Традиції Корчівці

Виконавець:Олар Марина Учениця 11 Класу
Корчівецької ЗОШ  І – ІІІ ст.
Керівник: Крищук Юліана Миколаївна   вчитель історії

Даний реферат написаний за сільськими джерелами, тобто за словами:

Нікорич Домніки Георгіївни,
Дручук Сільвії Іванівни,
Нікорич Віоріки Якимівни,
Хлест Замфіри Флорівни,
Довбуш Олени Павлівни,
Репчука Василя Ілліча.

Великдень – це найбільше свято наших предків. Людина, як частинка природи розуміла органічний зв`язок явищ і подій у світі. Наші предки розуміли, що природа щорічно розвивається за циклами весна – літо – осінь – зима. І так  рік від року. Після холодної зими, коли зовнішньо життя в природі  зупиняється, настає весна, сонце все сильніше пригріває землю, тане сніг, починає зеленішати трава,з`являються квіти,пробуджується як рослинний,так і тваринний світ. Тому початок весни в часі рівнодення, коли ніч і день зрівнюються, здавна в селі люди святкували, назвавши це рубіжне свято Великим Днем – Великоднем слово Великдень було замінено на слово Пасха.
Щодо свята Пасхи, то цим святом ми – християни вшановуємо і вітаємо воскресіння Ісуса Христа з мертвих, після того як він був розіп`ятий на хресті і помер.
Здавна як і сьогодні, свято Пасхи передував Великий піст. Найперший день Великого посту, старші люди називають – жилавий понеділок. Назва походить від житніх коржиків – жиляників. Колись кожна господиня мусила їх готувати. У цей день не готували більше нічого, дозволялося, крім жиляників, ще їсти  овочі – хрін і редьку.
Ще одна назва цього дня –  чистий понеділок. А чистий чому? Та тому, що господині нічого не готували, а отже, весь посуд залишався чистим.
У першу суботу богобоязні господині святять у церкві хліб, мед та ін..Існує звичай замовляти в цей день панахиду за упокій померлих родичів. На молитву не можна спізнюватися в жодному разі! Після молитви на порозі церкви слід обов`язково поцілувати ікону або хрест, бо інакше молитва сили не матиме, не буде почута ані Богом, ані янголами – хранителями.
«Збірна неділя» , так називали першу неділю тижня. Дівчата виконували в цей день магічні дії: варили кашу з маком і закопували у землю. Це, за народними повір`ями, відвертало від людини нещастя.
«Середохресний тиждень» – це четвертий тиждень Великого посту, протягом якого хазяйки випікали хрести з медом і маком. У цей період господині могли  сіяти капусту, помідори й мак. Якщо розсаду засіяти під час Великого посту, то, за повір`ям, вона морозу не боятиметься.
«Похвальний тиждень» – п`ятий тиждень Великого посту . У суботу на цьому тижні не працювали, це свято похвали Пресвятої Богородиці, тільки знову ж таки розсаду сіяти дозволялося.
За тиждень до Великодня святкується Вербна неділя. У цей день відбулася важлива подія в історії християнства – в`їзд Христа в Єрусалим, що відбувся перед юдейським  святом Пасхою. Відповідно і називається це свято у християнському календарі – Вхід Господній у Єрусалим. Ісус Христос прибув у ту неділю до Єрусалима, щоб разом зі своїми учнями відсвяткувати свято юдейської Пасхи, про що написано у євангеліста Матвія ( розділ 21: 1 – 17 ).
Коли Ісус в`їздив до міста, люди з великою радістю зустрічали його. Упродовж дороги, якою він проходив, стояли маси людей, які, вітаючи його, стелили свій одяг, а інші зрізували віття з дерев і стелили ним дорогу. Христос в`їздив на ослиці.
Було при цьому багато «книжників і фарисеїв». Коли вони при цьому почули, як радісно люди вітали Ісуса,й побачили, яку пошану вони виявляли до нього, то сказали: «Учителю, заборони своїм учням!» (Щоб вони не прославляли його). Ісус же відповів їм: «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння заголосить!».
Після свого славного в`їзду в Єрусалим Ісус пішов до храму й почав виганяти звідти всяких торговців і міняйл, кажучи до них: «Написано: «Дім Мій – дім молитви», а ви з нього зробили «печеру розбійників». При цьому Він перевертав грошомінам столи, продавцям голубців – стільці». (Матвія 21:12 – 13).
