Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Шануй звичаї та традиції предків твоїх,
бо це твоя окраса
М.Рильський
Кожен народ має свої культурні надбання, відзначається своїми культурними особливостями,кожен народ зробив свій внесок до світової культури. Саме культура є багатим джерелом для розуміння різних аспектів як матеріального, так і духовного життя свого народу. Культурний розвиток будь – якого суспільства характеризується спадковістю,традиційністю і багатогранністю.
Глибоке і всебічне розуміння традиційної культури дає можливість розібратись у багатьох сучасних явищах життя народів і створює грунт для використання етнокультурних традицій у збагаченні сучасного способу життя.
Сучасна культура нашого села має багато рис традиційного і нового,використання традиційного в новому.
Традиції формують складні звички:направленість поведінки, духовні якості суспільства. На відміну від звичаю, традиція не вказує на конкретні дії,а надає особі свободу вибору щодо того чи іншого вчинку у конкретній ситуації. Це чітко простежується при аналізі традицій нашого села,які склалися впродовж століть при проведенні обрядів сімейного характеру.
Обряди як складники звичаїв і традицій виступають важливими засобами ідеологічного впливу на молоде покоління,засвоєння тих моральних засад,на яких ґрунтується суспільство. Обряд є однією із найважливіших форм предметного втілення масових думок і почуттів,що передаються традицією, звичаєм. Як загальноприйнятий, обрядовий акт підкорює хід думок і почуття людей тому напрямкові,який виробили попередні покоління.
У традиційних звичаях та обрядах втілилась висока мораль, своєрідний світогляд, вірування,глибока шана до предків, зразкові родинні звичаї, висока екологічна культура з шанобливим ставленням до природи та її явищ. В обрядових дійствах,символах, атрибутах втілені уявлення, ідеї, образи, які викликають у людей певні переживання. Обряди доповнюють, збагачують, урізноманітнюють наше повсякденне життя,наш побут.
Петрашівка – це село з давними традиціями та звичаями , з глибоким історичним корінням, З багатою історією, створену жителями села протягом віку.
Мова, віра, наші красиві традиції, давні звичаї складають наше духовне багатство, неоцінений скарб роду, які ми зберігаєьо і дбаємо з святістю.
Фольклорний скарб села Петрашівка є дуже богатий та різноманітний. Багато з обрядовості в нашому селі збереглося і в наш час, хоча зазнало певних змін. Кожне свято приходить зі своїми чарами.
Зимні свята.
Перше свято Андрія, яке ми святкуємо по нашій традиції ще в ночі. Тої ночі молоді хлопці крадуть ворота в дівчат,які обра-зили їх. Ворота вони ховають так, щоб їх було важко знайти. А ранком батько шукає свої ворота, інколи і цілий день. Але є і розумніші ґазди, які знають, що тієї ночі можуть зробити шкоду, тоді вони їх знімають і ховають.
На Різдво, напевно, як і всюди по всьому світі, люди колядують. В нас в селі є щорічна традиція коли сходяться молоді хлопці, які по старовинному сценарію, який передавався від старшого покоління, перебираються в костюми ангелів, пастушків, царів та інші, які показують сценку про „ Народження Іісуса Хреста”. Іншими словами їх називають „Irodul”. Ще один звичай на Різдво зустрічаються хлопці та дівчата і беруть з собою баян колядуючи з хати в хату прославляючи новонародженого Сина Божого.
ЗІРКА – традиційний атрибут різдвяного обряду колядування. Пов’язаний з євангельською легендою про Христа, чудесне народження якого провістила “віфліємська зоря”. Вигоговляють зірку, як правило, із звичайного решета, до якого прилагоджувають “роги” (5, 6, 9, 10 чи 12) та обклеюють різнокольоровим промасленим папером, прикрашають фольгою, стрічками й китицями. До бокових стінок зірки часто кріплять картинки на релігійні сюжети, а всередину вставляють свічку, утворюючи щось на зразок чарівного ліхтаря. Подекуди роблять так, щоб зірка могла обертатися навколо своєї осі.
Для молодшого покоління є також один звичай, на Василя ходять в кожну домівку співають пісні і посівають пшеницю , вітаючи господарів з Новим роком та бажають їм щастя, здоров’я, злагоди в цьому році.
