Традиції Дяківці

Місцеві традиції села Ми працюємо під девізом: «Люби, знай, вивчай, свій рідний край!» Звичаї народу – це ті прикмети по яких розпізнають народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ та інші народи необхідно вивчити їхню історію, мову, культуру. Однією з найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Найкраще виражене багатство румунської обрядовості в обрядовому фольклорі – піснях, побажаннях, віншуваннях; Найважливіші етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім’ї супроводжувалися різноманітними обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належить обряди пов’язані з народження (пологові звичаї та хрестини), одруженням (шлюбі весілля), смертю (похороні поминки). Народження Як і в Святому Письмі кожне народження дитини розглядається як початок першої події життя. Поява нового Члена сім’ї завжди вважалось подією суспільної значимості (значущості). Сусіди, родичі, друзі відвідували родину новонародженого із подарунками для дитини та з чимось солодким для матері. Але це можливо було робити тільки після отримання таїнства Святого Хрещення, яке звершувалось під керівництвом священика і хресних батьків. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені мама і тато (куми). За звичаєм у куми обирали людей, які мали своїх дітей. Вважалося доброю прикметою, коли кума була вагітною. Хресні мама і тато повинні були мати «крижму» – біле полотно, на якому тримали дитину під час хрещення, хресні батьки мусили бути християнами, тобто хрещеними в церкві. Перша дитина в сім’ї зазвичай хрестили вінчальні батьки. При хрещенні дитини помазують, і бажано, щоб дитина просиділа так хоча б одну ніч. Говорять, що Святий Мир виганяє злих духів, яких може хтось привезти. На другий день відбувається тобто перша ванна дитини. Для цього, хрещені готують ванну де у воді ставлять гроші – для багаства, квіти – щоб дитина була гарна, дзеркало , гребінець та ін. Хрещені свічками копають у формі хреста у ванній краплі воски, після того дитину ставлять на крижму і одягають в одяг який подарували хрещеніц батьки. Потім дитину дають матері. Таким чинам стають хрещені другими батьками новонародженого і несуть моральну відповідальність за майбутнє фіна. Батьки фінів мають шанувати кумів і ставитись до них як до родичів. Така традиція села щодо християнізацію новонароджених дітей. Деякі перетворюють цю родину дію у велику розвагу – Хрестини, де запрошують велику кількість гостей і всі розважаються на честь того що Нова Лбдина появляжться, приходить у світ. Весілля Інша традиція – весільна обрядовість яка являє собою свято в нашому селі, де запрошені і беруть участь майже всі родичі, друзі, сусіди. Весілля має місце тоді, коли двоє вирішують поєднати свої життєві шляхи разом і як доказ відбувається велике свято у присутності всього села. Сватами дівчину вирушали пізно ввечері, щоб на випадок відмови зберегти сватання у таємниці. Найбільш пишною обрядністю відзначався весільний день. Дуже цікава церемонія одягання молодої дружини і святами в супроводі пісень. Весілля закінчується. До шлюбу батьки першими благословляли своїх дітей на одруження. Молодий чи молода стоячи, а батьки тримаючи подушку над головою з хлібом сіллю просили благословення. Весілля завершується обрядом покривання голови молодої хусткою, що символізує її перехід у стан заміжньої жінки. Обряд покривання голови виконує вінчальна матка а заміжні жінки та свашки співають пісні. Похорони Похоронна обрядовість – коли людина помирає, то обмити і одягнути її кличуть старших людей. Покійників вбирають в новий, святковий одяг коли виносять труну з дому, то за давньою традицією, її тричі опускають на поріг. Щоб покійник не повертався додому, швидко закривали двері, кропили священною водою місце, де він лежав, замітали хату. І в хаті, поки лежав покійник, і під час його проводів по ньому «голосили». Сьогодні в нашому селі відбувається відродження народних християнських обрядів і звичаїв. І у нас в селі дотримувалися і передавали наступним поколінням свої традиції, які всі разом творять самобутній родинний лад.

Керівник розділу – педагог організатор Іоніца Соріна Захарівна.
Пошуковою діяльністю займалися Апетрі Діана учениця 9-го класу та Іоніца Захарії учень 9-го класу.