А натовп людей усе збільшувався. До Ісуса в храм люди приносили хворих, кривих і сліпих, і він оздоровлював їх. Навіть діти, що були в храмі , голосно вітали його словами: «Осанна Сину Давидовому!». Побачивши всі ті чудесні зцілення, які чинив Ісус, «книжники й фарисеї» ще більше озлобились.
В`їзд Христа в Єрусалим був передбачений пророком Захарією. Він  сказав такі слова: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму, ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний і їде на ослі, і на молодім віслюкові, синові ослиці». (Захарії 9;9).
У цю неділю у всіх православних церквах освячуються верба ( від того ж і назва «Вербна неділя») в пам`ять в`їзду  Спасителя в Єрусалим, коли маси людей зустрічали його там пальмовим віттям. Біля церкви заздалегідь наносять вербове гілля, яке священник після відправи скроплює свяченою водою. За звичаєм Православної Церкви, таку освячену вербу парафіяни тримають у цю Вербну неділю в руках під час Святої Літургії. Під час служби тримають також запалені свічки. Освячену вербу беруть з церкви додому й прикрашають нею ікони.
Багато прикмет пов`язано з останньою перед Великоднем неділею. Гілочку свяченої верби кидали на  подвір`я  під час граду – «щоб град зупинився», вона також допомагала при різноманітних хворобах.
Досить різноманітною є символіка верби в нашому селі:
–    Вербою злегка б`ють дітей та дорослих, щоб були здорові і сильні.
–    Освячені вербові гілочки охороняють хату від злих сил (їх кладуть за образи, на полицю або під сволок перекриття кімнати).
–    В давні часи, в день Вербної неділі, повернувшись із церкви, гілочку встромлювали біля криниці або межі поля і потім спостерігали: якщо гілка прийметься, то дівчина або хлопець з цієї хати цього року одружиться.
–    Вербовою гілкою, освяченою в церкві, виганяли вперше після зимівлі худобу на пасовиська та до колективних загонів – стин.
–    У селі були відуни, які під час грози піднімали на подвір`ї вербові гілочки до неба, вірячи, що в такий спосіб відводять грозу, грім та град ( «тучу»). При цьому ще ударяли по металевих речах (касі, лемеші від плуга, сокирі тощо).
–    При пожежі вкидали вербові віточки  у вогонь, вважаючи, що цим зменшиться полум`я і вогонь погасне, або зменшиться його руйнівна сила.
–    Після освячення верби з вербовими кожиками  і повернення додому, запивали по одному вербовому кожику свяченою водою, або розмішували їх з кашею, вважаючи, що споживання їх разом з їжею надасть сили і здоров`я  людині.
–    Щоб легко душа покійника перенеслась а небо, у домовину клали освячену вербову гілочку.
–    З освяченими вербовими гілочками у Вербну неділю господар обходив усі господарські споруди, сад, щоб добре велося господарство.
–    Перед випіканням паски розпалювали вогонь у печі сухою освяченою вербовою гілочкою.
–    Перед оранкою і перед сівбою обходили поле з освяченими вербовими гілочками.
–    Перед купанням новонародженої дитини у воду для купелі баба – моша опускала освячену вербову віточку. При цьому  промовляла: «Рости, дитинко, так швидко і дуже, як росте верба».
За кількістю і різноманітністю звичаїв четвер найбільше виділявся з  усіх днів передвеликоднього періоду. До цього дня приурочені обряди та звичаї різного характеру, але в більшості своїй це обряди очищувального і попереджувального плану.
Ще вдосвіта, до схід сонця, люди прибирали в стайнях, коморах, на подвір`ї, в хатах – все повинно було бути чистим, виглядати по – святковому. В саду і на городі господар на купу торішнє листя, бадилля бур`янів та сухе ріща і підпалював – щоб очистити  від морозу, зими, смерті і усякої  нечесті, у «чистий четвер» господині готували сіль до великоднього кошика та столу. В нас час в « чистий четвер» теж збирають весь непотріб протягом дня і ввечері біля кожної садиби  палає вогонь, деякі люди спалюють старі скати від машини, як символ очищення садиби від усього поганого.
Найпоширенішим і найдавнішим звичаєм було очищення в цей день водою. Селяни зранку милися в річках, озерах (якщо було темно), або біля криниць, «щоб очиститися на весь рік».
Наближався Великдень, і тому всі наступні дні були зайняті підготовкою до цього свята.  В четвер – суботу  жінки готували і пекли паски, а в суботу фарбували яйця, готували святкові страви. Хоча виготовленням писанок могли займатися і завчасно, за 1 – 2 тижні до Великодня.
