Традиції Чагор

 Свято Маланки в селі Чагор

Керівники
пошукової групи Чагорської ЗОШ І – ІІІ ступенів
Яловко Володимир Сергійович – вчитель історії, завідуючий шкільною кафедрою історії, археології та історичного краєзнавства.
Миронко Інна Іванівна – вчитель історії.
Топольницька Ірина Олексіївна – вчитель біології та географії.

Список 
пошукової групи Чагорської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Семенюк Віталій Георгійович                            Унгурян Сергій Васильович
Булезюк Вадим Вікторович                                Кулагіна Тетяна Володимирівна
Мандрик Віктор Лазарович                               Мафтіяк Юрій Іванович
Семенюк Ярослав Миколайович                      Кушнір В’ячеслав Васильович
Кушнір Сергій Васильович                                Чинчук Ірина Миколаївна
Циганаш Віталій Віорелович                             Лункашу Іван Дмитрович
Семенюк Олександр Володимирович             Стримбу Юрій Георгійович
Циганаш Анастасія Володимирівна                  Ільницький Степан Сергійович
Репчук Микола Васильович                              Томащук Ігор Ярославович
Чорней Євген Вікторович                                 Бордіян Каріна Іванівна
Пислар Віталій Дмитрович                               Чувик Діана Віталіївна
Павлюк Крістіна Іванівна                                  Джур Іван Миколайович
Руснак Василь Вікторович                                 Стримбу Микола Георгійович
Факас Анна Дмитрівна                                      Савчук Валентина Валеріївна

