Духовність Великосілля

Сьогодні слово «духовність» згадують дуже часто, але, мабуть, не всі розуміють, його значення. Одні вважають, що духовність — це розумність. Інші — що це щось церковне.

Усе в людині від душі. Вихованої душі. І кохання, і біль, і страждання. Це вміння співчувати, бачити. Маленький Принц Сент-Екзюпері вмів бачити серцем. Бачити найголовніше, любити й прощати.

Для людини дуже важливо почувати себе одним цілим з усім світом. Єдності з цілим Всесвітом. Більшість людей зайняті все життя зароблянням грошей — щоб їсти, пити, в щось вдягатись, потім краще їсти, краще пити, краще вдягатись,.. Це не є і не може бути метою життя. Усе це — засоби його підтримки. Не менше. І не більше. Духовність — та верхівка гори, з якої далеко видно, але ж яка власне й обумовлює самотність духу. У всі часи людину, яка живе за законами духу, зраджували, продавали. Але людина духовна завжди мала велику силу протистояти Злу, виступати на боці Добра. Так було і в часи імператорів, так є і сьогодні.

Духовність — це моральна сила, яка дозволяє не приєднуватися до натовпу, який продається за кращий шмат, дозволяє собі брати хабарі, дивиться на світ через дірку у своїй кишені. Духовній людині не вистачає повітря у світі, де руйнується все — і краса, і почуття. Але вона знаходить у собі силу жити й любити цей світ. Духовна людина — це лагідність і вдячність. Так жили давні філософи, які знали, що люди слабкі, тож їм треба простити і зле перевернути на добре.

Територія Лунківської сільської ради, яка включає в собі села Лунку, Великосілля та Могилівку, – справжня знахідка для любителів сакральної архітектури: на неї розташовані відразу 6 храмів. Серед них – другий за віком мурований храм Буковини який знаходиться в селі Лунка, одна «хатня» дерев’яна церква,  гламурний будинок для молитов та гарна сучасна церква, які знаходяться в селі Великосілля.

Отже, якщо ви їдете від Герци, то в центрі Лунки вертаєте праворуч. Якщо ж з Новоселиці – відповідно ліворуч. Перша церква незабаром з’явиться з лівого

боку дороги. Це – типовий для буковинсько-молдавської архітектури триконховий без купольний храм з восьмигранною башто подібною дзвіницею над бабинцем. Джерела інформації про церкву відсутні. Її немає ні в державному, ні в місцевому реєстрі пам’яток. Можна допустити, що храм походить з кінця XVIII – початку ХІХ століття, судячи з стародавньої ікони, присвяченій Св. Параскеві .

Незабаром головна дорога повертає праворуч. Їдемо нею, нікуди не звертаючи. Наприкінці села за великим будинком культури у сквері побачимо симпатичну одноповерхову будівлю колишньої примарії. Сьогодні тут – сільська рада.

Якщо будете мати складнощі із пошуками того    чи  іншого храму, тут вам обов’язково місцеві мешканці допоможуть.
Повертаємося назад на головну дорогу. Лунка поступово переходить у Великосілля. Всі три храми села знайти доволі просто: усі вони знаходяться на головній вулиці з правого боку дороги. Першою перед нами з’явиться дерев’яна церква «хатнього» типу. Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована у 1767 році Михайлом Холбаном та спільними зусиллями мешканців села з дерев’яних балок. На відміну від інших храмів ця церква с.Великосілля є архітектурною пам’яткою.

Біля церкви  поховані люди яки були справжніми віруючими, допомагали церкви або працювали у ней.
З 1894р. клером церкви був парох Іоан Урзіке, який народився у 1920 р. Хористами були: Георгій Урзіке, Замфір Урзіке, Микола Дарабаняну , Георгій Герман, який закінчив  школу хористів міста Бакеу (Румунія) і служив разом з  клером  Бринзий. Церква  збереглась завдяки парафіянам села, які навіть під час комуністичної   системи, яка забороняла релігійну культуру, проводили ремонтні  роботи .
У 1940р.  клер церкви, Дмитро  Бринзий виїхав у Румунію, але більшість населення  продовжувала молитися у цю церкву і проживати на  своїх рідних землях.
Тут же залишився і Георгій Герман, який своїми власними  коштами  збудував дерев’яний  фронтон і церковні двері, на освячення яких був запрошений його син Іон Герман. Георгій  Герман також подарував церкві дерев’яну ікону Святої Богородиці. Нажаль, він не мав таку долю, на яку насправді заслуговував, бо радянська влада засудила Георгія на заслання у Сибір, де і помер у тяжких  муках тільки  через те , що був  румуном, служив  церкві, а  його діти  навчались у  Румунії .
Нажаль, таку же участь  мали більшість мешканців села та взагалі Буковини .
Після того як радянська  влада стала господарювати на наших землях, деякі люди намагались зруйнувати цей пам’ятник архітектури, який для  інших був символом  віри і мали страх перед Божою карою. Ці повторні  спроби були марними, оскільки  у сусідньому  селі Лунка стався трагічний випадок .
Сталося так, що ворог стародавньої  віри, бажаючи демонструвати свою героїчність та атеїстичні погляди. піднявся на дах церкви, щоб демонтувати хрест, але впав і розбився на смерть. Ця  трагічна  подія  вплинула  на свідомість   усіх мешканців села  Великосілля,  і  церква Різдва продовжує існувати  і сьогодні.

В самому кінці села, біля цвинтаря стоїть мініатюрний храм з скатним дахом, в якому над навою височіє маленький восьмигранний купол. При першому погляді створюється враження, що він «кручений», подібно до куполів Миколаївської «п’яної» церкви у Чернівцях. Але якщо уважно придивитися, то стає зрозумілим, що купол прямий, а ілюзію його «скрученості» створюють маленькі віконця, які вирізані під кутом. Над бабинцем побудовано дзвіницю, таку ж мініатюрну, як купол над навою. Храм Різдва збудовано у 1990 – 1992 роках.

Трохи далі – бузковий молитовний будинок, це будинок протестантів (п’ятидесятників).

Також за підтримки жителів села були збудовані трійці та капличкі.

 Капличка в нижній частині села  

                       Трійця в центрі села

Трійца на окраїні села   

Над сторінкою працювали: керівник – Годорог Аліона Михайлівна  

Пошукову діяльність здійснювали:

               Михайло Руссу                                      Міхай Северина