Духовність Годинівка

Ще за довго до появи села Годинівка на правому березі річці «Мольничоара» ( до цього село яке нараховувало декілька домівок на лівому березі річці під назвою «Хрецькуца»), був ліс. У лісі була невелика поляна на терені якої православні християни здобувши чотири великих каміння закопали в землю як фундамент на якому закріпили чотири великих дубових «медведиць». На них збудували спільними зусиллями дерев’яну церкву та освятили іі на їм я Святого мученика Христофора (1800 рік). Ікони які збереглись і зараз вказують на міцну віру тодішніх віруючих. Навколо церкви розташувався цвинтар та дзвіниця. З часом поступово ліс відступів місце для села Годинівка.

Церква, яка має біля 24 кв.м з самого початку стала центром духовного об’єднання тутешніх мешканців. Вона проповідувала Слово Боже, кликала християн житті в чистоті, взаємоповаги, любові до ближнього.
З самого початку священик вчив грамоті вірних, через потребу проведення служб. Дуже часто діти разом з батьками вчились читати під керівництвом священика Святе Письмо та молитви. З організацією 4-х річної школи в кожному класі раз на тиждень священик проводив уроки з релігії, тобто з православної віри. Таким чином духовністю діти знайомились в школі і церкви до 1940 року. За цей час сім’я, церква і школа виховували у дітей і дорослих чесноти любові до Бога, взаємоповаги, слухняності до вчення церкви. Відповідальності за свої вчинки перед Богом, перед батьками, перед вчителями. Покаянне, сповідь та Причастя допомагали всім своєчасно виправляти помилки, старатися житті в добрі і остерігатися від думок та вчинків, які ведуть до зла. З великою повагою слухали настанови церкви, які вказували на важливість підготовки молоді до вступу в брак. Молодь знала, що гріх блуду має дуже великий негативний вплив на майбутню сім’ю. А тому обережно ставились до будь яких вад. В церкві до вінчання приходили нареченні щоб сповідуватися та причаститися до вступу в брак. Служба вінчання була урочистою клятвою вірності та суспільну життя до смерті. Наречені знали, що у той же час, коли проводить службу вінчання священик церкви в той же час їх на небі вінчає Сам Господь. Оскільки Господь вінчає лише один раз в їх житті то одруження була святою і міцною, розлучень майже не було. А Слова Господа « живіть та розмножуйтесь» означало на практиці, що дітей у сім’ї повинні бути стільки, скільки Господь дасть. Тому до приходу хвилі атеїзму на початок 40-х років ХХ століття в сім’ї було від 6 до 18 дітей. Так село поступово розросталось. Маючи багато дітей мешканці села майже всі мали релігійні зв’язки: хресник, хрещений батько,вінчальні батьки, кум, кума та інші. З часом побудована нова цегельна церква ( 1934 рік)

                                               Панувала взаємоповага та відповідальність за християнський спосіб життя в сім ї та в селі. Від народження і до смерті церква турбувалась за життя своїх християн. Починаючи з 40 року в селі насаджується атеїстичний світогляд хоча церква залишалась діючою за всі часи. Мешканці села знаходиться більше під впливом комуністичної «духовності». Починається корозія усталених цінностей. Змінюється відношення молоді до чеснот, до шлюбу, до відповідальності за виховання своїх дітей. Поступово церква втрачає вплив на сім’ю, особливо на дітей.

Створюються умови для духовно-моральної кризи. Негативно впливає на духовно-моральний стан мешканців села процеси глобалізації і секуляризації. Все частіше панують ліберальні цінності. Частина православних християн відокремлюються від Церкви і створюються дві релігійні громади: Свідків Ієгови та Апостольська церква(П’ятидесятників)
Розуміючи пагубність впливу на молодь віддалення від духовно-моральних цінностей школа з 1987 року поступово непомітно готує вчителів до повернення у виховній роботі до цінностей християнської моралі. А з 1999 року у школі впроваджується факультативний курс християнська етика з 1-11 класах по 1г/т. На разі школа і церква намагається подолати духовно-моральну кризу.

Над розділом “Духовність” працювали: Мельничук Анастасія Іванівна, Мурару Северина Валентинівна, Аксинті Яна, Чокобок Юлія, Чевка Людмила

Керівник: Гочу Костянтин Вікторович – вчитель християнської етики