Духовність Молниця

Саме фортецями віри можна назвати церкви, які пережили атеїстичний період і були для селян місцем зміцнення  віри народу.     Церква Вознесіння Христа з Молниці, яка діяла безперервно в усі періоди життя,  була опорою, і для віруючих сусідніх сіл. Церква святого Миколая, з другої половини села була знищена, як і багато інших священних місць. Розповідають, що декілька селян, які брали участь у знищенні церкви, мали трагічну долю, тобто через короткий час загинули. Церква Вознесіння Христа була побудована на початку ХІХ. століття (1808). Була закладена за допомогою Василя Холбана, який належав до родини Холбан, що сприяла будівництву багатьох церкв: у Герцах (1738), Великій Буді (1798), Малій Буді (1818), Горбові (1831), Петрашівці (1818), Великосіллі (1762,1831).

 Церква розташована по середині села, на горбі, і виділяється серед сільської панорами. До церкви ведуть багато доріг, ніби проміння зустрічаються вулиці і провулки, по яких йдуть на божу службу мешканці села з обох сторін. Ворота церкви знаходяться на сході. До недавнього часу церква мала дерев’яні ворота, але їх замінили на нові, зроблені з бляхи майстрами з сусідніх сіл. На подвір’ї церкви викопали криницю, підняли розп’яття – усе за допомогою мешканців села. Криниця і ворота мають дах, вироблений з сріблястої бляхи.

      На території церкви знаходяться могили священиків і дві трійці, які були привезені з інших місць села. Одна з них, як згадують мешканці села, була принесена від церкви святого Миколая, коли її знищили. Є Трійця, поставляла у 1941 році, на тому ж місці де була знищена 29 червня 1940 року. Як згадує Іван Гафу (тепер мешканець  Бухаресту), що емігрував з Молниці 1944 року. Трійця була збудована у 1918 році на перехресті доріг, біля церкви святого Миколая за допомогою Костянтина Катаржіу. Вона має надпис з образом Божої Матері, де  записано:  „На честь пам’яті всім героям війни 1914-1918”. Ця трійця,  зараз  знаходиться  на подвір’ї церкви. На  ній відсутня нижня частина і зберігся  лише  фрагмент запису. “На честь пам’яті героїв”.

 Церква, як будова, має форму хреста, з вівтарем на західній стороні і дзвіницею на східній стороні. Будівля церкви характерна для румунської архітектури з Молдови, якій  притаманні високі куполи. Металічні двері знаходяться на східній стороні, у східно-західної стіні. Внутрішня сторона церкви відкривається по вертикалі, що характерно для молдавських церкв. На жаль, не збереглася стара художня фреска. Церква була перефарбована останній раз у 1997 році місцевими художниками  Дмитром Житарашу  та Дмитром Гочу.         Іконостас – це справжній архітектурний витвір, з колонами, покритий золотом, де прикріпленими іконами. Всі ікони великі за розміром, ті, що знаходяться зверху,  зображують 12 апостолів.     В церкві зберігаються багато ікон. Двері вівтаря позолочені. Вони належать церкві святого Миколая. На іконах церкви Вознесіння Христа переважають орнаментальні елементи барокко. Листки та віти, які направлені  вверх, створюють внутрішню гармонію, нагадуючи про доріжки та рушники,  зроблені місцевими жінками. Також  зберігаються багато старих церковних книг, які були надруковані ще у ХVІІІ столітті і потребують негайної реставрації.

У  1843 р.  –  збудована дерев’яна церква святого Миколая, яка була знищена радянською владою і на її місці  з 1956р.,  довгий час існувала їдальня школи, потім – пункт прийому молока. Тепер на території знищеної церкви Св.Миколая   збудована капличка .

На території села архімандритом Лонгіном (наразі Владика Лонгін) була збудована церква Пресвятої Діви  Марії „ Радість всіх скривджених”.

 Над сторінкою працювали: Керівник – Герман Т.І. – вчит. математики

Творча група: Баюрова Елізавета  Валеріївна– 7 кл., Переверзева Тетяна  Василівна– 7кл., Хабюк Микола  Іванович– 7кл., Райляну Олена Михайлівна – 7 кл., Верстюк Наталія  Василівна– 7 кл.