Духовність Луковиця гл

                                                 Луковицька святиня

Виконавець: Романюк Дана, учениця 10-Б клас Луковицької ЗОШ І-ІІІ ст.
Керівник: Чередарик Вікторія Василівна, вчитель історії

Метою дослідження виступає архітектурна історична  пам’ятка храмовий комплекс «Храм св. Дмитрія» який знаходиться в Чернівецькій області. Село Луковиця колишнього Герцаївського району, а теперішнього Глибоцького району дає змогу всім громадянам відвідати історичну пам’ятку архітектури храм святого Дмитрія який був збудований у 1757р і зроблений з віковічних дубів і не містив в собі жодного гвіздка. Біля храму збудована дзвіниця та стародавній хрест який було взято з колишнього Михайлівського храму, який згорів від удару блискавки. В 1956 році було розширено церкву, тим самим порушуючи її архітектуру, а пізніше храм було перекрито і повністю оббито листами нержавіючої сталі. Роль храму святого Дмитрія в серцях кожного луківчанина знаходиться на першому місці тому, що Український православний храм який здійснює своє Богослужіння з 1946 року Московському патріархату є їхнім оберегом протягом всього їхнього життя. Після завершення будівництва храму, Луковиця знаходилася під Австро-Угорською імперією, а згодом під Румунією. Навіть після військових дій першої світової війни які відбувалися  у 1914р.в с. Луковиця залишилися три незруйновані будівлі серед яких і був храм святого Дмитрія. Протягом всіх років громадяни  села турботливо ставляться до їхнього оберегу і завдячують Богові що він в них є. Кожного недільного ранку або свята можна побачити біля святого храму  громадян села які з посмішками  йдуть до святого місця помолитися та віддати поклони Богові. Храм святого Дмитрія як і інші храми проводить свої Богослужіння з радістю (Весілля, Христини, служби)  а інколи із смутком (Похорони). На даний час священиком храму святого Дмитрія є отець Василь Столярчук якому в 2007 році виповнилося 80 років.
Екскурсійні можливості проводяться дуже рідко тому, що про Комплекс храму святого Дмитрія громадяни майже нічого не знають. Комплекс по собі досить цікавий в середині є різноманітні  ікони, процесія, Євангелія та  вівтар.

                      Історія будівництва та внутрішнє оздоблення храму                                                            святого Дмитрія в с.Луківці Глибоцького району

Глибоцький район насичений пам’ятками деревۥяної церковної сакральної  архітектури. Саме у цьому районі зосереджені найбільш старовинні храми хатнього типу. Цей тип споруд найбільш характерний для Північної Буковини. Зовні не примітні споруди, що втратили ряд характерних рис – для храмів такого типу – внаслідок перебудови. Зате внутрішній інтер’єр вражає своєю урочистістю
Село Луковиця  Глибоцького району неподалік міста Чернівці досить багате будівлями як відзначає оригінальність архітектури. Це і зручні затишні житлові будинки які архітектурою відбивають плин часу, і давні архітектурні культові споруди. Наші храми – це великі святині народу, а якщо вони є історичною пам’яткою, то зберігають в своїх стінах духовність наших предків.
Серед останніх прикладів дерев’яної сакральної архітектури є три зрубний храм Святого Дмитрія XVIII століття

                                                   Будівництво храму
Це одна із найвизначніших пам’яток матеріальної культури. Збудована  так званим хатнім пилом ніби велика зрубна хата без куполів. Вона була збудована у 1757 році одночасно з дзвіницею. Люди кажуть що храм святого Дмитрія було зведено за допомогою сільських громадян, який був збудований з віковічних дубів із лісу який знаходився біля храму і він не містив в собі жодного гвіздка ліс послужив основним будівельним матеріалом для церковної будівлі. Вкрита була церква покривним матеріалом – дранкою. Вона без куполів на ній три хрести сріблястого кольору. Дах з чотирма простими скатами у два рази більший від зрубу, спадаючі кути підпираються виносними консолями, котрі при схрещуванні зۥєднаються вирубками, утворюючи цікаві форми сплетіння. Така будова даху характерна для церков з планом хати, їх зовнішній вигляд відрізняється від хати лише насадкою хреста, а інколи невеличкою вежею з маківкою, завершеною хрестом на середині двоспадового даху.
Дуби дала жінка яка на той час була самою багатою людиною на селі а ліс був її, вона розмістила ось цей храм на цьому місці тому, що була незгода між двома чоловіками один хотів храм побудувати на місці Михайлівського храму, а інший в центрі де зараз і знаходиться. Вона залишила два храми в селі,  храм святого Михайла та храм святого Дмитрія. Названий храм на честь святителя Ієроманоха Дмитрія, видатного церковного діяча України, автора «Книги життя святих». Розташована на пологовому горбі в долині річки Курду. Орієнтація будівлі з північного сходу на південний захід. Будівля храму складається з основної частини і прибудови до неї. Своєю архітектурою Храм святого Дмитрія нагадує Михайлівську церкву ХVII сторіччя у м. Чернівці. У неї низьке, не розвинуте вгору, немов  у зародковому стані, шутрове восьмикутне перекриття над новим, якого зовні не видно, бо закриває його великий дах. Над вхідними головними дверима ікона святителя Дмитрія.  Це аналог Святого храму міста Чернігова, який був збудований в 1607 році. Храм був зруйнований в 1992 році а в 1995 році відбулася реконструкція. Після завершення будівництва храму, Луковиця знаходилася під Австро-Угорською імперією, а згодом під Румунією. Навіть після військових дій першої світової війни які відбувалися у 1914р.в с. Луковиця залишилися три незруйновані будівлі серед яких і був храм святого Дмитрія.
Згідно з даними Державного архіву Чернівецької області, саме «Списку церковних споруд віднесених до пам’яток архітектури, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР від 23.03.56 року за № 32о храм святого Дмитрія та дзвіниця віднесені до державного реєстру від 30 серпня 1945 року за № 238 (3;4)»
Біля церкви збереглися поховання священиків 18-19 століття. До 1960-х років зберігався хрест – ровесник церкви, який був святинею села і знаходився в його центрі. Але у період знищення культових споруд він був зруйнований.

