Історія Велика Буда

Я люблю моє рідне село. Не уявляю себе окремо від Великої Буди. У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі. Дуже гарне село навесні, коли цвітуть дерева і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах. Там за обрієм чекає ліс розлогий, де я можу знайти будь-яку квітку чи гриб. Тут моє коріння.

Село Велика Буда вперше згадується в  архівних документах з  12 серпня 1461р. під назвою Строїнці. З 1743 року 1 серпня селу дали назву Буда. У ніжній частині воно обмежувалось з Підвальним і Щербеуцем, а у верхній з Новоселицею, порівно поділено між Костянтином і Іллею Холбаном.

У Великій Буді будується кам’яна і цегельна церква братами Холбан, яка освячена 15 серпня 1794 року.

Іншій документ  від 20 травня 1775 року засвідчує, що під наказом генерала і старости  Імб, поміщиків Олександра Ільські і Костянтина Строєску зроблять границю села Буда і Байраки, Підвальне, Хряцька і Новоселиця .

Про село Верхня Буда і Нижня Буда  зареєстровано у кодексі Молдови у 1816 році  Василем  Холбаном і Даміаном Холбаном. Села мали 75 володарів.

У роки першої світової війни село було захищено від руйнування. У 1912 році було зроблено перепис населення, було 703 осіб, з яких 365 чоловіків і 338 жінок. Перепис населення було ще зроблено у 1930 році де було вже 822 осіб. Було 388 чоловіків і 434 жінок, з яких 12 євреїв.

У часи другої світової війни  частина населення емігрувало у Румунію і залишилися жити там донині. Населення, яке залишилося жити у рідному селі, багато страждало від поневірянь більшовистських окупантів.

Багато господарів  з села були заслані  більшовиками у Сибір, Казахстан, більшість з яких не повернулося назад. 13 лютого 1944 року їх силоміць повезли в напрямку Чернівців, і пішки, під суровою охороною, їх кинули у в’язницю. Потім їх повезли на вокзал, загрузили у товарних вагонах і заслали у Сибір. На місце прибування їм сказали, що вони будуть вільно працювати, обіцяли і оплату за працю. Приїхавши на місце, їх об’явили рецидивістами, ворогами радянської влади, бандерівцями. Їм зробили найсуворіші та не сприятливі умови життя. Вони ночували в бараках, на голих дошках, укривалися своїм одягом. Працювали на каналі Білого Моря, годували їх на початку кашкою з гнилої капусти і тухлої риби. Про баню і чистий одяг тільки мріяли. Внаслідок такого життя, з’явилися воші, тиф, дизентерія. Помирали люди сотнями. Вони були зібрані з усієї північної України, Молдови, Прибалтики.

Керівництву табору здавалося, що фабрика смерті працює повільно, тому,  вранці перед їжею, виганяли їх у нижній білизні на вулицю на -28°С, -30°С градусів морозу, і в такому вигляді ганяли їх кілька кілометрів. Ті, які залишилася ще живими, годували, потім примушували знов тяжко працювати. Увечері перед сном приходили „ лікарі ” табору і робили медичну перевірку, і якщо траплялось, що хтось мав признаки тифу або дизентерії, їх возили в «медпункт», звідки  ніхто не повертався. Арештовані назвали цей медпункт – барака смерті. Голод багатьох залишив босими, бо з’їдали і опинки , і чоботи, які ще мали з дому. Вага їхніх тіл становила від 14 до 28 кілограмів.

Це лише кілька умов розказані тими, хто повернулися зі сталінського Пекла.

Труднощі і морози Сибіру, і ще багатьох страшних речей, про приниження людської гідності, розказують ті, які повернулися до рідного краю: Прикопчук (Тімофті) Ольга з братами Пінтілей, Георгій та Дмитро, Будяну Флоаря і Георгій, Прикопчук Порфіра і Тодор з дітьми Михайло, Аделя, Дорика, Робу Олена з донькою Тетяною.

У 1945-1946 роках у селі Велика Буда організовується товариство на чолі з Бурлакою Савою. Восени 1946 року у селі бере початок колгосп під назвою „Радянська Буковина” з головою Мурару Семеном.

У цей час від приватних господарів відбирали тварин, підводи і все господарське знаряддя і віддавали у колгосп, відбирали і землі. Так було зроблена колективізація. Після цього була заснована початкова школа, перший учитель – Томок Георгій Мануїлович, а директор – Шмелевич Михайло  Абрамович, де вивчали тільки 4 класів. У 1947 році початкова школа була реорганізована у семирічну школу, директором був Лейбович Альфонс Соломоєвич. Працювали 12 вчителів і вчились 180 учнів.

Рік 1947 приніс інше горе на мешканців нашого рідного  краю – голод. Не дивлячись на те, що 1946 рік був сухим, все ж таки працелюбні господарі  мали запас для того, щоб прогодувати свою сім’ю, але керівництво району і місцеве керівництво опорожніли чердаки тих, які своїм потом зібрали хліб для немовлят.

