Підвальне

Албу Ніна Михайлівна, директор школи  

 Караушу Михайло Петрович, голова сільської ради 

З давніх-давен відома істина: бути вчителем – то не проста справа. А в умовах сьогодення й поготів. І я певна, що нікому й на думку не спаде сперечатися з цього приводу. Адже сучасне суспільство постійно перебуває у вирі змін, а відтак потребує фахівців, які вміють, готові й здатні нестандартно реагувати на ці зміни.
А хто ж підготує й виховає саме таких затребуваних суспільством майбутніх фахівців? Звичайно вчителі, але вчителі незвичайні. Саме так – незвичайні вчителі, тобто Майстри своєї справи!
Кожен педагог ще з часів навчання в alma-mater пам’ятає слова великого попередника К.Ушинського: «Учитель живе доти, допоки навчається, як тільки-но він перестає навчатися, у ньому помирає педагог». А якщо цю думку дещо «осучаснити», то можна сказати, що учитель живе доти, доки йде попереду своїх вихованців. А йтиме він попереду тільки за умови постійного навчання, бо як тільки він перестане вчитися – учні випередять свого вчителя. Але мені можуть зауважити, що саме так і має бути: вихованці повинні піти далі від свого наставника. Це, безумовно, правильно. Та для того, аби кожен з учнів зійшов на вершину своїх особистих досягнень – спочатку він має цього захотіти, тобто піти за вчителем. Зробити це він зможе тільки за умови, що йому це буде цікаво. А цікаво вчитися в Майстра, адже для того й навчаєшся, аби потім самому стати Майстром.