В п`ятницю ввечері розчиняли тісто на паску, а в суботу пекли. До випікання паски  готувались заздалегідь. Протягом посту  господиня кидала в піч по поліну, щоб потім цими дровами напалити її.
Перш ніж братися до випікання, господиня одягалась у чисте вбрання. Тісто місила з побаженими думками, відганяючи від себе злість, заздрість, образи – під час випікання паски в хаті повинен панувати мир, спокій і злагода. В цей день з хати не можна нічого позичати, не можна, щоб хтось чужий був у хаті, а також заборонялося обговорювати паску.
Спочатку господиня розпалювала в печі, а потім бралася до вимішування тіста. Вимісивши добре, викладала тісто на  « бляшки», попередньо змащені олією, і починала виробляти паски. Переважно паску печуть у вигляді круглого хліба  з гарними  оформленням верха.  Кожна газдиня  старалась прикрасити паску якнайкраще, виробляючи з  тіста різноманітні  орнаментальні фігури, хрести, косички тощо. Виробивши паску і виклавши її в спеціальні формочки, господиня залишала її на деякий час у пісплому місці, щоб трохи підросла, після чого змащувала зверху яєчним жовтком, щоб готова паска була рум`яною.
Коли в печі дрова вже вигоріли і залишилася сама грань, господиня  саджала у піч паску, промовляючи: «Во ім`я Отця  і Сина  і Святого Духа». Коли печеться паска, у хаті ніхто не повинен сидіти – щоб паска добре підросла, двері надвір теж не можна відкривати – щоб паска не потріскалась.
Коли паска спеклась, її вибирають і кладуть на стіл. Газдиня йде вмивати паску, потім цією водою вмиває кожного члена сім`ї, промовляючи: «Щоб ти був такий величний, як паска». Поки паска ще гаряча, її змащують медом, щоб була блискучою.
Коли паска вдалася пишна та гарна, це свідчить, що в сім`ї  буде злагода та достаток. Недобре, коли паска западає всередину  – це означає якесь нещастя, що чекає сім`ю чи родину.
Випечені паски до часу їх освячення в церкві тримають у коморі або на полиці в хаті, яка наповнюється гарним духмяним запахом в очікуванні великого свята.
Традиція розписувати яйця започаткована в далекому минулому. Розмальовані яйця були символом весняного відродження. Ними заворожували врожай, приплід худоби, здоров`я людини, шанували покійників, вітали весняне сонце.
У давнину писанки писали на гусячих, качачих, журавлиних і курячих яйцях. Оскільки птах є вісником весни, то через яйця він ніс людям радість пробудження природи, радість життя.
Оскільки писанці надавалась така важлива  функція, як завороження і умилостивлення, то і її виготовлення було обставлено рядом ритуалів. Писати можна було лише в певний час доби і при відсутності спостерігачів. При писанні вимовляли слова – замовлення, які мали надати писанці чудодійних властивостей.
Кожний малюнок мав своє магічно – символічне значення Навіть фарби теж мали певне символічне значення.
В нашому селі за способом виконання зустрічались писанки воскової  техніки виконання (нанесення воску на яйця) кисткою (гисткою, кирсткою), мальованки (розмальовані щіточкою різнокольоровими фарбами), шкрябанки (пофарбоване яйце в один колір «прошкрябують» гострим предметом, виводячи різні узори), вільне фарбування різнокольоровими фарбами (сухі фарби різних кольорів розмішують, накладають на яйце і зверху на фарбу ллють трохи води, яка розчиняє фарби і тягне лінії різних кольорів від одного краю яйця до іншого).
В орнаментації писанок 50 – 60 – х рр. ХХ століття  став відчутним вплив вишивальних узорів, що продовжується і донині. Зображуються гілки дерев, польові квіти, сільські пейзажі.
Кожна писанкарка виконувала щорічно до свята Великодня від кількох десятків до 100 і більше писанок.
Колорит сільських писанок  червоняво – жовтий, головні лінії – білі. Але використовували і голубий чи яскраво – зелений колір. Колір тут відіграє важливу роль як ефектний засіб емоціонального впливу. Писанкарки приділяють велику увагу врівноваженню кольорових плям на зображуваних предметах, орнаментах, квітках.  Але це врівноваження зводиться не тільки до рівної  «вагомості» розташування кольорових плям у композиції, саме розміщення кольорів у межах зображення робить таке, при якому жодна з частин не здається перевантаженою кольором, який би заважав  сприйняттю писанки в цілому.
