Культура Тарашани

Культура села Тарашини

Список пошукової групи: Тарашанської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Бучковська Юлія Михайлівна
Заокіпна Христина Анатоліївна
Шодринга Руслан Михайлович

Керівники  пошукової групи: Тарашанської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Боднарук Богдан Іванович – вчитель історії.
Цуркан Жоржета Іванівна – вчитель музики та образотворчого мистецтва

Гарне село Тарашани, яке розташоване біля міжнародної траси Чернівці – Порубне. Життя тут вирує. Прості працелюбні люди двох сіл Тарашан та Приворок, якими керує одна сільська рада. Саме в Тарашанах живуть люди, яким не байдужа доля майбутнього покоління, які намагаються налагодити і по можливості влаштувати дозвілля як молоді так дітей і підлітків. Такими є справжні ентузіасти сільського вогнища культури – завідуючий клубом с. Тарашани Шодринга Михайло Васильович (Фото 1) та завідуюча бібліотекою Бучковська Надія Петрівна.

Клубна установа завжди у пошуках нових форм роботи, цікавих розробках, а також в проведенні знаменних державних та релігійних свят.
Статут Тарашанського сільського клубу було надано 15.09.2009 р.Головна мета працівників – допомога людині у формуванні духовних потреб, у виборі шляхів, їх задоволенні, створенні умов для реалізації творчих здібностей молодого покоління, популяризація народних звичаїв та традицій. Організація змістовного дозвілля у клубному закладі завдяки працівникам культури, які проводять різні масові заходи, такі як молодіжні програми, «День села», тематичні вечори та загально-тематичні заходи.
При сільському клубі працює 8 гуртків народної творчості. Однією з особливостей є те, що у клубних формуваннях беруть участь в основному діти і підлітки. За рахунок батьківської спонсорської допомоги шиють костюми для двох танцювальних гуртків. Гордістю села є гуртки «Веселка» та «Плай» (Фото2), керівником яких є Шодринга М.В. Він завжди старається показати нові постановки. В його доробку такі танці як «Букурія», «Гопак», «Чобенашул», «Берута», «Полька», «Джо», «Танго» та багато інших. Тому гурток бере участь у всіх районних та сільських масових заходах. Працівники культури завжди підтримують тісний зв’язок зі школою, де разом проводять масові заходи. Зокрема спільно проводилось родинне свято присвячене Дню матері, організатором якого була вчитель музики та образотворчого мистецтва Тарашанської ЗОШ Цуркан Жоржета Іванівна. На родинному святі можна було побачити елементи традиційної культури села Тарашани.

Багатою була традиційна матеріальна культура села. Одяг тарашанських селян був дуже різноманітним. Влітку вони носили білу, довгу і широку сорочку, вузкі штани, пояс, солом’яний капелюх і суконний сардак (Фото 4,5,6). Все це виготовляли самі.
Взимку носили кожух або сардак, товсті штани, які виготовляли із вовни. Взуття (постоли) виготовляли із ялової або свинячої шкіри, прив’язували до ніг чорними шерстяними шнурками.
Заможні селяни носили високі чоботи, які називали боксовими, з твердими голянищами. Зимою на голові носили високі шапки-кучми, які шили з овечої шкіри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жінки влітку носили довгі сорочки, вишиті різнокольоровими нитками, пояси і «баюрки», горбатки і спідниці. На голові носили білі хустини (Фото 7). Взимку носили сардаки і кожухи, тільки жіночі кожухи довші за чоловічі. Як зимою так і влітку жінки носили носили черевики, які виготовляли із червоної або жовтої шкіри (Фото 8.).
У Тарашанах до наших днів збереглися старовинні види ремесел.  І у наш час у кожній хаті можна зустріти предмети одягу та побуту, виготовлені самою господинею (рушники, вишиті сорочки, домоткані килими та ін.). Охоче ділились і діляться  своєю майстерністю народні майстрині нашого села.

 

 

 

Олар Леонтина Василівна (1927-2002 рр.), жителька села Тарашани, працювала в колгоспі. З малих років займалася ткацтвом, присвятивши цій справі все своє життя. Славилася в селі як вміла майстриня, в доробку якої були вправно виготовлені полотна, скорцарі (килими), рушники, верітки, налавники, скатертини. Немає в селі людини, яка б не мала полотенця, сорочки чи макати (доріжки) від майстрині. Леонтина Василівна брала участь в районних виставках народного мистецтва в яких займала призові місця.

 

Шотропа Катерина Парафтемівна (1932 р.н.), корінна жителька села Тарашани. Працювала в колгоспі, на льонзаводі. Все своє життя вона була одинокою та весь вільний час вона займалася вишивкою. І сьогодні, незважаючи на свій поважний вік, вона продовжує вишивати, зокрема гобелени. Букатар Стефанія Василівна, ткала дуже красиві скорцарі, які прикрашала різноманітними узорами (квіти, маки та ін.). Одну сорочку виготовлену власними руками майстриня подарувала школі (Фото 9).

Добрянська Олена Дмитрівна. В селі її всі називають баба Лінця. Знає весь

місцевий фольклор, будь-яку обрядову пісню. Свашка на всіх весіллях в Тарашанах.  Учасниця художньої самодіяльності села. Поряд з цим вона займалась вишивкою та ткацтвом.
Бучковська Савета Савелівна. Народилася в селі Станівці, та незважаючи на це перейняла місцеві традиції. Займалася ткацтвом, зокрема виготовляла налавники та скорцарі.
Відомі також імена народних майстринь Загарюк Сільвії, Станіцької Леонори,  Добрянської  Наталії. Одяг, виготовлений їхніми руками, демонструється в етнографічній  експозиції  школи.