Традиції Багринівка

Виконавці: Влад В., Патраш С.
Керівник: Володимир Акатріні

Жителі нашого села будували із дерева та глини свої хати, покривали їх сніпками соломи. Хати були малі, невисокі з маленькими віконцями. Багато хат були обліплені глиною і виглядали непривітно – рижі, а побілені хати одразу гарнішали, ставали охайними, чепурними. У хаті був стіл дерев’яний на покуті, біля стола – лавка. У кутку – мисник, де зберігався посуд: дерев’яні ложки, миски, кружки, збанок, макітра. Горщики, баняки здебільшого були у печі. Піч займала велику частину хати, бо вдень вона всіх годувала, а вночі тут на печі спочивали. Біля дверей завжди було відро з водою і кружка для пиття води. Хто заходив у хату зморений, то одразу ж міг напитися води. Воду носили із криниці, а криниці дуже глибокі (30-50м). Купалися і прали у дерев’яних ваннах. Гладили випране рубликом і качалкою, пізніше були утюги на жар.
У багатших людей всі меблі у хаті були дерев’яні. Були дерев’яні ліжка, часом оздоблені. Для одежі була скриня. Скриня була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси-все найцінніше для господині. Тут зберігалось і придане для весілля. Дівчата пряли, робили полотно, вишивали, готували собі все і ним наповняли скриню. Виходячи заміж, скриню забирали із собою. Вона говорила про старанність і працелюбність молодої. За звичаєм, скриню ставили на видному місці. Скрині виробляли переважно з липи, тополі, берези з весни до середини літа. За літо майстер міг зробити 20 скринь.
Обов’язково у кожній хаті у куті були образи з вишитими рушниками. Підлоги не було – глиняна долівка. Кожного тижня змащували, а перед великими святами землю змащували червоною глиною.
У кожній хаті була ще й комора. Там стояли запаси і соління, квашення на зиму, діжка з капустою, діжка з огірками, хлібна діжа. Коли господиня пекла хліб, то приносила діжу з розчиною у хату і підрозчиняла, тоді як вистудить тісто – місить. Справжня господиня повинна була вміти спекти хліб і зробити сир.
Їсти сідала вся сім’я до столу, на покуті сидів батько, перед тим, як їсти, молились до Бога.
На столі стояла велика макітра або миска, з якої по черзі їли дерев’яними ложками. Часто варили борщ, юшку, кашу, галушки, затірку.
Одяг був полотняний, святковий – прикрашений.
Жінка після весілля не мала права ходити із непокритою головою. Покривали голову частіше хустками.
Здавна існували обряди: народження дитини, хрестини, шлюб і весілля, похорон. Зустрічали і проводжали із хлібом. Жителі нашого села святкували всі великі релігійні свята, а в присвятки -працювали. На Івана Богослова сіяли пшеницю, на Івана (довгого) сіяли огірки.
Молодь збиралась разом на вечорниці, ігри і веснянки, гаївки біля церкви на Великдень, колядки на Різдво, щедрівки. У неділю чи на свято люди йшли до церкви. Жителі нашого села шанували звичаї і дотримувались обрядів, передавали їх дітям.
Нині на території сільради налічується 435 дворів із насе¬ленням 1450 чоловік.
Народні легенди та перекази — дорогоцінні пам’ятки давнини, відбиток якоїсь далекої події, що в народних устах і в людській уяві набули фантастичного, іноді навіть казкового забарвлення. З-поміж легенд та переказів особливе місце посідають оповіді, пов’язані з навколишнім світом — лісом, полем, озером, долиною чи яром і давніми пам’ятками людського життя на ньому (руїнами, , могилами, хрестами, польовими криничками та ін.)
На південь від Багринівки в напрямку с.Черепкивка помітне значне підвищення місцевості. Здалеку схоже на те, ніби на щось масивне хтось надягнув шапку, висота цього підвищення стано¬вить 399 м. Це гора Хлюжа, одна з найвищих точок нашого району. Тут зустрічаються рідкісні рослини такі як – зозулині черевички, любка дволиста, дзвоники персиколисті.