За жменю зерна або борошна давали  багато грошей, килимів, одягу. Люди починали шукати їжу. Багато з них не повернулися до рідного села, помираючи в дорозі. Ті, які залишилися харчувалися бруньками, лісними горіхами, кропивою, лободою. У селі тоді померло 85 осіб, з них були і діти. Весною 1948 р. харчувалися лісною пшеницею і свінею лободою.

З приходом нового режиму, прийшли і нові податки, державі мали віддавати певну кількість яєць, молока, м’яса, хліба, шкури корів, свиней, овець. У разі несплати за наказом конфіскували все майно.

Інша біда була – державна позика, якою користувалися хитрі службовці того часу. Це трималося до 1956 року і багато пізніше  ці облігації держава купила за безцінь.

У 1950 році об’єдналися колгоспи трьох сіл: Велика Буда «Радянська Буковина» , Мала Буда «Більшовик», Крупя’нськ  «Четверта п’ятиліття” під назвою «Хрущов», пізніше «Дружба народів», головою якого став Помозан Григорій Васильович.

Весною 1959 року, у березні місяці, об’єдналися два господарства «Дружба народів» і колгосп «Калінін», у складі якої входили 5 сіл: Годинівка,  Виноградове, Мала Буда, Велика Буда, Круп’янськ, головою став  Раца Іван Васильович.

В 1965 році  збудовано медичний пункт із завідуючим  ветераном  війни Гермаковським Іваном Івановичем з дружиною Ганною Олексіївною, акушер за спеціальністю.

На сучасному етапі в амбулаторії, завідуючий якої являється Гинку Олена Іванівна,  працюють 10 медичних працівників, які мають вищу та середню спеціальну освіту.

У 1961 році семирічна школа була перебудована у восьмирічну, директор – Прикопчук Марія Іванівна, працювали 20 вчителів і технічний персонал. У 1966 році директором середньої школи залишалася Прикопчук Марія Іванівна. Учні школи вчилися у різних старих будинках, які належали до школи.

У 1968 році, у березні місяці, селу дали в експлуатацію нове двоповерхове спорудження. Усі діти перейшли в нові світлі класи. У школі  вчилися і діти з Малої Буди і Куп’янська. З того часу школа має близько  1579 випускників, з яких багато стали фахівцями у всіх галузях: лікарі, вчителі, інженери, агрономи, офіцери, музиканти та багато інших професій.

Перший голова сільської ради  у селі Велика Буда  став Хуржуй Микола (1944 – 1945), який був родом з села Тарашани. Потім головою став Келару Іван Георгійович. Сільська рада знаходилась у старому будинку. В 1971 році головою  став Тімофті Михайло Васильович. Він почав будувати новий будинок під сільську раду, але тяжка хвороба відібрало його життя. Тоді головою стає Зегря Василь Федорович, він і закінчує будівництво. Там було і відділення зв’язку з начальником Бурлаку Василем Іллічем та з 4 поштарями на три села, бібліотека і кімната для реєстрації весіль і новонароджених. За час своєї роботи Василь Зегря збудував новий магазин.

У 1975 році господарство трансформується у совхоз, директором стає Криган Іван Васильович. Також у цьому році головою обрали Келару Михайла Георгійовича. У періоді застою, прийняли наказ закрити церкви Малої Буди і Круп’янська, ліквідувати церковні речі. Але він відмовився це робити.

У 1979 році головою сільської ради був обраний Починок Василь Григорович, а з 1982 році посідав посаду директора совхоза.

В 1981 році головою став Марущак Степан Іванович. 29 березня трапився нещасний випадок, його застрелив молодий чоловік на полі сільського господарства. Потім головою був обраний Алекса Дмитро Харлампович, під його керівництвом  було збудовано баню, стадіон, великий ставок.

У 1992 році утворюється Герцаївський район і у Великій Буді господарства роз’єднали на дві частини: Годинівка і Виноградова, а Мала Буда, Велика Буда, Круп’янськ під назвою «Буда»  з центром у Великій Буді.

У 1997 році директором став Зегря Павло Дмитрович. З 1992 року головою сільської ради обрали Чевка Георгія Дмитровича. У цей період почали давати  громадянам землю. У господарстві було 800 акцій, більшість з яких стали власними землями. 430 громадян отримали земельні паї і обробляють їх індивідуально.

У 2003 році був даний в експлуатацію новий корпус Великобудської ЗОШ І – ІІІ ступенів з комп’ютерним класом.  Директором школи працює Думітраш Іван Іванович. З 2010 року школа отримує статус навчально-виховного комплексу.

Туристичні об’єкти :

Церква «Успіня Святої Богородиці» побудована з каменя у 1794 році – село Велика Буда.

Церква «Благовіщеня» побудована з дерева у 1772 році – село Круп’янськ.

Церква «Святого Пророка Іллі» побудована в 2009 році – село Мала Буда.