Традиції Могилівка

Великдень – це давнє свято весни, весняного сонця, та природи, що відроджувалась після довгого сн у. Свято цілковитої перемоги весни над зимою, перемоги життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині. Великдень вважається найбільшим днем у році, бо тоді, за віруваннями слов’ян, воскресає бог життя — Сонце, а весь світ возносить хвалу воскресінню, народженню любові, доброти, надії та радості життя. Наші предки вважали, що у цей день Господь відчиняє небо і через небесні ворота приносить у людські душі очисний вогонь.

Великдень – магічне свято, пов’язане з обрядовістю і вірою. І хоча нині ми сприймаємо ці обряди спрощено, проте так чи інакше пам’ятаємо про традиції наших прабабусь і прадідів.

      Під час Служби Божої, люди намагалися тримати свічечку, з якою потім обходили хату. Сажею з неї напалювали хрест у хаті, а саму свічечку зберігали. Кажуть, вона є дуже помічною. Нею обкурюють людину, яка злякалася. Ще дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі  – Божих земних дарів. Святочне одягненні дорослі та діти, з кошиками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішали до церкви, щоб освятити Великодню їжу.

   А у кошик ми кладемо писанки, обов’язково там є і щось м’ясне: шинка, солонина.

 На Великдень  обов’язково вдягають обновки.

   Колядування. Давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально – поздоровчих пісень.

«Коза» – є, театралізований обряд-гра з масками що має свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар.

 Названий за головним персонажем – парубком, перевдягненим козою. Центральним моментом ритуального дійства є танець кози, її «вмирання » і «воскресіння». Із плином часу обряд утратив свою первісну магічну функцію і трансформувався в народну пародійно-гумористичну виставку.

 Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому ґрунті сформувалися звичаї, обряди. 

Останній день старого і перший день нового року відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя.

Хрещення (Йордан) – народний варіант християнського свята Богоявлення.

Відзначалося 6 січня за ст.. ст.. і знаменувало собою закінчення дванадцятиденного періоду святок. У цей день люди ідуть до церкви, де відбувалася святкова служба, що завершується освяченням води. Принісши в глечику або пляшці свячену воду додому, господар кропив нею всіх членів сім’ї, хату, подвір’я, криницю, свійських тварин.

  Саме свято Хрещення відбувалося на річці або біля струмка. Напередодні на льоду річки вирубували великий хрест, пробивали ополонки, з льоду й снігу робили одне або кілька скульптурних зображень хреста.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Керівник групи – Винту Данієла Федорівна педагог-організатор

Творча група: Гаїнуца Ірина уч. 9-го кл., Назарій Анастасія уч. 8-го кл.