Історія Біла Криниця

Автор: Гищук Лідія Петрівна, Лукян Ніна Іванівна
Виконавці: Осіпов Павло, Дядюшка Ірина

Глибоцький р-н, на україно-румунському кордоні. Названо так, оскільки вода в колодязях – з вапном, біла й солодкувата. Поселення наприкінці XVII ст. заснували російські старообрядники (липовани), що бігли сюди після церковного розколу, спровокованого Никоном. Липованами їх називали за звичай носити личаки, сплетені з липової кори. Довгі роки громада жила вкрай усамітнено, розмовляючи старослов’янською й ретельно дотримуючись своїх канонів. Про липованів з Білої Криниці писали Лев Толстой, Володимир Короленко, Олександр Герцен. підтримував зв’язок із старообрядниками відомий анархіст Михайло Бакунін.
ІсторіяУ невеликому селі збереглися два липованських храми. Більш цікавим є молодший – Успенський собор (1900-08). що нагадує рос. церкви XVII-XVIII ст. (Арх. В. Клік). На будівлю такого храму було витрачено пів мільйона золотих рублів. Фантастичну для бідної Буковини суму надав московський купець Г. Овсянніков Гранітні деталі й лиття теж прибули в цей прикордонний Край З Москви. А іконостас виготовили майстри з Володимира й Палеху. На базі собору функціонує музей старообрядництва. Тут розташована резиденція предстоятеля Російської православної церкви. Поруч із Успенським собором дерев’яна Космодаміанівська церква (ХVІІІ-ХІХ ст.). що нагадує українські храми того періоду. При відвідуванні Білої Криниці не забудьте свої паспорти – село перебуває в прикордонній зоні.Історія 2
За весь час свого проживання за межами своєї прабатьківщини наші предки дуже добре зберегли свою культуру, традиції, мову. Вони мало асимілювали, тобто мало засвоювали культуру і мову українського та румунського народів, серед яких жили і не злилися з цими народами. Причиною чи запорукою цього стала значна відособленість, замкнутість наших предків при проживанні від сусідніх народів. У свою чергу це зумовлено релігійними переконаннями. Оскільки у ХХ ст. контакти з зовнішнім світом почастішали, це стало причиною руйнування і нищення старих традицій, звичаїв, устоїв. Це спричинило втрату значної частини елементів матеріальної культури: повністю знищено братський корпус чоловічого монастиря ( нарешті на його місці поставлено хрест та огорожу) безслідно пропали багато цінних ікон, інших культових речей.
І все ж Біла Криниця залишається Всесвітнім центром старообрядництва, сюди приїжджають митрополити, єпископи, архієпископи з усього світу, рядові віруючі. Наше село внесено до списку екскурсійних об’єктів і ми чекаємо усіх людей доброї волі, хто хоче причаститися ковточком із духовної криниці наших предків.