Видатні особистості Селище

Демченко Микола Федорович – народився 4 червня 1949 року у с. Селище Кельменецького району Чернівецької області в родині Федора Федоровича та Ганни Артемівни.
Після сільської середньої школи Микола закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва та був направлений у м. Здолбунів Рівненської області на завод пластмасових виробів на посаду художника-графіка. Після служби в армії (1968 – 1970 рр) працював у Чернівцях старшим інженером на машинобудівному заводі, потім на фабриці народних промислів «Буковина».
У 1971 р. Микола Федорович вступив до Харківського художнього інституту на факультет дизайну. Входив до групи кращих студентів Радянського Союзу, яка їздила в Німеччину на конкурс, де здобула І місце. Місячну роботу виконали за тиждень, а точніше за 6 днів. Група складалась із 8 чоловік. Після закінчення інституту працював у Дніпропетровську художником-конструктором на верстатобудівному заводі, згодом обійняв посаду провідного художника-конструктора Дніпропетровського інституту місцевої промисловості. Входив до спілки художників УРСР. У 1984 р. одержав запрошення до Харківського спеціального конструкторського бюро технічних засобів, де виготовляли обладнання для космічної галузі. Там Микола Демченко заприятелював з космонавтом Олексієм Леоновим. У 1985 прийняв запрошення від Київського інституту технічної естетики на посаду проектанта. Із 1986 до 1988 рр. працював головним художником-конструктором в Інституті „Промтехкомплекс”.
З 1989 до 2000 рр. Микола Федорович, перебуваючи в Спілці дизайнерів України, виконав багато професійних робіт на різні теми та отримав авторські свідоцтва. Всього у М.Ф. Демченка 25 авторських свідоцтв на промислові зразки. Їх діапазон розширюється від столових, канцелярських наборів до «Верстака комбінованого» чи «Пристрою для вимірювання температури». Про амплітуду художнього-конструкторських робіт майстра свідчать численні виставки, на яких були представленні незвичайні твори М.В. Демченка: Італія – 1977 р. („Промислові”);; Югославія – 1979 р. („Хірургічний пристрій); Москва, 1980 р. („Дизайн України”). На виставці народного господарства „Москва” нагороджений дипломом І ступеня і золотою медаллю. У 1987 р. Микола Федорович був делегований від України на І-й з’їзд дизайнерів, а у 1980 р. став учасником міжнародної виставки „Плакат”. На грудях футбольної команди „Дніпро” фірмова емблема роботи Миколи Демченка. За художником-дизайнером численні інтер’єри, з них на фірмі „ICL” (комп’ютерні мережі), ігровий зал казино „Будапешт” тощо. Митець-дизайнер працює в Державному інституті декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Бойчука (Київ). Багато в столиці України пам’яток-проектів Демченка. Серед них – арки парків, оздоблення фасадів, алей, екзотичні дитячі майданчики.
«Мало народитися художником, треба обов’язково бути ремісником, щоб не споруджувати несмаку на площах українських міст», – вважає митець.
Ткач Алла Василівна – народилася у січні 1976 року у смт. Бричани у сім`ї вчителів, мати Демченко Ганна Семенівна – вчитель української мови та літератури, батько Демченко Василь Федорович – вчитель історії, які були направлені в Бричани на роботу. У 1977 році батьки переїжджають до Братанівки і працюють у Молодовській восьмирічній школі, а через декілька років за місцем роботи переселяються до с. Селище на постійне місце проживання.
Тут Алла Василівна і пішла в перший клас. Закінчивши Селищанську ЗОШ із золотою медаллю, поступила в Чернівецький державний університет ім. Федьковича, який закінчила з Червоним дипломом за спеціальністю «філолог». Після його закінчення залишилась працювати на кафедрі і досягла певних успіхів. Вона є кандидатом філологічних наук, старший викладач Буковинського державного медичного університету кафедри суспільних наук і українознавства. Також Алла Василівна є автором навчально-методичного посібника та навчального посібника „Українська мова професійного спрямування”. Філологічний світ України познайомився з її авторефератом і працею монографії, на її рахунку 28 статей.
Лєскова Галина Василівна – народилася 9 серпня 1958 р. в с. Берново Кельменецького району. Народилася в сім’ї вчителів. Батько Василь Іванович – вчитель історії, мати Олена Григорівна – вчителька початкових класів.
Після Берново батьків перевели в Шишківську восьмирічну школу за призначенням батька, Василя
Івановича, директором. Після кількох років праці у Шишківській школі сім’я Лєскових переїздить до с. Селище на постійне місце проживання.
У 1974 році Галина закінчила 10 класів Селищанської середньої школи з золотою медаллю. Після школи 1 рік працювала у шкільній бібліотеці.
У1975 р. поступила у Чернівецький державний університет, який закінчила з Червоним дипломом. По закінченні університету поступила в аспірантуру. Після аспірантури працює у науковому відділі «Фальйон». Кандидат фізичних наук.
Гуцул Володимир Васильович – народився у жовтні 1959 році в с. Селище Кельменецького району. Закінчив 10 класів Селищанської ЗОШ. Відслужив 2 роки в Радянській Армії. Після Армії поступив у Київський університет ім. Шевченка на відділ журналістики. Стажувався у районній газеті «Дністрові зорі». Після закінчення вузу працював журналістом у столиці. На даний час відкрив власний канал «Бізнес-канал». Робота потребує відвідин усіх країн світу, тому він багато подорожує. Його дружина і син працюють разом з ним у журналістській справі.

