Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Виконавці: пошуковий загін гуртка «Юні туристи» Просіцької ЗОШ І-ІІ ст.
Керівник: Іонець Василь Георгійович
З історії села Просіка.
У 1673 році мешканець села Тодерашку Грама знайшов документи, які свідчили про назву села Просіка, яке на той час називалося Ферчень.
В 1782 – 1785 село вже називалося Просіка. На території села жили поляки, які займалися бджільництвом. Завдяки історичним джерелам, ми дізнаємося що сучасна назва села « Прісекерень» походить від слова «пасіка».
На той час село складалося з 10 стареньких будинків покритих солом’ яним дахом, або драницею, які були оточені плетеною огорожею.
Найзаможнішою людиною тоді був поміщик Григорчя. Він мав багато землі, ліс. В нього працювали люди різних національностей. Це була людина чесна, яка платила чесно людям за їхню працю на кінці тижня. Як вони працювали, так їм і платив.
Завдяки своїй чесній праці і великій зарплатні, яку видавав поміщик, люди змогли збудувати собі будинки і заробити на все необхідне для своєї родини.
В 1940 р. була створена сільська Рада с. Просіка, куди входили Просіка, Широка Поляна ( нині Сучевени ) і Петричанка.
За словами старожилів в 1945 р. на території нинішньої Ради існували дві Ради: Просіцька та Широко-Полянська. Петричанка ж була переведена до Кам’ янської сільської Ради. В 1955р. Петричанка знову переходить до Просіцької Ради. 1966 року Просіцька сільська Рада була перейменована на Широко – Полянську і до неї належали Просіка, Широка Поляна, Петричанка ( за Постановою Ради Міністрів УРСР ст..19.11.66р. ) і Рішенням облради Чернівецької області № 297 / 14 ) В грудні 1948р. на територіі села Ш-Поляна створені два колгоспи: «Куйбишев» та « Кутузов», які в 1950р. об’ єднуються в один колгосп під назвою « Мічурін ». В 1958р. колгосп « Мічурін» разом із колгоспами «Сталін» і «ім.. О. Кобилянської» об’єднуються в один колгосп, що називається « ім.. О. Кобилянської». В 1951 р. в Просикурянах було створено радгосп, а згодом після розформування – школу механізації. З 2000 р. колгосп « ім.. О.Кобилянської » розформувався в ТзОВ « Сільське життя ». В селі працює середня загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, медичний пункт, дитячий садочок, магазин, бібліотека.
Сучасне село не впізнати. Селяни збудували великі будинки.
Географічне положення
Просіка є невеличким селом Глибоцького району, Чернівецької області, яке підпорядковане до Сучевенської сільської ради. Його площа 167 га, площа господарської території 872 га., земельний запас – 12 га., 227 господарства.
Просіка межує з трьома населеними пунктами. З північно – західний воно межує з Карапчівом, з заходу з Сучевени і південно – східної воно межує з Петрічанкої. На заході від села тече р. Сирет.
Населення
Загальна численність населення села 693 особи. В селі проживають представники багатьох національностей: румуни, українці, росіяни, поляки, фіни та інші національності. Процентні відношення наступні: румуни – 98%, українці – 1% та інші нації – 1%.
У статево – віковий структурі села переважають чоловіки. Що до віку то серед чоловіків найбільше осіб має група населення віком до 60 років, а у жінок група осіб, що мають по 60 років і старші. Станом за 2006 рік природний прирост становить – 0 осіб.( 5 народились – 5 померло )
На сьогоднішній день населення села зменшилось, це пов язано із тим, що більшість померло, деякі з них виїхали з села, деякі повід їхали на заробітки за кордон.
В основному населення села е православним. В селі діє православна церква Івана Богослава ( священик Амарій Г.І ) і Молитовний будинок П ятидесятників
( пресвітер Панцир І. В. ). Відносини між релігійними конфесіями нормальні. Всі релігійні конфесіі зареєстровані і діють в межах закону.
Просекурянський державний парк
Просекурянський державний парк – пам’ятник садово – паркового мистецтва. Тут, як й в інших старовинних парках Буковини, найбільше оглядово збереглися елементи паркової архітектури австрійського періоду. Просекурянський дендропарк – один з найдавніших парків рідного краю. Знаходиться у південно – західній частині села мальовничій місцевості передгірної зони Буковинських Карпат. Має площу 2 гектари. Створений на початку ХІХ ст. За європейським напрямом парко будування.
Це був панський парк – сад, що служив місцем відпочинку й розваг для родоводу маєтку та їхньої привілейованої публіки. За розповідями старожилів, власники категорично забороняли селянам користуватися парком. Якщо простолюдину треба було потрапити до маєтку поміщика, він повинен був іти стежками парку тільки босоніж. На ніч територію охороняли сторожі з собаками. З 1979 року дендропарк віднесений до пам’яток садово – паркового мистецтва місцевого значення.
Є відомості що перші посадки тут здійснювалися у 1820 році за проектом садоводів декораторів з Австрії та Німеччини, яких запрошував володар маєтку Янку Григора. У пам’яті людській збереглися імена тих, хто працював і вирощував незвичайні для карпатського передгір’я рослини – екзоти. Серед них селяни Іван Даскалюк, Микола Лях і Онуфрій Даскалюк, садівники Густав Рубинський, Георгій Міштак і Алексу Гринко, лісоводи панського фонду Йозеф Зацар та його син Ганс з Боснії і чех Древо та, місцеві лісівники Георгій Даскалюк, Ніку Лук’ян, Петро Даскалюк та інші. Планування посадок робилося таким чином, щоб з одного боку прикрасити панський будинок, надати святкової парадності, з другого – розмістити поруч з ним колекції найбільш важливих і цікавих видів дерев та кущів. Тому, враховуючи рельєф місцевості, територію розчленували за ландшафтно – класичним у чіткому розмежуванні кварталів на садові й декоративні відділи.