До циклу сімейних традицій і звичаїв нашого села належать: христини, весілля, вінчання, похорон, освячення будинків.
Весілля в селі Петрашівка
З усіх народних традицій дуже важливе значення має весілля, коли молода пара стає на весільний рушник для створення сім’ї.Весілля для наших селян – нагода веселитися, тому що воно триває кілька днів і в ньому бере участь багато людей, іноді майже вся громада села. Оскільки на селі люди цілий тиждень працюють, то весілля найзручніша нагода, зустрічатися, святкувати та відпочивати разом.
Без будь-яких заперечень можна стверджувати, що народні традиції пов’язані з весіллям збереглися і в нашому селі.
Коли молодий парубок та дівчина домовилися між собою про створення спільної сім’ї, майбутній наречений приходить до батьків дівчини просити згоду на шлюб. Якщо батьки дівчини згодні віддати свою дочку, тоді вони домовляються зустрітися на заручинах.
Далі родичі молодих домовляються про дату весілля, скільки пар будуть запрошувати на весілля, кого виберуть вінчальними батьками. А вінчальних батьків вибирають не випадково, вибирають аби вони були прикладом в усьому для новоствореної сім’ї.
Після заручин, коли вже вирішили в який день відбудеться весілля, молодий шукає музик, які будуть грати на весіллі. Музикам навіть завдається аванс грошима аби вони не передумали і, щоб музиканти були впевненими, що молодий не змінить свою думку.
В цей період готуються і хати. Батьки молодого, батьки молодої, вінчальні батьки повсюди прибирають, білять, красять, щоб по господарстві був порядок.
Три тижні до весілля, кожної неділі, священик повідомляє в церкві на кінець служби про весілля молодих, а перед весіллям молоді обов’язково повинні сповідатися та причащатися.
Тиждень до весілля починаються приготування страв та випічка солодощів, хліба та калачів. Керує цим процесом кухарка, яку наймає молодий. Допомагають кухарці родички та сусідки молодих. Оскільки румунські весілля дуже чисельні готують багато страв. В четвер перед весіллям навіть ріжуть свиню.
Для того, щоб все село знало в якій хаті відбудеться весілля, в суботу перед весіллям на воротах прикріплюються прикрашені ялинки, або вінок сплетений з гілок ялинки та прикрашений квіточками.
В неділю ранком молодий та молода, кожний в своїй хаті, готуються до самої урочистої частини весілля. До них додому приходять музик. Коли всі гості зібралися вони запрошуються за стіл ( гості молодого у нього дома а молодої – у неї дома ). Після цього дружби, дружки, родички та сусідки молодого разом з музикантами прямують за вінчальними батьками ( у яких дома також за столом знаходяться їхні гості – запрошені на весілля). Вінчальні батьки зустрічають гостей зі сторони молодого біля воріт і частують їх.
Перед тим, як молодий їде за молодою у нього вдома проводиться «прощання з батьками» (єртечуня). На подвір’ї ставляться два стільця, на яких стають батьки молодого, тримаючи на руках подушку, на якій ставиться калач, сіль та пляшка горілки. На середину подвір’я виносять стіл, на якому в чотирьох кутах ставляться «жемнє»- маленькі булочки, пляшка горілки та три стаканчика для старшого дружби, який є головним керуючим цього дійства. Три рази він цими стаканчики частує молодого, а молодий в свою чергу своїх батьків та вінчальних батьків.
Потім разом з вінчальними батьками, дружбами та дружками три рази обходять стіл. Після третього разу молодий по черзі прощається з усіма друзями та родичами.
Після цього молодий їде за молодою, у якої дома також проводиться такий обряд як «прощання з батьками».
Під час «прощання з батьками», батьки благословляють молодих, бажають їм щасливого життя, благополуччя, гарних та здорових діточок.
Якщо наречена не з того села що і наречений, то дружби перед тим як молода вийде зі свого подвір’я зав’язують ворота та вимагають від нареченого викуп.
Цей обряд зберігається незмінним і до наших часів. Молодий платить викуп дружбам вином або горілкою, а сестрі нареченої або старшій дружці платить грошима та цукерками.