  Традиції й звичаї села Чагор становлять значну частину їхньої національної  індивідуальності. Успадковані від предків, вони збереглися у первісному вигляді, а наступальний рух новітньої західноєвропейської культури до цих пір не зміг їх стерти.
Найпопулярнішим святом,  яке відзначається чагорянами й донині, є Маланка. Найбільш духовно багата категорія людей вшановують  це свято й нині.
На відміну від Святого вечора, під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви. Вдруге протягом зимових Святок готують багату кутю. Випікають і спеціальні хліби «Маланку» та «Василя». А ще в цей вечір чоловік із дружиною провчають дерева,   котрі погано родять . Чоловік несе сокиру, або палицю, жінка перевесла, зроблені із дідуха (соломи, що лежала на долівці від Святого вечора)  і лякають їх.
Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукає по ньому обухом сокири, або палицею і промовляє : «А чого ти, грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!»  Або: «Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати». За дерево відповідає дружина:  «Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». Після цього жінка перев’язує його перевеслом. В народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов’язково дасть гарний урожай. Адже на Маланку, особливо в Новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. До речі, тварини в цю ніч могли поскаржитись Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходяться. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять. А ще на Маланки господині охайно підбілюють піч, адже в ніч на передодні Нового року вона «танцює», «віддається».
З настанням сутінок по селу ходять ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважають парубочі громади ряджених, окремо ходять і гурти дівчат. Для щедрувальників, як і  для колядників, не існує  обмежень, проте дівоча Маланка здебільшого щедрує під вікнами, а гурти ряджених парубків просяться до хати, та й персонажів у масках у парубочій Маланці є значно більше. Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота… Роль  Маланки виконує  парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком або калиною.
Підійшовши до вікна, ряджені в пісенній формі просять у господарів дозволу щедрувати: «Гой Іване, Іваночку, Пусти до хати Маланочку…» «Пустіть до хати погріти п’яти, Пустіть до груби погріти зуби, Пустіть до печі зігріти плечі». До хати щедрувальники заходять, лише отримавши дозвіл господарів. В хаті спочатку виконуються величальні щедрівки для кожного члена сім’ї, потім співають пісні про Маланку. Маланка в цей час пряде куделю, пританцьовуючи, рухами імітує дії, оспівані в щедрівці, показуючи, яка вона гарна господиня, все робить навпаки: підмітає хату від порогу до столу, взуття кладе на стіл, тарілки під стіл, намагаючись допомогти господині підбілити долівку. Господарі прагнуть помішати їй «наводити порядок» і уважно стежать, щоб Маланка нічого не вкрала. Це за нею таке водиться, адже за крадену річ вона просить додатковий викуп, або погрожує продати річ у наступній хаті, там мовляв, більше дадуть. Іноді їй спеціально кладуть якусь дівочу річ, щоб Маланка її вкрала, це віщує дівчині швидке заміжжя. В цей час у сінцях  мекає та тупотить коза. Щедрувальники просять  господарів впустити і її до хати погрітися. Господарі спочатку відмовляються, придумуючи різноманітні причини, що коза долівку попсує, вазони поїсть, дітей полякає. Діткам страшенно хочеться побачити козу, вони благають батьків впустити її до хати. Щедрувальники всіляко розхвалюють свою козу: вона, мовляв, і гарненька і розумненька, танцювати вміє і співати вміє, побрехеньки розказує, людей звеселяє. Господарі нарешті погоджуються. Ввійшовши до хати, коза спочатку лякає присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а потім під спів щедрувальників відтворює в танці те, про що співається в щедрівці. Всі присутні в хаті, а також щедрувальники намагаються оживити козу, розсмішивши її. Для цього всі засоби є добрими, лиш би коза засміялася, почала пручатися, подала ознаки життя. Її «лікує» «лікар», коментуючи при цьому свої дії так, що всі в хаті сміються, туркочуть козі у вуха, рахуючи зуби, щоб переконатись стара чи молода. Нарешті коза встає. Оживання  кози знаменує собою оживання навесні ниви, садів, пасовищ, природи взагалі. Сміх носить магічне значення – відганяє злі сили, крім того люди вірять у таку прикмету, якщо сміятись в новорічну ніч, то і весь рік пройде зі сміхом, весело і щасливо.
Серед обрядових дій, що відбуваються в Новорічну ніч можна також назвати змагання ватаг ряджених маланкарів.
Вони, як правило, відбуваються опівночі на роздоріжжях, або на мостах чи кладках через потік. Змагання проходять як індивідуально, так і колективно. В індивідуальних поєдинках кожна ватага виставляє свого рядженого представника. Починають боротьбу зазвичай ряджені ведмеді, іноді їх поєдинку вистачає, щоб визначити яка ватага перемогла, а іноді справа доходить до колективного змагання «стінка» на «стінку», хто кого потіснить. Команда, що програла пропускає переможців вперед. Поєдинок на містку, на рубежі двох світів, відділених водою, та ще й опівночі  знаменує поєдинок з представниками з потойбічного світу, які гоняться за Маланкою, а обдаровування ряджених –  це є відкупне пожертвування потойбічним силам за Маланку. 14 січня на Старий Новий рік, або Василя господарі прокидаються рано, до  схід сонця, прибирають солому з долівки, підмітають в хаті. Від Святого вечора до Василя підлогу ніхто не підмітає, щоб не вимести і не винести щастя та долі з хати. Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики, адже цього дня їм випадає добра нагода заробити гостинці і гроші. З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або в рукавички зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Не посівають горохом, оскільки вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою «бо заведуться блохи в хаті», або «буде суперечка». Посіваючи хлопчики промовляють: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя на здоров’я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!» «З Новим роком будьте здорові, щоб велися Вам бички і корови, щоб родили морква й буряки, гарбузи і огірки, картопля і капуста, щоб ваша дівка була тлуста!» Слово «тлуста» означає статна, дорідна. Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякують посівальникові й обдаровують його грішми.
З кожним  роком  жителі села Чагор все більше стають активними учасниками цього дійства, а також є учасниками та призерами Обласного фестивалю «Маланка».

На світлинах, які розташовані вище, зафіксована та мить, коли шановані в селі ґазди виконують роль трьох царів із сцени «Народження Ісуса». Хочеться сказати всім активним творцям, які зуміли зберегти українські народні традиції ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ !

Джерела інформантів

1. Глевко Маргаліна Павлівна.
2. Загар юк Олена Кондратівна.
3. Луцак Лучіка Петрівна.