                                                       Внутрішнє оздоблення 
Стіни в храмі святого Дмитрія прикрашають старовині образи: Дванадцять апостолів, Діви Марії Богородиці, Св. Дмитрія, Св. Павла, Св. Іллі, Св. Георгія, Великомучениці Варвари, Ісуса Христа.
Всі вони оздоблені квітами та вишитими рушниками.
Вівтар від середньої частини храму відділений іконостасом. Він дерев’яний, оздоблений різьбою та позолотою, і є унікальною пам’яткою народного мистецтва. В ньому поєднується різьба з витонченим живописом. Іконостас встановлюється на тому ж підвищені, що і вівтар. Справа від вівтаря – жіноча сторона, а зліва – чоловіча. Посередні храму знаходиться  аналой у вигляді чотирикутного столика з пологою дошкою та тетрапом у вигляді столика або тумби. На тетрапот та аналой кладуться храмові та святкові ікони. Аналой використовується також для читання Євангелія, нот, а також для сповіді.
Притвор – третя частина храму. В притворі відбуваються деякі елементи Богослужіння, читається розрішальна молитва над жінками після 40 днів після пологів. Притвор називають ще «бабинцем», тому що тут під стінами стоять лавки, на яких як виняток дозволяється сидіти хворим та стареньким, а це переважно бабусі. Звідси і назва «бабинець».
Хто був першим священиком храму святого Дмитрія, встановити не вдалося. Про це немає згадки в церковних книгах. З розповіді церковного старости стало відомо, що служили в церкві в різні роки монахи з Сучави. Служба велась виключно румунською мовою. Церковні книги також були тільки на румунській мові. Вже тільки в 1944 році після звільнення Буковини від німецько–фашистських загарбників почалося служіння старослов’янською мовою.
Згідно з іменним списком священиків Чернівецької єпархії на 1.01.1961 року священиком храму святого Дмитрія був Леонтій Микола Георгійович тепер настоятель храму – отець Василь Столярчук, якому вже 80 років.
В храмі зберігається духовна література: Євангеліє,    Часослов,     Акафесник, Требник, Триод празнична, Слідковий  псалтир, Службовий збірник, Октоіх.
Храм святого Дмитрія належить до Української православної церкви Московського патріархату. В середньому відвідують храм 120 – 150 прихожан. Наш храм – унікальна історична пам’ятка яка не зберегла свою самобутність. У 1956 році храму був проведений капітальний зовнішній ремонт, дах був перекритий листами нержавіючої сталі. А у 1996 році при другому капітальному ремонті вся будівля була вкрита своєрідним чохлом – оббита листами бляхи і у деякій мірі втратила свою індивідуальність. Проте ще трохи часу і дубові стіни стліють під цією бляхою, і унікальної пам’ятки архітектури вже не буде. Багато селян не задоволені тим, що храм втратив свій первинний вигляд незадоволені й тим, що перебудована дзвіниця, пам’ятка архітектури. Вона набула більш сучасного вигляду, старі дзвони, котрі вціліли під час першої та другої ситових війн і були прострілені в багатьох місцях, були замінені на інші. Так під впливом часу змінювалися не тільки люди змінивсь і храм. Але в кожного народу, в кожної людини є своя святиня свій оберіг, які залишили минулі покоління нащадкам. Тому, побачивши цю перлину народного зодчества, відразу хочеться сказати; «Люди! Якщо це ваша берегиня – шануйте її, оберігайте як робили ваші предки. А вона буде оберігатиме вас і село від зла і нещасть!»
В історії розвитку народної культури великого значення надається пам’яткам архітектури, зокрема культовим. Дерев’яна архітектура України і Буковини зокрема – самобутнє і досить яскраве. Воно переплітається з формуванням і сторичного та художнього обличчя наших сіл та міст. Ця минула спадщина минулого входить до скарбниці найбільших надбань нашого народу і є підвалиною, на якій повинна будуватись мистецька культура. Сьогодні на Глибоччині є декілька пам’яток дерев’яної культової архітектури. Це храми в селах Димка, Петричанка, Просіка та ін. Народ виспівав у храмах свою одвічну духовну пісню, та в повний голос виспівував пісню своєї віри, якою повноцінно жив, якою творив видатну культуру, віру, досконалості якої немає меж.
В 2007 році всі селяни святкували 250 років від дня будівництва храму і дуже хочеться, щоб наші правнуки святкували півтисячний ювілей, а це залежить від всіх нас.

