Духовність Черепківці

Пошукова группа:1.Патраш Олена 9кл.
2.Жижій Світлана
3.Карлійчук Анастасія 9кл.
4.Ткачук Микола 9кл.
Керівник: Карп”юк О.Д.

                                      Історія церкви села Черепківці

В народі говорять : «Всі дороги ведуть до храму». Це висловлення перевірене часом, бідами, людськими долями. І зараз перед українським народом відкриваються істинні дороги – доочищається , стає добрішою, збагачується не матеріально, а духовно. В центрі села на пагорбі, розташована сільська церква. Розташування храму дуже вдале: його видно з усіх сторін, на декілька кілометрів.
Історія заснування храму сягає в сиву давнину. На початку минулого століття було зведену дерев’яну церкву. Село розросталось і через деякий час громадою села було вирішено зводити більшу церкву. Стару дерев’яну церкву було подаровано громаді села Горбівці. А на місці вівтаря старої церкви було встановлено дерев’яний пам’ятний хрест, який до цього часу зберігся.
В 1885 році почалося будівництво нової церкви. Архітектор та інженери, що керували будівництвом нажаль невідомі. У будівництві приймали участь громадяни села . Всі роботи велись вручну. Будівництво церкви тривало три роки. Закінчено будівництво і освячено церкву в 1898 році. Названо церкву в честь святого Михайла. Довжина церкви 22 метри, ширина 14 метрів, висота центральної бані з хрестом – 25 метрів. Церква п’ятибанна. Є три входи: центральний, боковий та окремий вхід у вівтар для священика. Церква зведена вівтарем на схід. Справа від вівтаря – жіноча сторона, є також трибуна для проповідей, вона зроблена з дерева, оздоблена дерев’яним мереживом. Зліва від вівтаря, чоловіча частина \ чоловічник\. Тут також розташована церковна бібліотека. Є великі дерев’яні крісла, оздоблені дерев’яним мереживом, з північної сторони – підвищення для хору. Є три пари дверей у вівтарі: центральні «райські» ворота, в які має право входити тільки священик, дві пари бокових дверей, в які входять чоловіки. Центральний купол з внутрішньої сторони розмальований у вигляді зоряного неба. Решта куполів і стіни розмальовані у вигляді образів всіх святих. На час спорудження храму поле якого сягало 0,12 га землі, одним з перших священників був Тодор Стрільчук.(1857 р.).В той час при церкві існувала трикласна школа. В 1886 році священником був Лазар Настасі. пізніше служили священики: Пан Митенко, Іванюк Семен, Подавець Микола, Шкряба, священик Андрій, Алексій, Анатолій, Патковський Дмитро. З 1989 року – отець Георгій Ковальчук.
Біля церкви було зведено дерев’яну дзвіницю в 1895 році в якій було 5 дзвонів. В 2001році почали зводити і через рік закінчили нову ошатну дзвіницю. Подвір’я церкви огороджене дерев’яною огорожею, яку в 1997 році почали замінювати цегляною. На подвір’ї церкви також є поховання та пам’ятні хрести. Один зведено на місці вівтаря старої дерев’яної церкви. Біля входу в церкву є 2 хрести, один з них поставила «двадцятка» (церковні активісти) в 1905 році. На хресті викарбовано прізвища громадян. Інший в 1858 році. Цей хрест реставрував Поповинюк Іван, а доглядають за ним його нащадки. Біля стін церкви є два поховання. Тут поховано священика Іванюка Семена Савовича,
Друге поховання – це гробниця в якій за розповідями старожилів с. Черепківці покояться останки панів Гуржецьких /всього 6 гробів/. Біля церкви є старий яблуневий сад та старезні липи. В 1995 році викопали криницю. Біля церкви розташоване кладовище в центрі якого є могили священика Шкраби і його родини. Поховання характерне для Буковини – курганне. Хрести бетонні, дерев’яні, залізні. Жителі села свято шанують пам’ять предків : в першу суботу після Великодня – поминальний день.
В 1818 році було зведено приходський будинок в якому жилі священики, потім там жили сім’ї вчителів. В 1998 році знову будинок було видано церкві. Там зроблено капітальний ремонт, перекрито дах. В цьому будинку є кімната для хрестин дітей, класна кімната для недільної школи, трапезна та кімната для проживання священика.
Біля церкви розташоване кладовище, в центрі якого є могили священника Шкряби і його родини. Поховання характерне для Буковини- курганне.Громадяни села свято шанують пам”ять предків.В першу субботу після Великодня-поминальний день.
Для написання даної роботи використано спогади Заболотнюка Василя Андроновича,Олійника Дмитра Івановича,та архівні документи церкви.