Видатні особистості Просіка

Виконавці:  пошуковий загін гуртка «Юні туристи» Просіцької ЗОШ І-ІІ ст.
Керівник: Іонець Василь Георгійович

У невеличкому мальовничому селі Просіка, яке розкинулось вздовж річки Сірет, живуть привітні та працьовиті люди. Щороку тут з’являються красиві сучасні оселі з різними зручностями. Та є у селі і стародавні, невеличкі охайні хатини, в яких живуть люди, котрі через все життя несуть традиції минувшини (прядіння, вишивання) і без них не уявляють своє життя.
Опис – життєпис майстринь
Моя розповідь про двох жінок, яких об’єднує одне – любов до вишивки. Обидві наші героїні народилися в селі Просіка в селянських родинах, де займались господарсвом та обробкою землі. Влітку вони допомагали батькам в полі, пасли худобу, а  взимку біля лампадки матері передавали їм знання вишивки. Коли в селі було храмове свято або якесь інше, кожна дівчина хотіла одягнути нову власновишиту сорочку. Це було змагання на найкращу сорочку. Жодна з наших героїнь ніколи не пропускала вечорниць.
Панцир Ганна ( 1928 ) та Левицька Домніка ( 1933 ) брали з собою

щось вишивати і поспішали до оселі, де збиралась молодь. Тут і співали, і жартували… Гарні були часи…
Прийшла війна, а з нею і проблеми, особливо для сім’ї Панцир. Після звільнення Буковини радянськими військами сім’я була репресована і заслана до Сибіру. Анна на рівні з дорослими працювала на вирубці лісу і тільки у 1957 році сім’я повернулася в рідне село.
У цей час наша інша героїня, пані Домніка, разом зі своєю матір’ю їздила в Чернівці до однієї єврейки, яка вчила її вишивати. Про свою вчительку майстриня й сьогодні згадує з любов’ю та повагою.
Післявоєнне життя обох героїнь було нелегким: робота в колгоспі, щоб отримати земельну ділянку під будівництво житлового будинку, створення сім’ї, поява дітей. Та незважаючи

на це, обидві жінки ввечері при світлі лампи створювали свої неповторні шедеври, якими потім прикрашали власні оселі.
Техніка вишивання проста: хрестиком та гладдю, але розмаїття кольорів, кожен виріб робить невимовно красивим. У вишивках, які прикращають стіни домінують темні кольори: якщо мова йде про зображення тварин, птахів ( котики, собаки, голуби, олені ) – використовували спокійні кольори: коричневий, голубий, сірий. У рослинних візерунках яскраві кольори ( рожевий, зелений, червоний, фіолетовий ) відіграють важливу роль.
Подушки, простирадла, особливо святкові, прикрашені

різними геометричними та рослинними візерунками. Кожна робота пані Анни вишита на канві вовняними нитками.
Крім цих робіт пані Домніка вишиває національний одяг, кептарі. Візерунки на національному одязі вишиті різними кольорами: для чоловіків підбираються темні кольори: коричневий, синій, чорний; для жінок – яскраві кольори та відтінки. В її доробку понад 100 кептарів з дивовижними рядочками з квітів, гілочок, геометричних фігур та інших візерунків.
Треба зауважити, що вишивка на овечій шкірі – нелегка справа…
Оселі пани Анни та пані Домніки оформлені в народному стилі. На стінах чудові вишиті картини, на ліжку – вишиті подушки, які ваблять око квітучими трояндами, маками, незабудками…
Шкода,

що сьогодні вишиті роботи втрачають свою справжню цінність. Немає їм місця в сучасному будинку, а молодь взагалі не вміє цінувати цей вид рукоділля. Та наших героїнь це не зупиняє. Вони продовжують працювати над своїми новими витворами, незважаючи ні на роки, ні на моду. В їх душах живуть сподівання, що колись вишивка повернеться в кожну домівку й займе почесне місце. Адже краса ніколи не буває зайвою.
Наш край багатий численними архітектурними пам’ятниками природи, історії та культури. Невипадково щорічно Чернівецьку область відвідують десятки тисяч туристів з України та інших країн усіх континентів.
Буковина – це діамант у короні земель України, який ще не знайшов вправного майстра. Тому ми повинні оспівати його, аби пізнати усі звуки мелодії, які відлунюють у душі кожного, хто його відвідав.
Так, і у нас, кожне село, кожен клаптик землі має свою унікальність. Ми хочемо познайомити вас з туристичним потенціалом села Просіка.