Що стосується самої орнаментації, часто зустрічаються геометричні мотиви: квадратики, трикутники, часом гілочки. Також робили і каліграфічно тонкі розписи побудовані на ритмічному співставленні стрічок, ускладнених  із краткованих трикутників і ромбів. У сучасних писанках гама кольорів ширша.
Ще у ХХ столітті великодні писанки виготовляли за допомогою природних барвників. Для фарбування яєць використовували відвари яблуневої та дубової кори, лушпиння цибулі, кропиву тощо.
Кожний колір мав своє значення: червона фарба означала радість життя, любов, надію та одруження для  молодих. Жовта фарба – це сонце, зорі і місяць, а господареві урожай, тепло, продовження роду. Зелена – весна, воскресіння природи, багатство  рослинного і тваринного світу. Поєднання червоного кольору  з білим означає пошану до духів предків, подяку їм за охорону  від злих сил. Чорний з білим колір – жалоба, повага до духів. Жовто – бронзова фарба означає Матір – Землю, її щедрість стосовно людини. Поєднання кількох фарб (4 – 5) означає родинне щастя, мир, любов. Блакитний колір – чистоту, здоров`я.
Писанкою дівчата намагалися заворожити хлопців, а господарі – урожай, приплід худоби, здоров`я всій сім`ї. Писанкою вітали  весняне сонце, з писанкою на весні виганяли перший раз худобу на пасовисько, нею віддавали пошану покійникам як на цвинтарі, так і при даруванні дітям, вважаючи, що діти є втіленням дідів – прадідів. Шкаралупу з писанки кидали на дах хати, на город з магічною метою.
Що зображували на писанках жінки, які їх виготовляли?
Через писанки передавалася певна життєва, «закодована» інформація за допомогою знаків і символів, яким надавалась магічна надприродна сила. Серед символів, які наносились на писанки, найчастіше були: гачковий  хрест – свастика, колесо, сонце, хрест, колоски, граблі, гілка, листочки, півень, кінь, олень,риба та ін..Щодо самих писанкарських символів, то на думку наших односельців, вони могли мати таке значення:
–    Хрест – знак чотирьох сторін світу і чотирьох пір року.
–    Гачковий хрест – свастика – символ сонця, знак святого вогню.
–    Трикутник – символ безсмертя, символ вогню.
–    Колесо – знак поєднання спокою і шуму.
–    Колосся – символ врожаю.
–    Спіраль – знак родючості.
–    Церква – знак стремлінь до висот, вічності, єднання з небом.
–    Грабельки – символ дощу, води, що сходить з неба до землі і єднає землю з небом (або ж дівчину з хлопцем).
–    Гілка – символ родючості, образ Божої милості.
–    Дубовий листок –символізує чоловічу силу, є святим знаком Божої справедливості.
–    Пташка – символ душі.
–    Півень – провісник дня, сторож добра проти зла.
–    Кінь – символ невпинного руху сонця.
–    Риба – як і вода, є символом життя і здоров`я.
–    Олень – пов`язується зі світлом, істиною; це образ шукання  Бога і взаємної допомоги.
–    Виноград – символ роду.
–    Виноградна лоза – символ Христа.
–    Квіти – символізують радість, красу, дітей.
Отже, приготування до Пасхи  пройшло вдало, все готове. І ось настає перед пасхальна субота. Ввечері з суботи на неділю перед цим святом над гробом Господнім (модель якого є у кожній церкві) читаються  «Дії Апостолів» в присутності Священика, який у той час повинен стояти також над гробом Господнім у великому зомрядженні  готуючись   до вістки, яка незабаром буде проголошена, – що Христос воскрес.
Опівночі під звуки церковних дзвонів починається Пасхальна вранішня. Ворота ( Царські ворота)   в церковному іконостасі відчиняються , і священик,  одягнений у світлу ризу, виходить з кадилом і свічкою. Церковні служителі несуть хрести, хоругви, ікону Воскресіння, Євангеліє й артос.
Урочисте Пасхальне богослужіння, що триває понад три години, починається процесійним ходом навколо церкви. Церква ж на деякий час залишається порожньою. Зачинені її двері символізують собою закритий гріб Христа.
Співаючи Пасхальну стихиру, священик з вірними обходить церкву тричі, символізуючи цим жінок – мироносиць ( Марію Магдалину, Саломію й Марію Клеопову, які прийшли рано до гробу Христового, щоб за тодішнім звичаєм змастити його тіло пахощами). Після трикратного обходу церкви процесійний хід зупиняється перед зачиненими дверима церкви.
