Культура Димка

З історії музея –  садиби української

          письменниці О.Ю. Кобилянської та Некулая Рошки

Наше село прославилося завдяки українській письменниці Ользі Кобилянській, яка протягом двох років (1889–1991) проживала на території нашого села. У садибі, де довгий час жила і працювала письменниця, де вона писала повість „Земля” і інші твори з життя селян Димки, серед яких вона жила, створено музей письменниці. Відкриття його відбулося в день 97– річчя з часу народження письменниці, 27 листопада 1960 року. В 1973 році 28 червня в річницю встановлення радянської влади на Буковині була відкрита нова експозиція. На урочистостях був Олесь Гончар, Ірина Вільде та Ростислав Братунь.
Першим директором музею була Сандуляк Г.М., а з 1985 і по теперішній час директором працює Дан Я.Д.
Ольга Кобилянська – це наша гордість й краса. Доля була благодійна до гірської орлиці, „величавої духовної квітки Буковини”, як назвав її 28 червня 1973 р. Олесь Гончар.
Хрестоматійним твором нашої літератури стала повість „Земля” (1902), в якій Кобилянська на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка поблизу Чернівців, порушила вічну тему влади землі над селянином.
З’ясовуючи причини виникнення і кристалізації задуму твору, письменниця відзначала, що дворічне життя з згаданому селі дало ій змогу глибше зрозуміти селянську душу, і навіть страшний злочин, що стався в родині хлібороба, не похитнув її віри в селянина. „В суті речей – гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність”, – так вона характеризувала селянство.
Реалізовуючи незвичайну життєву тему, Кобилянська всебічно зображувала життя хлібороба. Трагедія в конкретній родині привернула увагу письменниці до з’ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, так на українському матеріалі реалізовувалася одвічна глобальна тема залежності селянина від землі.
Ще декілька років тому назад про Некулая Рошку – поета, перекладача і педагога в нашому селі мало хто знав. Знали тільки його однолітки, а їх залишилось живими дуже мало.
Вперше вірші Некулая Рошки були надруковані в книжці Григорія та Лори Бостан „Сторінки румунської літератури, Буковина, Чернівецька область, 1775–2000 рр.”.
Побачив світ Некулай Рошка 30 червня 1912 р. Його батько, Леон Рошка був парохом декількох буковинських сіл. Коли народився син Некулай, він служив в церкві святих апостолів Петра і Павла в нашому селі.
Як свідчив Володимир Білан, друг його дитинства, син отця Леона дуже шанував народні звичаї, разом ходили колядувати. „Він мене навчив баладі „Міоріца”, яку ще і зараз пам’ятаю”,– розповідав дід Володимир.
Некулай Рошка навчався в ліцеї „Арон Пумнул” в Чернівцях. Після закінчення ліцею стає Рошка студентом Чернівецького університету. Вивчає філологію і філософію.
Літературну діяльність почав ще ліцеїстом. Друкує свої вірші в часописах: ”Оріон”, „Трибуна”, „Кузьминський ліс”, „Голос Буковини”.
В 1931 році Мірча Стреінул створює в Чернівцях літературне товариство „Іконописець”. Членом цього товариства стає і Некулай Рошка.
Наш земляк був і талановитим перекладачем. Він перекладав з французької та російської мов. Дуже вдало переклав поетичну збірку „Квіти зла” француза Шарля Бодлера. Некулай Рошка був лауреатом премії імені Шарля Бодлера.
До 1954 року Некулай Рошка жив в місті Кимпулунг, Румунія, де працював в ліцеї „Драгош Воде” і викладав румунську мову і літературу.
Там, 31 березня 1954 року, він помер.
І творчість українки Ольги Кобилянської, і творчість румунського поета Некулая Рошки – безцінне культурне надбання села Димка