Традиції Поляна гл

Над  сторінкою   працювали:
Завідуюча  Полянського  ДНЗ-  Постевка  О.Д.
Вихователь  Полянського  ДНЗ- Фірманюк  В.М.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в румунських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них – світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Як і рідна мова, звичаї об’єднують людей в один народ.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні . Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).
В нашому селі сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика     .
Весілля – це народний звичай, коли молода пара стає на весільний рушник для створення сім’ї . Майбутній наречений домовившись з своєю дівчиною, приходить до батьків дівчини свататись, після чого домовляються про заручення. Родичі молодих під час сватання домовляються щодо проведення весілля та узгоджувати хто будуть вінчальними батьками, які мають бути гарними господарями та прикладом в усьому для молодих.
Перед весілля молоді обов’язково повинні сповідатися та причащатися. В суботу перед весіллям на воротах молодого і молодої прикріплюються прикрашені ялинки.
В неділю ранком молодий та молода, кожний в своїй хаті, готуються до самої урочистої частини весілля. До них додому приходять музиканти. Коли всі гості зібралися вони запрошуються за стіл. Після цього дружби, дружки, родички та сусідки молодого разом з музикантами прямують за вінчальними батьками ( у яких дома також за столом знаходяться їхні гості – запрошені на весілля).  Вінчальні батьки зустрічають гостей зі сторони молодого біля воріт і частують їх.
Перед тим, як молодий їде за молодою у нього вдома проводиться «прощання з батьками». Після цього молодий їде за молодою, у якої дома проводиться такі обряди як:
– «Închinarea zestrei»( дружби та дружки танцюючи під музику приносять придане нареченої): 
«Scoaterea volului» ( одягання фати):
– «Iertăciunea» ( прощання з батьками):
Під час «прощання з батьками», батьки благословляють молодих, бажають їм щасливого життя, благополуччя, гарних та здорових діточок.
Якщо наречена не з того села що і наречений, то дружби перед тим як молода вийде зі свого подвір’я зав’язують ворота та вимагають від нареченого викуп.
Цей обряд зберігається незмінним і до наших часів. Молодий платить викуп дружбам вином або горілкою, а сестрі нареченої або старшій дружці платить грошима та цукерками.
Після цього вони їдуть на вінчання, до православної церкви .
Після вінчання молоді сідають разом в одну машину і прямують додому до молодого, де чекають його батьки.
Батьки молодого теплими словами, хлібом та сіллю зустрічають молодих. Поки до молодого не приходять батьки молодої, дружби та дружки танцюють та веселяться. Далі починається «велике застілля». Вінчальний батько проголошує перший тост за молодих.
Молодь та всі запрошені танцюють, а ж до півночі, поки не починається збирання грошей та подарунків для молодої пари . Цю функцію довіряють старшим чоловікам, які добре уміють говорити та жартувати. Викликають по черзі: вінчальних батьків, батьків молодих, бабусь та дідусів, братів та сестер, дядьків та тіток, потім по черзі збирають гроші від усіх запрошених на весілля, називаючи їх по імені та прізвищі. Вінчальним батькам та родичам зі сторони молодого наречена в обмін підносить подарунки.
Після того вінчальні батьки рахують зібрані кошти та повідомляють запрошеним суму, дякуючи за те, що прийшли на весілля та бажаючи молодим: щастя, благополуччя та багато гарненьких діточок і пропонують всім веселитися аж до ранку. Під кінець весілля проводиться такі обряди, як «кидання букету нареченої» та «знімання фати» з молодої. «Кидання букету нареченої» – дуже популярний на наших весіллях обряд. Без цієї традиції не обходиться тепер практично жодне весілля. Суть, як відомо, полягає в тому, що наречена повертається спиною до натовпу присутніх незаміжніх подружок і кидає їм весільний букет. Згідно прикмети, дівчина, яка його зловить, вийде заміж наступною. «Знімання фати» полягає в тому, що вінчальна матка знімає фату та надіває на голову молодої хустку.

      Легенди 

     На місце, де зараз знаходиться наше село, наприкінці XVст. стояв дрімучий буковий ліс, який в той час був частиною Молдавського воєводства. Це місце було малозаселеною. В той час  приходили на зруб лісу декілька молдавських сімей. На їх   батьківщину зачастили татарські набіги, що надавали їм багато шкоди. І тоді вони вирішили залишитись тут, у цих місцях і поселились на галявині (поляні). Тут з’явились перші  хати, побудовані  з дерева, що ріс в лісі.  Згодом село, що зародилося на поляні, стал називатися Поєнь.

                     Поляна на якій 

        поселились перші жителі села