Культура Василівка

Пісенна спадщина села Василівка

Пісня – одна з найдавніших і найпоширеніших видів словесно – музичного мистецтва. Невеличкий ліричний твір, що поєднує поетичний текст і мелодію.
Пісня виникла на ранньому етапі розвитку суспільства і відтоді відіграє важливу роль у житті всіх народів світу, адже вона – душа народу. саме з мови й пісні розвиваються першоелементи духовної культури, на їх основі зростає національна література, музика.
«Якщо для світу українська пісня є дивиною мистецтва, – говорив Д. Павличко, – то для нас вона не тільки естетична категорія, а й хліб і пам’ять, джерело життя, основа національної свідомості».
Метеором промайнув у сучасній музиці буковинського краю талановитий композитор і поет В. Івасюк, який дуже любив народну творчість, записував, вивчав, орієнтувався на неї у своєму пісне творенні і цим вписав немеркнучу сторінку до історії української музики.
Щедро використовують зразки фольклору своїй творчості сучасні буковинські композитори зокрема: Григорій Шевчук, Василь Михайлюк, Михайло Мафтуляк, Андрій Плішка, Микола Новицький та інші.
Невичерпне джерело народної творчості щедро живить і аматорські колективи, серед яких деякі можуть позмагатися і з професіональними. Діяльність фольклорних колективів набагато полегшує роботу збирачів фольклору. А їх на Чернівеччині цілий загін.
Люблять і шанують українську пісню і в нашому селі, бо воно здавна славиться творчо обдарованими людьми, які люблять і цінують місцевий фольклор. Саме такими шанувальницями народної пісні є жінки з фольклорного ансамблю «Веселі бабусі».
Учасниці ансамблю є різними за віком, але об’єднує їх любов до пісні. Вони є частими гостями на сцені нашого Будинку культури. Нам подобається їх ініціативність. Своєрідна виконавська майстерність.
Багато пісень із репертуару «Веселих бабусь» виконує фольклорний ансамбль нашої школи «Зірниці». Ці два різновікові фольклорно – етнографічні ансамблі подружилися між собою. Часто проводять дружні зустрічі, всіх їх єднає пісня.
Пісенний репертуар фольклорного ансамблю «Зірниці» складається із пісень, які вони самі збирали протягом 5-ти років. Це пісні, які виконувалися у нашому селі колись і виконуються тепер.

В основі пісенного репертуару ансамблю «Зірниці» – пісні про кохання. В них передаються відносини двох. І перше несміливе почуття, і відкрите утвердження щастя любити і бути любимим, і сумніви та образи, і біль розлуки. Ці пісні завжди сповнені глибокого і ніжного ліризму.

Пісні про кохання

«Де капуста, там розсада»

Де капуста, там розсада
Де дівчина русява, там принада
Ой не пив би та й не їв би,
До дівчини русявої полетів би
Ой не їв би, але мушу
Запалила та й палає
Сама сіла на крісельце та й думає
Ой чи вбився, чи вдавився?
Чи за мною, русявою, зажурився?
Ані вбився, ні втопився
Лише за мною, русявою, зажурився.

«Ой мельнику – мельниченьку»

 Ой мельнику – мельниченьку,
 Змели мені пшениченьку.
 А як хочеш нараз, нараз,
 Змелю тобі зараз, зараз.
 А як хочеш петлювати,
 Треба нічку ночувати.
 Хоч би нічку, хоч би дві,
 С петлю й мені, як собі.
 Вже пшеничка петлюється,
 Милий з Ганев цілується.
 Вже пшеничка в мішках
 Милий з Ганев в подушках
 Вже пшеничка у коморі
 Милий з Ганев на оборі
 Мама хлібець розчиняє
 Милий з Ганев ся працює.

«Стояла під грушков, раз»

Стояла під грушков, раз.
Полола петрушку, два,
Визирала хлопця, шум – рія – ра,
В чорнім капелюшку, ю – ха – ха,

В чорнім капелюшку, раз,
В білій вишиванці, два,
Високий, тоненький, шум – рія – ра,
То є мій миленький, ю – ха – ха.

То є мій миленький, раз,
Що зі мною гуляє, два,
Що все раз обкрутить, шум – рія – ра,
До серця туляє, ю – ха – ха.

То є мій миленький, раз,
Що зі мною гуляє, два,
Що все раз обкрутить, шум – рія – ра,
То все поцілує, ю –ха – ха.

Весільні пісні
«Мала мати одну дочку»

Мала мати одну дочку
Тай купала її в медочку
Тай купала в повивала
Щастя й долі не вгадала
Щастя й долі не вгадала
За п’яницю її дала
П’є п’яниця щем й гуляє
Йде додому тай гукає
А п’яниці спосіб знаю
Стиха двері відчиняю
Стиха двері відчиняю
До місяця промовляю
Ой місяцю місяченьку
Світи мені всю ніченьку
Бо я маю мандрувати
Свого мужа покидати.

«Чи ж я, мамо вам докучила»

Чиж я мамко, вам надокучила,
Що ви ж рано заручили?
 Не ти, доню, докучила,
Докучили твої подруги,
Під віконце підбігаючи,
На вулицю викликаючи:
 Ой чи дома (та Надія),
Чи її немає.
Нехай вийде погуляє.

«Суботонька, неділенька»

Суботонька, неділенька
Так як один день,
Сумувала та Олянка
Та весь тиждень.
 Ой як мені сумувати
Перестати,
 Ой як мені та батенька
Забувати.
 Ой як мені до свекорка
Привикати,
 Ой як мені та свекорка
Називати.
 Ой назву я свекорка
Та батеньком.
А він мені та батеньком
Тай не буде,
Тільки мому серденьку
Жалкіш буде.