І тут священик, починає Пасхальну вранішню, співає великодній тропар: «Hristos a – înviat din morţi cu mortea  prin  moarte călcând,şi  celor din morminte viaţă dăruindule». («Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував»). Це тропар підхоплюють віруючі, повторюючи його після кожного виголосу віршів, що починається віршем «Deva învia Domnul…» («Нехай воскресне Бог…» ).
Після цього всі присутні на святі під проводом священика входять до яскраво освітленої церкви і там продовжують Пасхальну службу, перед закінченням якої священик читає «Повчальне слово
Св. Івана Золотоустого». Далі вітає присутніх словами  «Hristos a- înviat!» («Христос воскрес»). Віруючі ж відповідають: «Adevărat că a- nviat!» («Воістину Воскрес!» ) .
Пасхальна Божественна Літургія продовжується, закінчуючись освяченням  паски та іншої їжі. У кошику з паскою, писанкою, крашанками повинна бути також свічка, яку запалюють під час обходу священика і кроплення кошиків водою. За християнськими канонами, ці кошики з паскою та іншою їжею символізують дар – жертву, принесену воскреслому Христові.
Щодо яйця, яке в давнину розумілось  як зародок життя,  то в християнському розумінні  воно починає трактуватись   як символ  воскресіння Христа, який, пересиливши печать гробу, через свої муки дарує людству вічне життя на небі.
Упродовж  Пасхального тижня, що також   називається  Світлим тижнем, Царські ворота й дияконські двері в іконостасі залишаються відчиненими. Це означає, що гріб Господній порожній. Увесь Світлий тиждень повен радісних святкувань.
Протягом Пасхального тижня, а також 50 днів після Пасхи аж до Святої Трійці (Зелених свят), з радості і слави, якою Христос обдарував людей своєю перемогою над смертю, православні християни не вклекають, коли після Св.Літургії читаються так звані коліно – приклонні молитви.
Повернувшись додому після  освячення  великоднього кошика, люди розговляються свяченим, ходять на кладовище.
Великдень святкується весною, коли  «один день рік годує», тому час святкування в цей період дуже скорочений.
Цікавим є момент використання пасхальних яєць. Вважалось, що яйця мали магічну силу. Так, після повернення з церкви одне яйце відкладалося  окремо. Після розговіння господар бере те яйце, йде з ним у стайню до тварин, проводить крашанкою по спині кожної тварини навхрест, кажучи: «Христос Воскрес!». Потім це яйце дають з`їсти худобі,   «щоб скотина була здорова».
Перед тим як сісти за стіл, вся родина вмивається. «Мати кладе на дно миски три крашанки, першою вмивається дівчина, потім хлопці і мати, останній – батько. Після  кожної  особи воду міняють, а крашанки залишають, їх забирає дівчина,   щоб  кращою була».
Після сніданку все село від малого до великого сходилося на масове великоднє гуляння, яке за традицією відбувалося на подвір`ї коло церкви або на майдані.
Протягом трьох великодніх днів усім парафіянам дозволялося дзвонити у церковні дзвони. Цим правом звичайно користувалися діти. Великодньому дзвону приписувалась певна ритуально – магічна роль. Вважалось, що він відлякує «нечисту силу».
Протягом 2 наступних днів (понеділка та вівторка)пасхального циклу відбувалися сільські танці. Матері дівчат мали повні кошики писанок, а матері хлопців – порожній. Коли завершувався танець дівчина дарувала писанку тому, з ким танцювала.Танці завершувалися і кошики матерів хлопців наповнювалися писанками. Гонор мала та дівчина, яка поверталася додому  з порожнім кошиком.
У  Великодній понеділок обливають дівчат водою. У Вівторок дівчата – хлопців. Це символізує здоров`я на цілий рік.
І наостанок, писанками та крашанками в селі і сьогодні обмінюються із знайомими, їх дають родичам, сусідам, носять у гості, роздають жебракам. Також кладуть писанки на могилки  померлих. Шкарлупки з яєць пускають на воду, щоб пливли «до русалок» і  сказали їм, що час святкувати Великдень.
Отже, скоро розпочинається Великий піст, хочеться побажати всім віри і терпіння, гарних Великодніх свят. Можливо, наші  Поради при підготуванні до Пасхи   стануть комусь в пригоді.