Кривчанський Іван Пилипович – народився у листопаді 1972 року в сім’ї селян. Мати – Кривчанська Євдокія Василівна, батько – Кривчанський Пилип Никифорович.
Закінчив у 1989 році Селищанську ЗОШ. Навчався у Московському сільськогосподарському інституті. Тепер це Московський державний агро-інженерний університет ім. Гарячкіна. Після закінчення інституту почав з викладацької діяльності і поступово піднімався професійними сходинками вгору. На даний час Іван Пилипович кандидат педагогічних наук, доцент кафедри «Педагогіка», проректор по виховній роботі.
Гуцул Василь Петрович – навчався в Селищанській ЗОШ. По закінченні поступив до Чернівецького університету. Після навчання в університеті працював на великому Київському виробничому об’єднанні «Елетронмаш». Був інженером-програмістом, спочатку – старшим, далі – провідним, а згодом став завідувачем лабораторії.
В середині 80-х років з групою спеціалістів Василя Петровича направили від об’єднання на два роки до Фінляндії на роботу. Потім термін відрядження продовжили. Тут він вдосконалив свої знання, набув нового досвіду, а згодом директор приватної фірми «Мікродата» запропонував йому роботу в Хельсінкі і Василь Петрович погодися.
Фірма займається інформаційними технологіями, автоматизацією великих виробничих підприємств.
На даний час Василь Петрович Гуцул працює віце-президентом експорт-проектів. Займається укладенням договорів, їх організацією та реалізацією.

«Як він ішов зачарований світом.
Натхненно і мудро творив ходу –
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!»

Поет був знайомий з відомим українським медиком європейського призначення Пішаком Василем Павловичем, який народився 3 листопада 1940 року в с. Селище.
У вересні 1960 р. вступив на перший курс лікувального факультету Чернівецького медичного інституту, який блискуче закінчив 1966 році. З 1966 року – асистент.
У 1974 закінчує вечірнє відділення біологічного факультету Чернівецького державного університету ім.Ю. Федьковича.
З 1972 року – доцент кафедри зальної біології Чернівецького медичного інституту.
В 1971 захистив кандидатську дисертацію «Вміст натрію, калію, магнію, заліза і хлоридів в органічному середовищі при хронічному гепетиті та цирозі печінки».
В 1985 році захистив докторську дисертацію. „
В 1987 році йому присвоєно вчене звання професора.
Упродовж 1981 – 1985 років – декан педіатричного, 1985 – 1993 роках – декан лікувальних факультетів. Обраний вперше за конкурсом 1993 року ректором Чернівецького державного медичного інституту, а в 1997 та в 2003 роках – ректором Буковинської державної медичної академії.
В 2008 році знову на конкурсній основі обирається ректором Буковинського державного університету. Дружина Марія Миколаївна – лікар-ендокринолог, донька – доктор медичних медичних наук, професор. Онука та племінники теж пішли його стежкою. Тому можна говорити про династію медиків Пішаків.
Не можна обійти увагою людину з великої букви, яка є покровителем, захисником і взагалі гордістю села. Це колишній сільський голова, який на цій посаді пропрацював 37 років, Маринчин Анатолій Миколайович.
Народився 7 липня 1944 року в с. Селище Кельменецького району в селянській сім’ї.
З 1951 року по 1958 році навчався в Селищанській семирічній школі.
1958 – 1962 роки навчався в Іванівецькій середній школі, по закінченні якої у 1961 році вступив до Хмельницького сільськогосподарського технікуму, який закінчив у 1964 році, одержавши спеціальність техніка-механіка лісового і сільського господарства. Потім працював у Селищанській школі вчителем географії.
В червні 1973 року обраний головою сільської ради с. Селище. За значний період історії багато зробив для села, для людей. Нині – депутат сільської ради.
Сливка Віктор Іванович – 1957 року народження. Народився у селянській родині, мати – Сливка Ганна Ігнатівна (працювала в рільничій бригаді), батько – Сливка Іван Іванович (черговим на станції Васкауци). Батьки завжди приділяли значну увагу вихованню сина, тому він ріс старанною, чуйною до людей дитиною.
По закінченні Селищанської школи навчався в медучилищі в м. Чернівці, потім закінчив медичний інститут. Працює в Буковинськім державнім університеті, кандидат медичних наук, доцент кафедри «Дерматовенерології та фтизіатрії».
Цуркан Василь Васильович – народився 16 грудня 1982 року в с. Селище в родині вчителів. Батько Василь Ілліч – вчитель хімії, мати – Лідія Василівна – вчителька біології. Закінчив школу із Золотою медаллю. Навчався в Київському інституті телекомунікацій і зв`язку. Нині – кандидат технічних наук.