Після цього вони сідають окремо один від одного і їдуть на вінчання, до православної церкви .
Після вінчання молоді сідають разом в одну машину і прямують додому до молодого, де чекають його батьки.
Батьки молодого теплими словами, хлібом та сіллю зустрічають молодих. Поки до молодого не приходять батьки молодої, дружби та дружки танцюють та веселяться. Далі починається «велике застілля». Вінчальний батько проголошує перший тост за молодих.
Молодь та всі запрошені танцюють, а ж до півночі, поки не починається збирання грошей та подарунків для молодої пари. Цю функцію довіряють старшим чоловікам, які добре уміють говорити та жартувати. Викликають по черзі: вінчальних батьків, батьків молодих, бабусь та дідусів, братів та сестер, дядьків та тіток, потім по черзі збирають гроші від усіх запрошених на весілля, називаючи їх по імені та прізвищі. Вінчальним батькам та родичам зі сторони молодого наречена в обмін підносить подарунки.
Після того вінчальні батьки рахують зібрані кошти та повідомляють запрошеним суму, дякуючи за те, що прийшли на весілля та бажаючи молодим: щастя, благополуччя та багато гарненьких діточок і пропонують всім веселитися аж до ранку.
Під ранок проводиться такий обряд, як «знімання фати» з молодої. Вінчальна матка знімає фату та надіває на голову молодої хустку.
Після цього фату надівають на голову старшої дружки, танцюють ще кілька танців, всі розходяться та весілля закінчується. Молода стає справжньої господинею.
На другій день гості запрошуються заново. Танцюють та веселяться, перевдягаються у наречену та нареченого, вінчальних батьків та розігрують різні жартівливі сценки.
Взагалі прийнято, щоб молода пара після весілля жила у молодого. В наш час придане не має такого великого значення як раніше, навіть не на всіх весіллях приходять за приданим до молодої, тому що молоді можуть спільними силами будувати собі хату та придбати все потрібне для побуту.
У нас є цікаві повір’я пов’язані з весіллям:
1. Якщо дівчина або хлопець не полюбляє котів то на їхнє весілля обов’язково буде дощ.
2. Якщо цілий тиждень до весілля їде дощ, то молода повинна нести дрова на поріг до трьох вдів, аби дощ перестав.
3. Якщо в день весілля буде дощ, то молоді будуть заможно жити.
4. Коли молоді ламають калач, кому дістанеться більша частина, той буде головою сім’ї.
5. Хто перший з молодих стане на весільний рушник, той буде головою сім’ї.
6. Якщо під час вінчання проломиться одна зі свічок молоді не будуть жити разом.
Хрещення дитини
Після створення нової сім’ї, коли з’являються діти, обов’язковим моментом в їхньому житті є Хрещення в православній церкві. Для хрещення в наш час вибирають декілька хрещених, а раніше ця роль надавалася тільки вінчальним батькам даної пари. Обов’язковим елементом Хрещення дитини є свічка, яку кожний хрещений готує та тримає в руках під час Хрещення.Коли мати виходить з церви, хрещені збирають всі свічки до купи, і мати повинна їх здувати. Скільки свічок залишилося горіти, стільки ще діточок буде в даній сім’ї.
Після Хрещення коли матір приходить з немовлям додому, вона не просто так заходить до хати. Спочатку бабуся освячує їх свяченою водою, щоб дитина все життя була здоровою, а під на поріг кладе: книгу – щоб дитина була мудрою, гроші – багатою.
У наш час, у нашому селі, весілля та хрещення дитини проводяться за цими всіма обрядами.
Над сторінкою працювали:
Керівник: Лупу Мiхаєла Василівна
Пошукову діяльність здійснювали:
Лупу Адріана,учениця 7-А класу ;
Фолоршня Северіна, учениця 11 класу;
Фолошня Ірина, учениця 11 класу;
Пашкану Михаєла учениця 9-А класу;
Попа Марія Костянтинівна – вчитель
рум. мови
Фолошня Оліна Георгіївна – вчитель укр
Олару Олена Георгіївна- педагог-організатор
Павел Вероніка Костянтинівна – організатор
