Освіта Петричанка

Розвиток освіти у селі Петричанка

Виконавець пошуково-творчої роботи: 

директор Катренюк Марія Петрівна

Гордістю села Петричанка є навчально-виховний комплекс. Історія закладу сягає сивої давнини. В  кінці XIX століття  з Румунії у місто Сторожинець поїздом, який тоді називався «цуг», їхав багатий високоосвічений молодий чоловік. Це був пан Лугоборський Францик. Він мав багато грошей, але не хотів їх витрачати у Румунії. На станції «Адинката» (сучасна залізнична станція «Глибока-Буковинська») він зійшов. Пан почав бродити густими зарослями, лісом і потрапив у будинок Козачуків села Петричанка, які на той час уже збудували хату на горбочку біля річки Сірет. Його зацікавила ця прекрасна місцевість. Францик побудував собі маєтки і залишився жити у селі Петричанка.
У 1914-1916 роках дуже переслідували людей румунської національності. Саме тоді і приїхав до свого батька Францика його син, який був юристом сільського господарства. Син не захотів вкладати свої гроші у батькове будівництво і так, як у селі не було школи, то він її побудував. Перша школа села Петричанка знаходилась на тому місці, де тепер знаходиться котельня навчально-виховного комплексу. Школа була збудована з австрійської цегли та накрита черепицею. У ній налічувалося дві кімнати та прибудова, яка слугувала вчительською. Син пана Францика Лугоборського для навчання петричанських дітей викликав вчителя з Румунії пана Непіта Іллю.
Пан Непіт Ілля зі своєю дружиною Лучією розпочали навчати дітей села Петричанка. Лучія навчала дітей 1-4 класів, а Ілля  – 5-7 класів. Молодші учні навчались разом в одному класі, а старші – в другому класі. Навчання проводилося державною румунською мовою. Основним уроком був Закон Божий. Історичною пам’яткою цієї школи є підручник «Христос у школі», автор Дімітру Калугар. Видано підручник було у Німеччині, серія – Дідактічі.Також були уроки етики, арифметики. Крім того, дівчат вчили вишивати, прясти і варити їсти. Хлопців – столярній справі, бо школа мала велику сільськогосподарську будівлю, яка складалася з трьох відділів: столярні, приміщення для вирощування кролів та складу. За погане навчання дітей били різками, ставили на коліна на кукурудзяні зерна та застосовували інші фізичні покарання. Учням забороняли розмовляти українською мовою навіть на перерві, бо вчителі били за це їх по долонях.
У 1925 році вчителі та юрист повернулись до Румунії. З Горішнього Кута, що у селі Кам’янка, прийшов вчителювати Панцир Георгій зі своєю дружиною. Вчили вони дітей румунською мовою. Проживали  у державному будинку, що знаходився неподалік від школи. Сьогодні там живе директор психоневрологічного інтернату. 1939 року вчитель роздав своє майно, роздарував книжки старшим учням і виїхав разом з сім’єю до Румунії.
З 1939 по 1943 роки діти села Петричанка навчалися у селі Сучевени.
Весною 1940 року розпочали будівництво теперішньої школи. Закінчили будівництво у 1943 році. Сільські діти з першого вересня цього ж року почали навчатися у новому приміщенні. Навчання проводили українською мовою.
Першою вчителькою була Тетяна Михайлівна Бас родом з Черкаської області. Діти 1-4 класів вчились разом. Один комплект нараховував 31 учень.
Другою вчителькою була Жмака Євдокія Миколаївна, яка приїхала з Вижницького району. Вона працювала в даній школі з 1945 до 1966 року. У 1963 році Євдокія Миколаївна розділила один комплект на два. В школі було два класи-комплекти: 1-3 класи і 2-4 класи. Разом з цією вчителькою почав вчителювати її зять Олександр Олександрович. Одна з дочок Жмаки Є.М. Валентина Олександрівна вчителювала у сусідньому селі Кам’янка.
У 1966 році Євдокія Миколаївна передала школу Василинчук Олені Тодорівні. Восени цього ж року прийшов вчитель Козаченко Анатолій Семенович. У школі було два комплекти: 1-3 класи навчав Анатолій Семенович, 2-4 класи – Олена Тодорівна.
В 1969 році в Петричанську початкову школу вчителькою було призначено Козаченко Любов Михайлівну, яка навчала учнів 1-3 класів. Козаченка А.С. цього ж року призначили директором вечірньої школи села Старий Вовчинець.
Крайська (Василинчук) Олена Тодорівна та Козаченко Любов Михайлівна працювали до травня 2009 року та вийшли на заслужений відпочинок.
До 1994 року в школі існували класи-комплекти. В 1994 році в Петричанську початкову школу була призначена вчителькою 1 класу Воробець Людмила Анатоліївна, яка працює і нині. Вона є  дочкою Анатолія Семеновича та Любові Михайлівни. Після скасування класів-комплектів, діти навчались в окремих класах.
До 2009 року навчальний заклад закінчило чимало учнів: з них 168 мають вищу освіту, 149 – середню-спеціальну, багато мають технічну. Важливим залишається те, що всі вони стали справжніми людьми.
На неодноразові звернення мешканців села Петричанка та депутатів Сучевенської сільської ради, Глибоцької районної державної адміністрації та Глибоцької районної ради в лютому 2007 року на сесійному скликанні Чернівецької облдержадміністрації було прийнято рішення про початок будівництва навчально – виховного комплексу в селі Петричанка. У березні 2007 року Петричанську загальноосвітню школу I ступеня було реорганізовано в Петричанський навчально-виховний комплекс.
Будівництво НВК розпочато в липні 2007 р., а завершено у серпні 2008 року.

