Історія Сербичани

Над розділом працювали: учні Сербичанського НВК
Керівник: вчитель історії Бучацька О.І.

Історична довідка.
В історичних джерелах село Сербичани вперше згадується на початку ХVІІ ст. 1602 р.
В центрі села на схід від нього в урочищі Пилипівський став виявлені населення трипільської культури (ІІІ тис. до н. е.). А на захід від села – могильник черняхівської культури (ІІ ст. н. е.)
Місцевість, де розташоване село, не сприяла будівництву оборонних споруд.
Територія краю в Х-ХІ ст. входила до складу Київської Русі, згодом до Галицько-Волинського князівства, а з середини ХІV ст. – до складу Молдавського князівства.
Негативно на розвиток краю позначилась і Хотинська війна 1521 року, коли по території між Дністром і Прутом пройшло від 150 до 250 тисяч турецького та татарського війська.
16 квітня 1769 року князь Прозоровський зупинявся з частиною армії у Романківцях, а генерал-поручик Штофельн зі своїм корпусом в Сербичанах.
За Бухарестським мирним договором 1812 року територія краю в складі Бессарабської області відійшла до складу Росії.
1846 року в селі побудована на кошти прихожан Архангело-Михайлівська церква.
Для сприяння заселення краю урядом Росії переселенцям були надані пільги. Тоді можливо і з’явились назви двох частин села – Руснаки і Молдова.
Відміна кріпосного права 1861 року не внесла значних змін, так як в кріпосній залежності в Бессарабії були лише цигани.
Деяке пожвавлення життя відбулося після закінчення будівництва залізниці Жмеринка-Новоселиця (1882-1892 рр.)
У 1898 році відкрито церковно – приходську школу, в якій навчались 13 хлопчиків і 10 дівчаток .
Під час Першої світової війни на території краю перебували революційно настроєні військові частини Росії, що сприяло піднесенню свідомості населення.
В лютому 1918 року край був окупований австрійськими військами, а в листопаді того ж року – румунськими військами. Перед захопленням села румуни обстріляли його з гармат, а вислану делегацію розстріляли.
Сербичанці брали участь У Хотинському повстанні. Під впливом революційних подій в 1918-1922 роках Румунія змушена була здійснити земельну реформу.
28 червня 1940року край було визволено Червоною Армією. Вперше навчання в школі почали вести на українській мові, молодь мала можливість навчатися на різних курсах.
Значні зміни відбулися після визволення краю Червоною Армією 28 червня 1941 року. Вперше навчання в школі почали вести українською мовою, молодь мала можливість вчитися на різних курсах. На початку війни румуни арештували активістів села, п’ятьох з них розстріляли. Жителі села з хвилюванням слідкували за подіями, викликаними висадкою десанту 13 січня 1944 року під командуванням Івана Примака. Проте, обставини склалися так, що з 12-ти членів десанту лише двом вдалося вирватися з оточення.
В кінці березня 1944 року воїни 113 стрілецької дивізії визволили село Сербичани.
На фронтах Другої світової війни брали участь 122 жителі села, 65 воїнів не повернулось з війни.
В 1945 році організовано колгосп імені Леніна. У 1975 році колгосп реорганізовано в радгосп імені Леніна.
У 1954, 1955 і 1957 роках колгосп був учасником Всеукраїнської сільськогосподарської виставки.
За післявоєнні роки в селі побудовано школу, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, кілька магазинів, адмінбудинок, швейну майстерню, лазню, млин, а на станції Романківці плодоконсервний завод, автозаправочну станцію, перебудовано більшу частину житлових будинків.
Десятки вихідців села одержали вищу та середню освіту.
При будинку народної творчості та дозвілля працювали гуртки: хоровий, вокальний, драматичний, фольклорно-етнографічний, художнього читання, агітбригада, команда КВК. Фольклорно-етнографічний ансамбль брав участь у районних та обласних оглядах.
У 1998 році Селянська спілка „ Сербичанська” реорганізована на два товариства: ТзО „Світанок” і ТзО „Надія”, одночасно були створені два фермерські господарства з однойменними назвами.
У 2006 році село газифіковано.
Для вшанування воїнів-односельчан, які брали участь у Другій світовій війні, у 2007 році споруджено пам’ятник.
Розвивається у селі також і спорт. Постійно проводяться змагання з волейболу, футболу. Зокрема у 2011 році команда з футболу здобула І місце серед команд району.
Живі і досі традиції села. Найяскравішим святом є Маланка. Щороку сербичанські маланкарі дивують усіх своїм дійством. У 2011 році Маланка села здобула І місце у районі, а у 2012-му – ІІІ місце у Чернівцях.