посівальники, обсіваючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. Посівальниками мають бути саме хлопчики, оскільки існує повір’я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік , щоб усе було добре і в родині, і в господаря. Посіваючи зерном, вони вітають господарів:
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю,
Сію щедро із долоні,
По долівці, по ослоні.
Засіваю Вашу хату –
Будьте радісні й багаті,
Сію густо, перехресно,
На добробут людям чесним.
Промовляю з кожним кроком :
З новим щастям,з Новим роком!
Господарі засіяне хлопчиками зерно не викидають, а навесні сіють разом із іншим збіжжям, щоб щедро родило.
Богоявлення Господнє і Водохреще
18 січня вечеря розпочинається із кількох ковтків свяченої води та спільної молитви усіх членів родини. На столі – пісні страви, хоча різдвяний піст уже закінчився. Господині ліплять вареники, варять борщ, смажать рибу, тушкують капусту, квасолю, гриби. І головна страва столу – кутя.
19 січня зранку всі йдуть на службу Божу до храму, де священики освячують воду, п’ють її та зберігають для різних потреб протягом довгого часу, бо вона не псується.
День закоханих
Хоча свято Валентина для українців нове, та вже має свої традиції. Ідея його в тому, щоб навчитись висловлювати свої почуття, бо ж так важко наважитись сказати «прості ці три слова», попросити руки і серця. Це свято і служить тим нагадуванням, що любов жива, про неї треба пам’ятати, говорити, кликати її.
Молодь збирається на вечірки, організовують пошту святого Валентина (часто анонімну, щоб вгадати автора листівки), конкурси поцілунків, закохані дарують одне одному милі дрібнички, а ще саме 14 лютого дуже багато молодят бажають одружитися.
Стрітення
Того дня у храмах освячують свічки, які називають громничними. Коли приходять із церкви, запалюють свічку «громницю» – щоби весняна повінь не пошкодила посіви й щоби мороз дерева не побив. Протягом року свічки зберігають біля ікон, і вірять, що вони мають виняткову силу та оберігають оселю від грому, блискавки, бурі, зливи чи смерчу, а членів родини – від «злого ока» та хвороб.
І у цьому святі переплилися народні дохристиянські й релігійні традиції та вірування. Вважають, що 15 лютого відбувається. Стрітення – зима зустрічається з весною.
Благовіщення Пресвятої Богородиці
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства, проте народні язичницькі традиції надалі співіснують з християнським святом. У народі свято одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю та відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.
Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня : навіть птиця на Блоговіщення печуть спеціальне печиво – «бузькові лапки» або невеличкі хлібинки, схожі на великодні паски, «бо то перший день Пасхи».
Вербна неділя
Ми освячуємо вербові гілочки, а після служби б’ємо ними один одного, примовляючи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень. Будь здоровий, як вода, а великий, як верба!». Опісля зберігаємо освячену вербу на почесному місці, скажімо, біля ікон.
Великдень
Передує святу Великий піст, що розпочинається за 7 тижнів до Великодня. Великий піст – це не тільки обмеження у тваринних продуктах та розвагах, а час покути, милостині та молитви. У великий піст малюють писанки, так як заборонені розваги та вечорниці.
Останній тиждень перед Великоднем називається Білим або Чистим. У цей тиждень дотримуються посту так само суворо, як і в перший тиждень Великого посту.
Найважливішим днем цього тижня є четвер, який називається Чистим , Світлим, Великим, Страсним або Живним. Це перший з трьох днів яких називають «Велике тридення» у християнстві. Цього дня Ісус Христос в знак покори омив ноги своїм учням та встановив Таїнство Євхаристії та Таємній Вечері. Також в цей день Ісус молився у Гетсиманському саду, був зраджений Юдою Іскаріотом, заарештований первосвящениками і вкинутий в темницю.
Чистий четвер – день весняного очищення : ще вдосвіта люди починали прибирати у хаті, на подвір’ї – все мало бути чистим і виглядати по – святковому.
Страсна ж п’ятниця – найсумніший день року. Цього дня – строгий піст,не можна виконувати тяжку роботу, і всі віряни йдуть у церкву вклонитися плащаниці – імітованому покривалу, у яке згорнули розіп’яте тіло Христа.