Навчально-виховний комплекс складається з новозбудованої двохповерхової будівлі дитячого садка на 40 місць, новозбудованої будівлі спортивного залу 12 м. на 24 м. з роздягальнями, туалетами та душовими кімнатами, будівлі топкової на природному газі. В існуючій будівлі школи проведений капітальний ремонт.  Водопостачання автономне.
На посаду директора Петричанського навчально-виховного комплексу у грудні

2008 року було призначено Катренюк Марію Петрівну.
Станом на грудень 2012-2013 навчального року педагогічний колектив налічує 13 педагогів: директор НВК, 4 вчителі початкових класів, 4 вихователі, вчитель англійської мови, практичний психолог, музичний керівник, інструктор з фізичної культури. З них: 10 мають вищу педагогічну освіту, 3 навчаються у вищих навчальних закладах.
Колектив Петричанського НВК працює за екологічним напрямом роботи з використанням педагогічної спадщини Софії Федорівни Русової.
Методична проблема, над якою працює колектив навчального закладу : «Формування в учнів початкових класів та дітей дошкільного віку мотивації до навчальної діяльності та саморозвитку шляхом використання сучасних педагогічних технологій навчання та виховання».
Основне завдання навчально-виховного комплексу – забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості дитини на основі педагогічних ідей С.Русової з виявлення, розвитку та підтримки творчих здібностей кожної дитини.
У Петричанському навчально-виховному комплексі навчаються та виховуються діти дошкільного віку та учні молодшого шкільного віку. У приміщенні обладнані дві групові кімнати, чотири класні кімнати, кабінет психолога, фізкультурний зал, кімната театралізованої діяльності, столова на 50 місць.
На території навчального закладу створено екологічну стежину з зупинками «Ягідна», «Барвінкова», «Водяне царство», «Лебедине озеро», «Пасіка», «Лісова казка», «Зелена аптека». Обладнано спортивний майданчик.
Працівниками закладу створено садово-паркову зону: посаджено фруктовий сад та парк з листяних дерев, оформлено автодорожнє містечко. З допомогою батьків піднято казкову гірку і зведені невеликі павільйони.
У закладі створені хороші умови для гармонійного розвитку кожної дитини.

                                                                     Матеріал упорядковано зі слів жительки

                                                        с. Петричанка Козаченко Любові Михайлівни, 1940 р.н.