Хочемо тут згадати про ті особистості, яки жилі чи досі живуть серед нас, яки відрізнялися своїми вчинками і громадською діяльністю.
Ротар Костянтин Пантелейович народився 2 квітня 1927 року, в селі Поєнь – Буковина (Буківка). Батьки Пантелей і Леонтина, були простими селянами, які безмежно любили свій край, народ та мову, і яки зберігали народні традиції. Коли йому було 7 років він пішов у перший клас. Закінчивши школу у 1941 році він поступів до комерційного ліцею «Лацку Водє» міста Серет, а закінчив його у м. Чернівці у 1944році.
У 1945 році працює вчителем у своєму рідному селі, а потім і директором школи.
У 1953 році стає студентом педагогічного училища міста Чернівців, якого закінчив у 1959 році. У 1960 році повертається в рідне село і починає працювати вчителем біології і одночасно навчається на біологічному факультеті Тираспольського педінституту, якого закінчив в 1969році.
З 1960 по 1987 року працює вчителем у своєму рідному селі. В свою педагогічну практику працював і вчителем географії. Він працював все життя і мабуть, не уявляв собі стану, який ми в побуті називаємо відпочинком і спокоєм. Він облаштував географічний майданчик, теплицю, сад, квіткові клумби, експериментальний майданчик.
У 1990році він стає ініціатором та організатором Асоціації „M.Eminescu „ та довгий час був головою сільською філії цієї організації.
Для села він зробив музей, який існує досі.
Він дуже любив писати вірші, в яких він розкривав чарівний світ незайманої природи, відвагу, любов до рідної землі. Свої вірші він часто опублікував в газетах „Zorile Bucovinei”, „Gazeta de Herţa”, „Concordia”.
У 2000році вийшла у світ збірка поезії „Plai de dor” .
În satul meu
Aici văzui lumina zilei
Şi lumea cu ai ei tumut
Şi dragostea unei copile
Pe care nici azi n-o mai uit.
Aici văzu-i frumosul lumii
Şi binile şi al ei amar
Şi-n razele arginţii a lunii
Clădii a dragostei altar.
Aici în văzul tuturora
Am blestemat ce-a fost rău,
De n-am fost pe plac unora
Am fost pentru poporul meu.
Aici am apărat credinţa
Şi grai şi datini din popor,
Şi-am cunoscut ce-i suferinţa
Diparte de străbun ogor.
Aici visai că roata lumii
Se va- ntoarce înapoi
Şi că-n curând vor naşte zorii
Un soare nou şi pentru noi.
Ротар Іван Фокович (зліва на фото), народився 17 лютого 1929 року, в селі Буківка, в родині Фока та Катерини Ротар. Він був другою дитиною з шести. Закінчив 4 класів Сиретського ліцею у 1940 році. Був старанним учнем, кмітливим, здібним, займався спортом. Дуже рано почав працювати на посаді вчителя початкових класів в с. Поляна, а потім в селі Петрашівка. Згодом поступив до Чернівецького педагогічного училища, а потім, поступив до історичного факультету Кишинівського педінституту і закінчив заочно у 1968р.
С того часу він працює вчителем історії та географії у рідному селі. Був хорошим вчителем та добрим вихователем , весь час був класним керівником.
За цей час одружився, має 3 дітей. Був гарним сім’янином, виростив їх достойними людьми, які продовжили його педагогічний шлях.
Працюючи 45 років вчителем історії, він багато уваги приділяв вивченню історії рідного села, рідного краю, традиції та звичаї . Займався громадською діяльністю, з його ініціативи починається будівництво нової церкви та школи. Має багато публікацій в газетах, пише вірші.
În loc de rugăciune
Bisericuţă veche de pe deal,
Ocrotitor lăcaş în vreme de furtună,
Uşa închisă îţi este azi
Şi clopotul evlavios nu ne adună.
Nimeni nu mai urcă dealul tău
Să cadă în genunchi pe piatra rece,
Doar cîte –un mort ce-l cheamă Dumnezeu
Prin poarta ta spre veşnicie trece-
A amuţit şi glasul din altar
Ce înalţă spre ceruri rugăciunea.
În locul lui un răcnet de barbar
Cutremură din temelie lumea.
E zi de paşti şi cu durere mare
Creştinii în şoaptă zic” Hristos a Înviat!”
Li-i sufletul zdrobit de întristare,
Dar încă nu dau semne că au îngenunchiat .
Că mare-i Domnul şi într-o zi cu soare
Creştinii vor învinge duhul rău
Şi să te înalţă iar în sărbătoare ,
Cu hietate vor porni pe drumul tău.
Ми також пишаємося такими людьми:
Негру Василь – професор Бухареського університету
Постевка Дмитро – директор центру комп’ютерних технологій, м. Луганськ
Цинтар Аурел – головний лікар Герцаївської районної лікарні
Пую Олексій – головний інженер
Гріб Василь – головний лікар Байраківської лікарні
Пую Петро – директор Чернівецької фірми ЗАТ „Електро„
Пую Георгій Ів. – соліст Чернівецької філармонії. (Фото)
Постевка Якоб Д. – Директор Тернавського НВК
Богіцой Марчел – викладач математики та інформатики Буковинського Університету
Кацел Марія Ів. – юрист фірми „Петром” Румунія
Попеску Георгій – директор Буківського НВК
Тетера Володимир – головний лікар Порубнянсьої лікарні
Тудос Володимир Г. – старший інспектор Міністерства фінансів Молдови
Пую Василь П. – агроном , голова колгоспу
Партика Василь Дм. – вчитель математики, директор Остріцько-Магалівської ЗОШ
Булай Володимир – моряк дальнього плавання Балтійського флоту.
Прядко Тамара Дм. – філолог – бібліограф , м. Кишинів
Над розділом працювали:
вчителі Фортуна Альона Костянтинівна, Булай Валентина Георгіївна та учні 9 класу:
1.Пую Віоріка Михайлівна 6.Козачук Яна Георгіївна
2.Попеску Аліна Георгіївна 7.Ротар Анна – Марія Дмитрівна
3.Бошелюк Анна Георгіївна 8.Партика Аліна Павлівна
4.Постевка Данієла Порфирівна 9.Ротар Дмитро Аурелович
5.Фортуна Владислав Васильович 10.Жиряда Георгій Віорелович