У Великодню суботу складають у кошики страви для освячення, накивають вишитим рушничком і несуть святити у церкву, але освяченого не куштують, а чекають неділі. У Великодню неділю після служби у церкві збираються родиною на урочистий сніданок, вітаються «Христос Воскрес!» та відповідають «Воістину Воскрес!», діляться свяченим яйцем і смакують й інші наїдки, за якими скучили за час посту.
День матері
День матері – свято родинне й важливий засіб виховання дітей. Бо щоденні старання мами дитина сприймає як щось природне, само собою зрозуміле, і тут дитині треба звернути увагу, нагадати про можливість подякувати мамі за її пацю. Що ж подарувати мамі? Гарний звичай зробити подарунок своїми руками або взяти на себе мамині хатні обов’язки. Якщо дитина хоч один день у році захоче бути подібною до мами, вона краще зрозуміє, що саме завдячує мамі кожного дня, і, може, стане менш вибагливою та вимогливою.
Цього дня в церквах, при школах чи інших закладах організовують святкові концерти. Мамам є нагода ще раз потішитися за своїх чад і приємно провести час поза домом.

День вишиванки
Мета Дня вишиванки – зберегти споконвічні народні традиції етнічного вишитого українського одягу. Адже наша вишивка-це закодовані у візерунках послання і побажання, вона є оберегом від лихого, символом краси, здоров’я, щасливої долі, символізує родинну пам’ять, вірність та любов. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, в університет, школу чи садочок.
У рамках свята відбуваються конкурси «Моя родина у вишиванці», «Найкраща вишиванка» чи «Найкраще фото у вишиванці». Організовують ходу у вишиванках, тематичні виставки, покази фільмів, лекції про історію, символіку та регіональні особливості вишитих сорочок.
У вишиванки одягають пам’ятники, ними прикрашають будинки, автомобілі та дитячі візочки. Проводять акції, скажімо, «Подаруй вишиванку захисникові», яка має на меті піднести бойовий і моральний дух українських воїнів у зоні у зоні АТО, чи «Народжені у вишиванках» – дітям, які народилися того дня, дарують вишиванки у пологових будинках.
Яким це свято стане за декілька десятків років, залежить від нас, бо кожен може долучитися до свята не тільки тим, що одягне вишиванку. А й тим, що придумає новий конкурс, акцію, флеш-моб. А тим, хто не має вишиванки, саме час братись до роботи-вишити чи купити.
День Конституції України-державний вихідний, тому більшість українців використовує його для літнього відпочинку-походів у гори, поїздок до моря. У містах організовують концерти, фестивалі, конкурси на знання змісту Основного Закону. День Конституції-це нагода на практиці підтвердити право на відпочинок.
Зелені Свята
Здебільшого Зелені свята починаються ще в п’ятницю: прибирають оселі, йдуть у ліс по лікарські трави-чебрець, м’яту, материнку, полин. У суботу прикрашають оселі гілками берези, липи, клена, явора, горіха. Долівку встеляють пахучим аїром, який ще називають татарським зіллям, лепехою або шуваром. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге (після Великодня) виходять на світ із землі. У деяких регіонах відзначаються Поминальні дні, люди відвідують могили рідних, священики правлять панахиди.
У неділю всі йдуть на літургію до церкви, де освячують букети з лікарських рослин чи польових квітів. Святковим є і понеділок, коли ми вшановуємо Святого Духа.
В окремих оселях колись із нагоди свята Трійці традиційно випікали пироги зі сиром або щавлем.
Івана Купала, Різдво Івана Хрестителя
Насправді у народі збереглися традиції святкування астрономічного літа, яке приходило із найдовшим днем – 21 червня. Пращури вірили, що вцей день Сонце має найбільшу силу, від його цілющого проміння в цей день набувають надзвичайної сили трави, вода й роса. Тому заготовляють лікарські рослини.
Існувало повір’я, якщо дівчина з хлопцем, взявшись за руки, перестрибнуть через вогонь і їхні руки не розчепляться, то бути їм парою. У купальську ніч дівчата ворожили на свою долю, плели вінки й пускали їх на воду. Коли вінок дівчини плив і приставав до берега, це означало, що в цей рік дівчина вийде заміж. Робили дівчата й по два віночки-для себе й хлопця. Якщо віночки у воді «з’єднувалися»-бути весіллю швидко. Поганою прикметою вважалося, коли чийсь крутився на місці, а потім тонув. Це означало смерть.
