Освіта Михайлівка гл

Пошукова група: «Юні туристи»

Керівник групи: Гушул Василь Іванович
вчитель фізкультури Михайлівського НВК

Список групи:  Добрянський Владислав
Савчук Юрій
Сергєєв Вадим
Микитюк Юлія
Сорощук Галина
Сташишин Михайло
Грошовський Едуард
Зегря Тетяна
Безушко Людмила

                Михайлівській школі -109 років

ПІСНЯ «Моя школа»
Моя школа – старенька бабуся
                                            Разом з цим вона юна завжди
                                            Тут буяють сади яблуневі,
                                            А навколо барвисті квітки

                                           Моя школа – надійний супутник,
                                           Що виводить на стежку життя
                                           Дозрівають тут наші малята,
                                           Потім впевнено йдуть в майбуття.

                                           Моя школа – то мудрий учитель,
                                           Що покаже, розкаже й навчить.
                                           Ще й зуміє усіх нас здружити,
                                           Поважати усіх нам звелить

                                           Моя школа – країна казкова,
                                           Бо тут кожен віднайде себе.
                                           Хто не хоче тут час змарнувати,
                                           Той улюблену справу знайде.

                                           Моя школа – то кузня зростання
                                           Де панує лиш злагода й мир
                                           Тут кується та мудра наука,
                                           Що поможе нам стати людьми

Склала вчитель початкових класів, «вчитель-методист» Михайлівського НВК Григорович Домніка Георгіївна

Першу школу в с. Михайлівка було відкрито в 1887 р. в приміщенні селянської хати. В школі навчалось 27 учнів. Навчання велось українською мовою, класних кімнат було дві.
В 1902 році приміщення школи згоріло і сільська громада вирішила побудувати нову школу. Була вона збудована в 1906 році, ще за австрійських часів (додаток 4). Ця будівля розташована в центрі села на рівнині. В стінах цієї школи продовжують і досі навчатись учні. За структурою вона не змінилася. В давнину школа складалась з трьох класів, директорської кімнати і кімнати контіни (кухня). Це була одна частина школи, у іншій частині –  за румунських часів жив директор Олексій зі своєю дружиною Марічкою, яка теж була вчителькою. Ця частина складалася з трьох маленьких кімнат: в одній із кімнат була кухня, в іншій, в теперішній нашій учительській – спальня, а третя була суфражерія (покій), де приймав директор гостей.
З 1906 по 1918рр. в Мигучинах  існувала австрійська школа, навчання велося українською мовою. З приходом румунів на Буковину навчання велося тільки румунською мовою, розмовляти українською заборонялося, навіть біля школи. Навчання в школі за румунських часів було примусовим, хто не йшов до школи, того штрафували. Від нього звільняли тільки тих, хто мав довідку про хворобу.
В Михайлівській школі працювало троє вчителів. Школа була семирічною, навчання було в дві зміни. В першу зміну вчились 5, 6, 7 класи. Всі вчилися в одній кімнаті, навчав їх сам директор. 1, 2 та 3,4 класи навчала дружина директора та вчитель Дабіжа. Кожного дня у школі було по три уроки. Дві години займались без перерви. Перерва тривала цілу годину.
Навчання в першу зміну розпочиналось о 9 годині ранку, але ніхто з дітей не мав права зайти в школу, всі збиралися на подвір’ї біля школи. За кілька хвилин до початку навчання, директор виходив на сходи

, промовляв: «Ларинг кити дой» це означало  в ряд по два. Учні ставали в ряд по два і заходили в клас. Коли зайшли в клас, ніхто не сідав за парти, а стояли. Заходив директор, всі поверталися на схід сонця, хрестилися і казали «Отче наш». Директор ходив між партами, прислухався, якщо хтось не знав молитви, карав. Сідали за парти по чотири чоловіка, кожен мав своє місце. Писали в зошитах простими олівцями. В молодших класах навчали писання, читання, арифметику. Книжки купували батьки дітей. Один вчитель викладав усі предмети. В румунській школі були великі вимоги, хто не вивчив урок, того карали лінійкою по рукам або спеціальним вирізаним буком. У школі дівчат вчили вишивати, в’язати. Хлопців навчали плести кошики з соломи, шити капелюхи.

Раз на тиждень в школу приходив священник, прізвище його було Нікітару. Найчастіше він приходив по суботах, навчав молитов, читав проповіді, сповідав, потім на другий день у церкві причащав.
Якщо дитина погано вчилася, її могли залишити в тому самому класі. При школі була примітарія (підготовка до війська), де хлопці сусідніх сіл проходили підготовку до війська. Проводив примітарію директор по неділях. 1944 рік – останній рік існування румунської школи в селі, директор з учителями виїхали до Румунії.
Всі відомості про минуле школи, ми записали від вчителя Михайлівського НВК –  Григорович Домніки Георгіївни.
На даний час при школі відкрилась кімната народознавства. Дана

кімната запрацювала з 1 вересня 2004, засновниками були випускники 2004-2005 року. Експонати зібрані силами учнів та їхніх батьків. Найбільше експонатів до кімнати народознавства подарували:
І. Аксенчук Фрозіна Артемонівна
Мисник, макітра, глиняна миска, глиняний друшляк, глиняні глечики, дерев’яна кохля, дерев’янка (щоб товкти часник).
ІІ. Білоус Марія Василівна
Домотканні доріжки, глечики глиняні, кухлики.
ІІІ. Рубанець Марія Георгіївна
Дерев’яне ліжко, настінна дерев’яна вішалка, торбина.
ІV. Баловсяк Михайло Васильович
Чоловічий та жіночий національний одяг, сардак, дерев’яна шафка для посуду, кужілка, кужіль, веретено, залізна праска, скриня святкова, скриня буденна, розписані старовинні тарілки, годинник.
V. Григорович Домніка Григорівна
Вишите простирадло, вишита подушка, шириньки, кужілка, веретено, кужіль.
VІ. Савчук Трохим Георгійович
Механічна прялка, цівки, дергівка, скриня.
Щорічно кількість експонатів збільшується за рахунок пошукової роботи учнів школи.