               Екскурсійні особливості  комплексу «Храму святого Дмитрія»
Особливостями екскурсійних можливостей є те що, храм св. Дмитрія є історичною пам’яткою архітектури. При вході ми побачимо  дзвіницю з трьома дзвонами, які сповіщають селянам про радість та смуток.
Дзвіниця була збудована в 1757 році і освячена разом храмом святого Дмитрія. З роками дзвіницю реконструювали, а дзвони поставлені після дій другої світової війни  тому, що старі дзвони були прострілені.
Проходячи ми побачимо по лівій стороні хрест якому вже понад 400 р. Цей хрест був взятий з Михайлівського храму. На Хресті вищерблений малюнок розп’яття Ісуса Христа.  Кожного року перед Великоднем його прикрашають вінком, квітами та вишитими рушниками. Він символізує страждання Ісуса Христа на Хресті. Перед проходом  люди віддають честь перехрестившись перед хрестом і тоді і йдуть до храму.
Біля храму знаходиться цвинтар на якому ще збереглися хрести перших  померлих які знаходяться за церквою. Хрестів є сім але з’ясувати хто там похований поки не вдалося, адже на хрестах не збереглося жодних записів.
З правої сторони храму знаходиться гробниця священиків. Коли вона була збудована нам встановити не вдалося тому, що даних про неї нема. Але кажуть люди, що там поховані всі священики храму.
Заходячи до храму можна побачити над дверима ікону Ієромонах Дмитрія. Героїчну віру св. Дмитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерті, але також нетлінністю тіла та миро творчістю. Ікона всередині оброблена позолотою а зовні оббита деревиною. Також ікона прикрашується вишитими рушниками.
Наш храм є унікальним не тільки зовні а також і всередині. Заходячи в середину храму по двох сторонах знаходяться ікони Ісуса Христа та Марії
Перед входом до головнішої частини храму можна побачити наверху ікону матері Ісуса Христа.
Вівтар від середньої частини храму відділений іконостасом. Іконостас це своєрідна виставка ікон яка здійснюється попереду святилища. Храм символізує конфігурацію двох сфер  неба і землі, яку розділює іконостас.
Іконостас символізує собою мету і явища які обумовлюють перехід від видимого до невидимого. Іконостас це святі які існують в двох світах і об’єднують у собі життя земне та життя вічне.
Притвор – третя частина храму. В притворі відбуваються деякі елементи Богослужіння, читається розрішальна молитва над жінками після 40 днів після родів. Перед притвором можна побачити райські ворота. В аккурних переміщеннях ми побачимо зображення святих і біблійних царів, а на закінчені ми бачимо хрест з Ісусом Христом.
Вівтар є найголовнішою частиною кожного храму. Перед входом у вівтар ми можемо побачити «плащаницю». Її можна побачити  раз на рік в Великодню п’ятницю та суботу
На столі ми побачимо Євангелію та чудотворну ікону. Євангелія це книга святих, в якій є переклад до богослужіння храму.
Виходячи з храму ми побачимо хрест, біля якого кожного року святкують «Йордана» та Воскресіння Ісуса Христа «Пасха»

                                                      Висновок
Основним завданням є  історія будівництва та встановлення храмового комплексу, визначити екскурсійну особливість храмового комплексу. Храм св. Дмитрія є унікальною пам’яткою архітектури, яка має глибокі першовитоки, які підкреслюють дуже раннє проникнення православ’я на терени Чернівецької області. З іншого боку – культові споруди більш пізнього часу XVII-XX  століття дають змогу стверджувати, що багатогранність комплексу спричиняє до глибокого розуміння взаємозв’язків різних гілок християнства, повнішого розкриття Істинності Божого Слова, а також вказують на те, що церква відіграла важливе культурно – просвітницьке значення для жителів села.