Щоправда, нині ці традиції відійшли в минуле. Відроджуються хіба що інсценізації святкування дня літнього сонцестояння-веселі забави біля вогнищ, які любить молодь.
Перший Спас
Цього дня в церквах святять воду, квіти й мак. Після Маковея не можна вже качати меду. Все, що бджоли принесуть після Медового Спасу, лишається їм на зиму.
Преображення Господнє-Другий Спас
Ще називають це свято Другий Спас, Яблучний Спас. У народі його пов’язують із празником урожаю. Це дає підставу вважати, що первісне коріння сягає дохристиянських вірувань, оскільки майже в усіх давніх народів були урочистості з нагоди збору врожаю. Цього дня в церквах, за традицією, освячують дари природи: груші, яблука, мед та обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці.
Спасом завершується літній сезон. Тому кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»
Успіння Богородиці
Особливістю богослужіння є винесення з вівтаря Плащаниці Божої Матері та звершення особливого чину поховання з хресним ходом навколо храму.
День Прапора
Національні прапори того дня вивішують на всіх будинках і навіть приватних балконах та вікнах. Українці вбираються в одяг синьо-жовтих кольорів, дівчата вплітають таких барв стрічки чи носять віночки. На честь свята відбуваються різні заходи, зокрема виставки прапорів-реліквій, і серед них-найважливіші бойові знамена з фронту. Бо, на жаль, і нині нашу національну святиню воїни на сході захищають своїм життям.
День Незалежності
Українці мають цього дня вихідний. У столиці відбувається військовий парад, у церквах мовлять молитви за Україну, будинки прикрашають національними прапорами, люди одягаються у вишиванки чи одяг із національною символікою та беруть участь у різних заходах: фестивалях, конкурсах, концертах. До святкувань Дня Незалежності долучається діаспора в усіх країнах світу. Це свято кожного українця, свято волі та мрій.
День української писемності та мови
У День української писемності та мови на українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не так з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.
Також того дня стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей день святкувати просто-лише розмовляти українською мовою і заохочувати до цього інших.
День Гідності та Свободи
Звісно, виходимо на Майдан-у Києві чи у своїх містах і селах. Виходимо, щоб пом’янути Небесну сотню і нагадати Президентові та Верховній Раді, що влада в Україні належить народові.
День Волонтера
Найкращим святкуванням буде, якщо кожен із нас приєднається до волонтерів-внесе свою дрібочку вільного часу чи ресурсів у їхню важливу справу.
Андрія Первозваного
Церква несхвально ставиться до ворожінь, та нині це радше розвага-зібратися хлопцям та дівчатам увечері 12 грудня на вечорниці із частуванням, та ворожінням.
Найпростіше-покласти під подушку торбинку з написаними на аркушиках чоловічими іменами (11 імен на свій розсуд, а один папірець-порожній). Вранці 13 грудня витягнути один з аркушиків. Яке ім’я випаде- так і зватиметься майбутній чоловік. Якщо дістався порожній папірець, значить, заміж ще рано.
Дівчата збираються і виходять на вулицю. Тут кожна питає про ім’я першого чоловіка, якого зустріла,-його ім’я і буде ім’ям судженого.
Інший спосіб-набрати жменю зерна та символічно посіяти на землі чи снігу, примовляючи: «Андрію, Андрію, коноплі сію, спідницею волочу, заміж вийти хочу». Потім є обряд кусання калити-круглого печива з діркою посередині-символу Сонця, бо свято припадає на найтемніший період року. На стрічці калиту підвішували до сволока. Відкусити шматочок міг лише той парубок, який, попри жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки парубки помічали усмішку, то смикали за стрічку, і калита підстрибувала вгору.
Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата надягали вінки з барвінку, прикрашені пучечками калини, і цілували в уста.
Святого Миколая Чудотворця
Це свято, без сумніву, одне з улюблених у нас. Та найбільше чекає його дітвора. Хлопчики і дівчатка ще звечора 18 грудня зазирають під подушки: чи не поклав уже святий Миколай подарунка? А для дорослих це нагода згадати про сиріт та бідних й анонімно втішити дарунком і їх.