Культура Петричанка

Виконавець пошуково-творчої роботи:       

вчитель початкових класів Шелепюк Світлана Михайлівна

                                             Умільці нашого села
В молодій родині колгоспників Шелепюків підростав старший син Василько, коли одного березневого дня на світ з’явився маленький Олексійко.  Змалечку хлопчик ріс кмітливим та допитливим. Батько працював на цегельному заводі, який знаходився під самим лісом. Мати часто виряджала діток віднести батькові обід, і поки тато обідав, хлопчики бродили лісом. Вже тоді маленький Олексійко закохався в природу рідної Буковини. З роками ця любов ставала все більшою.
Після закінчення школи Олексій вступив до Хотинського сільськогосподарського технікуму на механіка. Закінчивши навчальний заклад юнак пішов  працювати. У вільний від роботи час він вирушав до лісу  у пошуках дивовижних знахідок. Іноді Олексій знаходив гілку, яка нагадувала йому птаха в польоті, сухий корінь був схожий на роги оленя, а екзотичні відростки –  якусь тварину чи рослину. В душі виникало нестримне бажання зробити з них справжні витвори мистецтва, і хлопець брав знахідки додому, обробляв їх, шліфував, покривав лаком. Серце підказувало, що і як потрібно робити, а творчій уяві не було меж.

Шелепюк Олексій Костянтинович різьбяр –  самоук. З року в рік він самостійно удосконалював свою майстерність,  вивчав різноманітні способи обробки дерева. Так у нього з’явилась незвичайна колекція картин природи, рослинного і тваринного світу, яку він створив власноруч спеціальними залізними різцями на липових дощечках.
Нині пан Олексій – батько. У нього вже доросла донька, і , можливо, десь у душі, мріє про онука, якому зможе прищепити любов до природи, до праці, до краси.
Чудернацькі витвори майстра прикрашають оселі його рідних, друзів. Невеличку колекцію власних робіт він передав  для вихованців Петричанського навчально-виховного комплексу. Вони

доречно прикрашають альтанку нашого  закладу.

Потяг до краси, прагнення творити  – прикметна риса людини. Люди з добрим серцем, відкритою душею і золотими руками роблять наш світ красивішим і колоритнішим. Їм неважливі слава і похвала. Вони творять красу за покликом серця. І такі люди живуть у нашому селі Петричанка.
І так  хочеться, щоб  такі, як пан Олексій, мали гідних продовжувачів їхньої мистецької справи.

Виконавець пошуково-творчої роботи:                                                                                  вихователь  Козачук Аліна  Петрівна

Барви фольклору
Петричанка – одне із мальовничих сіл Глибоччини,  що в Чернівецькій області.   Буковинці здавна славляться співочими талантами по всій Україні та й за її межами. Наше село не є виключенням. На даний час у селі Петричанка існують два фольклорних аматорських колективи – це «Вербиченька» (україномовний) та «Царанкуца» (румуномовний).
Те, що Петричанка одне з найменших сіл Глибоцького району  не завадило завідуючій сільського клубу Козачук Олені Петрівні, за покликанням серця, людині, закоханої в народне самодіяльне  мистецтво,  організувати у 1973 році  жіночий вокальний ансамбль «Вербиченька». Ще на початку більшість репетицій проводились  в Олени Петрівни вдома, так як в місцевому клубі в ті часи не було відповідних умов.
Перші виступи ансамблю проходили в рідному селі, де за короткий проміжок часу  він зумів завоювати неабияку шану й повагу серед земляків. Жіночі голоси зливалися ніжним звучанням і бентежними серцями численних глядачів своїми піснями, в яких життя та історія нашого народу, його мова.
Згодом колективи почали  запрошувати і на загальні районні заходи, що проводились в селищі Глибока. Через деякий час  вони стали учасниками і обласних фестивалів. Пізніше в жіночий колектив прийшли і чоловіки. Саме тоді в учасників колективу з’явилися нові творчі задуми : відтворення та інсценізація старовинних звичаїв та обрядів наших предків.
Час не стоїть на місці: одні учасники  йшли з колективу, на зміну  приходило молоде покоління. Ансамблі існують і до цього часу та є учасниками різних свят та фестивалів, як районних, так і обласних.
Тепер декілька штрихів з історії створення ансамблю «Царанкуца». Так як на території Сучевенської сільської ради проживає не тільки україномовне населення, а й румуномовне, то Олені Петрівні прийшла ідея організувати ще один колектив, який би відтворював румунський фольклор. Цю ідею підтримало багато жінок, які добре володіли румунською мовою,  мали хороші вокальні дані,та найголовніше у них було велике бажання виступати, брати участь у різноманітних загальних творчих заходах.
Назва колективу «царанкуца» в перекладі з румунської мови  означає «господиня». Заснований  він у 2000 році.  Спочатку у складі колективу  було 25 учасників, серед яких були і жінки, і чоловіки. Щороку фольклорний аматорський колектив «Царанкуца» бере участь в оглядах-конкурсах фольклорних колективів на сценах району та області.  Він став одним з кращих фольклорних колективів Глибоцького району.
У 2004 – 2006 роках колектив брав участь у творчому звіті району на обласній сцені. За цей період колектив виступав на сценах Молдови у містах Сорока та Бельци на запрошення мерів міста.
У липні  2006 року колектив виступив з програмою у Румунії, повіт Ботошани комуна М. Емінеску.
Їздили виступати на великій сцені в містах Київ та Миколаїв.  Виступали на обласному телебаченні. Брали участь у різних благодійних акціях «Милосердя» у смт. Глибока та до Дня інвалідів у м. Чернівці.
Після  участі в різноманітних конкурсах  завжди були у трійці призерів за високий художній рівень, виконавську майстерність, сценічну культуру, збереження традицій народного мистецтва. Фольклорний аматорський колектив  неодноразово нагороджувався грамотами, дипломами та цінними подарунками.
У грудні  2008 року колективу «Царанкуца» присвоєно звання  Народний аматорський фольклорний колектив. І в цьому найбільша заслуга керівника колективу, досвідченого працівника культури, людини шанованої серед односельчан та працівників культури району. А в грудні 2011 року шанувальники фольклору захистили народне звання вдруге.
У 2011 році керівник  Олена Петрівна вирішила об’єднати два колективи. Це дало змогу зробити виступи ще цікавішими і яскравішими. Колектив «Царанкуца» і «Вербиченька» виступають до цього часу з великим успіхом і, надіємось, будуть ще довго тішити нас своїми виступами.
З червня 2012 року на посаду завідуючого сільським клубом призначено  Петрюка Сільвіяна  Васильовича. Сподіваємось, що традиції, започатковані Оленою Петрівною, будуть збережені, а здобутки примножені.