Петрашівка

      У кожного з нас є  маленька  Батьківщина. Там, де ми народились, де слухали колискову люблячої матусі, де зробили свої  перші кроки, де промовляли перші  слова. У кожного вона своя, та кожен її любить і пам’ятає, куди б не закинуло нас життя.

      Села, як люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися із природою, розуміти ії душею. Дякую долі за те, що народилася у цьому благословенному краї, у цьому райському куточку землі, за те, що де б я не була, серцем завжди лину до  отчого порогу, до рідної хати, до найдорожчих людей.

                                        Стоїть, заціловане всіма вітрами

                                       Колиска любові і пісня душі

                                       Тут стелиться легко дорога до мами

                                        Стежина дитинства веде в спориші.

                                        Пісенний мій краю, любов моя вічна

                                       Тут пам’ять предків і слава батьків

                                        Так хочеться довше дивитися в вікна

                                        Вдивлятися в очі своїх земляків

                                        З поклоном синівським тобі побажаю

                                      Селянського щастя не втратити суть

                                       Хороших пісень і рясного врожаю

                                       Лелеки ж побільше хай діток несуть.

          На старовинній буковинській землі, в чарівному милому куточку , на водорозділі річок Прут та Серет, в обіймах гарних дубових лісів, з кучерявими берізками та високими акаціями, розкинулось гарне село – Петрашівка ( історична назва «Міхорень»). Про заснування і назву села у жителів збереглися різні перекази і легенди. Село наше красиве і квітуче. Але все ж справжньою їх окраскою є люди. Вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя – то джерело людської мудрості і самовідданості.

    Сьогодні ми робимо все, щоб наші нащадки отримали у спадщину справжню, не перероблену історію про подвиг нашого народу на протязі багатьох століть.

 Хтось із мудреців сказав: «Народ, який не знае минулого, не матиме майбутнього» . Тому обов’язок цивілізованих людей  пам’ятати свою минувшину, свою історію. З цією метою учням   була запропонована дослідницька робота над проектом «Історико-краєзнавчий портрет села Петрашівка» Учні працювали з інтересом над проектом, збагатили та поглибили знання про рідний край   вони дізналися про цікаві та невідомі для них події, звичаї, традиції, які поступово зникають з історії. Ми не зупиняємось на одержаний результат,  будемо продовжити  цю роботу і надалі, оскільки тільки знаючи свою історію, звичаїв, культуру ти стаєш справжнім громадянином країни.