Є щось святе в словах «мій рідний край…»
Для мене – це матусі пісня ніжна,
І рідний сад, від квіту білосніжний
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене – це твої стежки й мої,
В містах і селах стоптані любов’ю,
Й пісень людські прозорі ручаї,
Усе що серцю рідне невимовно.
Його історія… В ній стільки гіркоти!
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга погідний.
Вас вітає Луковиця – невеличке буковинське село, що розкинулось на пологому лівому схилі мальовничої улоговини між зеленими пагорбами.
Розташована Луковиця на самому кордоні колишньої Австро-Угорської імперії та Румунського королівства.
Славиться село своєю легендарною історією, дорогоцінними пам’ятками і видатними особистостями: на початку ХХ століття тут проживав із своєю сім’єю Дмитро Якович Макогон-відомий поет, письменник, публіцист, прозаїк.
Згадується наша село та його славні люди у публіцистичному нарисі «Нова Луковиця» донькою Дмитра Макогона –відомою українською письменницею Іриною Вільде: дитинство якої пройшло саме в Луковиці.
Невпізнане наше село сьогодні: гарне, чисте, світле. А у спадок із минулого дістались луківчанам святі обереги високих цінностей християнської моралі: висока порядність, доброта, чуйність і людяність.
Завітайте до нас, напийтесь води з луковицької криниці і, якщо у Вас добре серце, то залишайтесь у нас назавжди!
Директор Луковицької ЗОШ І-ІІІ ст. Крецу Вадим Вержилович