Видатні особистості Біла Криниця

Автор: Гищук Лідія Петрівна, Лукян Ніна Іванівна
Виконавці: Осіпов Павло, Дядюшка Ірина

Видатні особистостіМитрополит Амвросій Білокриницький (в миру Амір Паппа-Георгополі, 1791, село Маістра (турецькою Іонжок) поблизу міста Енос – 30 жовтня (11 листопада) 1863, місто Циллі, Австро-Угорщина (нині Цельє, Словенія)) – колишній митрополит Босно-Сараєвський (Константинопольський Патріархат), що перейшов у 1846 в старообрядництво і заснував білокриницьку ієрархію. Засновник старообрядницької ієрархії 12 жовтня 1846 прибув до Білої Криниці, де був урочисто прийнятий старообрядцями; 28 жовтня був урочисто приєднаний до старообрядництва другим чином (через миропомазання) в Білокриницькому монастирі. За час очолення старообрядницької церкви здійснив хіротонії двох єпископів: Кирила Майносського і Аркадія Славського, а також п’ятьох священиків і трьох ієродияконів. Таким чином була заснована «Білокриницька» старообрядницька ієрархія (в дореволюційній російській літературі часто іменувалася «австрійською»), яка була визнана рядом старообрядницьких громад; деякі інші – так звані «біглопоповці» в новітньому сенсі – не підкорилися митрополиту. Вони обґрунтовували свою позицію сумнівами в дійсності хрещення митрополита Амвросія (старообрядці визнають тільки «повне» хрещення в три занурення, а не «обливальне», прийняте у католиків і в частини православних), точкою зору про те, що митрополиту було заборонено в служінні до того часу, як він прийняв пропозицію старообрядців. Також у них викликала сумніви щирість рішення митрополита приєднатися до старообрядців. Старообрядницький автор початку XX століття Федір Мельников присвятив одну зі своїх робіт спростуванню таких аргументів, зокрема, вказуючи на те, що в грецькій церкві того часу не практикувалося «обливальне» хрещення, а сам митрополит, перебуваючи на спокої, брав участь у патріарших богослужіннях. У 1903 роботу про хрещення митрополита Амвросія опублікував старообрядницький єпископ Інокентій (Усов).
На своєму соборі 2007 Російська Древлеправославна церква (колишні «біглопопівці») визнала, що владика Амвросій «після видалення з Боснійської кафедри був позаштатним архієреєм, проживав на спокої в Константинополі і не перебував під забороною в священнослужінні аж до його приєднання до старообрядництва», проте питання хрещення митрополита Амвросія і мотивації його приєднання до старообрядництва, як і раніше були названі «викликають подив».
За спогадами старообрядницької черниці Євфросинії про владику Амвросія під час перебування в Білокриницькому монастирі:служив він на слов’янській мові, читав Євангеліє, говорив вигуки дуже чітко і правильно. Під час служби часто плакав від розчулення. Хрестився ревно і складав персти дуже старанно. Кланявся дуже низько. Жив у двох келіях, в яких було багато ікон. Їжа була дуже проста: суп чи юшка, каша і риба, коли дозволялося статутом. Займався фізичною працею в саду. Говорив по-російськи, але деякі слова вимовляв церковнослов’янською.
У грудні 1847 російський імператор Микола I зажадав від уряду Австрії припинити діяльність владики Амвросія і закрити Білокриницький монастир. Австрійська влада викликали митрополита до Відня, де йому була запропонована альтернатива – або повернутися в юрисдикцію Константинопольського Патріарха (при цьому йому було передано лист Патріарха з обіцянкою милостей у разі покаяння), або вирушити в довічне заслання. Митрополит Амвросій вибрав заслання, заявивши, що «я одного разу цю релігію прийняв і вже назад повертатися не бажаю». При цьому монастир був закритий, але незабаром знову відкритий, залишившись центром старообрядництва.26 липня 1848 митрополит отримав припис відправитися в місто Циллі, де залишався протягом 15 років, ведучи суворо чернече життя. Разом з ним знаходився син Георгій з сім’єю. Підтримував листування зі своєю паствою, іноді таємно приймав старообрядницьких представників. Був канонізований в 1996 р.; пам’ять – 30 жовтня за юліанським календарем.