Історія Тернавка

Помиляється той, хто каже, що в селі життя одноманітне і нецікаве. Так, можливо, але не у моєму селі. Більш за все я люблю Тернавку влітку, коли прокидаєшся від співу птахів, гомону машин і тракторів. Вибігаєш на вулицю, а там … Зелена трава покрита росою, яка виблискує на сонці різними барвами, такими живими і природними, яких не побачиш ні на одному малюнку. Як хочеться пробігтись по тій вологій, живій ковдрі! На небі – сонце. Воно пече, важко дихати, але я не уявляю, де ще є сонце, яке так ніжно, наче материнська долоня, зігріває мене. І повітря в селі легке, свіже, пахне квітами, тому що неподалік від мого будинку є балка. Колись там текла річка, але тепер її нема. Прекрасне моє село в різні пори року. Взимку воно схоже на Снігуроньку, яка засоромилася, запишалась, і тільки веселі очиці вікон виблискують під великими шапками снігу на дахах будинків. Навесні село схоже на чарівну наречену в блідо-зеленому прозорому вбранні з ніжними весняними квітами в руках. Влітку воно, як добра господиня, пригощає нас вишнями, черешнями та ласкавим шелестом темного листя дерев і квітів. А восени село немов залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. Вранці йдеш до школи, а під ногами приємно шелестить опале листя, заспокоює душу. За селом у нас є величкий ліс, а за ним розкривається вся безмежність сільських ланів, на яких ростуть хліби. Сильні і працьовиті руки односельців клопочуть біля цього хліба. Вони вкладають у нього частку свого гарячого серця і світлої душі. Я дивуюсь, скільки у моїх односельців терпіння! Декілька років люди отримують мізерну заробітну плату, але не опускають руки, а натхненно працюють далі. Вони вірять, що колись минуть економічні кризи, і простий народ заживе краще. Перша письмова згадка про село Тернавка датує 7 травня 1479 року, коли Штефан чел Маре, Молдавський Воєвод, дарує село Тернавка монастирю Путна. Сама назва села «Тернавка» походить від слова «тирновник». У давні часи село називалось «спіноаса» (тернаво). Мабуть, перші поселенці цих місць знайшли тут тільки кущі шипшини, тому і дали селу таку назву. Мешканці села з самого початку займалися землеробством та скотарством. Хати будувались з деревини та глини.  Село тісно пов’язане з ім’ям сім’ї Потлог. Стараннями Думітрашку Потлога 1773 року у селі збудовано перу дерев’яну церкву Св. Миколая яка нажаль згоріла наприкінці ХІХ ст.. Зять Полога О. Стурза збудував у 1811 році кам’яну церкву яка працює і зараз. Але 18 квітня 1881 року згорів маєток сім’ї Стурза після чого вони перейшли жити у м. Яси. У 1866 році німець Вексел збудував спиртний завод, який діяв до 1928 року. На заводі переробляли сировину та виробляли спиртні та горілчані вироби. Взагалі, Тернавка була у середині ХІХ ст. самим великим і гарним селом Герцаївської пласи. Панський маєток був огороджений великим садом і парканом. У 1866 р. його взяв оренду А.Пілат, який на той час був один з найбагатших фермерів Дорохоївського повіту. Саме в Тернавці, Пілат мав велику ферму рогатої худоби, яку годував виходами цукрових буряків від горілчаного заводу. У 1870 р. було відгодовано біля 1000 телят. Село славилось з давнини своїми кам’яними кар’єрами звідки видобувалося багато каменю для будівництва. Тому один з хуторів села називається Патращени (Кам’янка). На початку ХХ ст. в багатьох селах Герцаївського краю почали будувати парові млини. В Тернавці також працював такий млин, де селяни молотили пшеницю та кукурудзу. Як і в інших селах, в Тернавці функціонував народний банк, який давав селянам на вигідні умові грошові кредити, а також споживчий кооператив та спілка експлуатації лісних масивів.

Легенди. Кожне село має своє історичне значення.
Наше село атестоване у 1620. Стара назва села «Spinoasa». Перші поселенці знайшли тут лише кущі та терни. Зізніше село стало називатися Тернавка від слова «Терни».
Наше село складається з основних 4 частин:
Pătrășceni, «Камянка» – походить від кам’янистої місцевості.
Hirghiligeni, «Табунівка» – розташований на місцевості де паслися табуни коней.
Chistrujeni «Кістружани»– у цій частині села жив заможній селянин Піструга.
Săvinești, «Севінешті» – територія на який проживали багато мешканців з прізвищем «Севінюк».

керівник орзділу історія – Платоноов Олександр Юрійович

Учні Тернавського НВК яки працювали над розділом «Історія»: 

Чолан Кристина, Куті Снежана, Чуботару Кристина