Видатні особистості Станівці гл

Видатні особистості села Станівці
Виконавці: Плантус Олена – 10 – клас                          

Постіука Надія – 8 – клас
Цуркан Валентина – 8 – клас
Керівник:   Постевка Олена Г.
Село Станівці розташовано на відстані 18 кілометрів від районного центру Глибоки. Кількість жителів числиться майже до 3000. Станів – ці межується з селами: Привороки, Буковка, Петрашівка. На півдні села, за мальовничим лісом, знаходяться села Опрішени, Стерче та Тереблечя. Метеорологічні умови, не дуже суворі, сприяють розвитку рослинного світу, який покриває наші поля та ліси, які нас оточують.
Треба сказати, що самий великий скарб села – це є його люди, його мешканці, з їхніми щоденними турботами. Вони мають золоті руки, опановують різні професії. Як хороші майстри вони відомі не тільки в сусідніх селах, але і в деяких областях України. Наші селяни дуже старанні та чесні, доброзичливі люди, які допомагають один одному і в добрі, і в скрутні часи. Вони працюють від щирого серця, обновлюючи своє село, постійно удосконалюючи його, розширюючи і помножуючи добробут.
Гордістю станів чан є поет, прозатор та науковець Василь Постеуке, син села, фотографія якого була поставлена на будівлі Становецької загальноосвітньої школи.
Станівчани пишаються і іншими жителями, так як: Раду Попович – науковець, біолог який працював в Чернівецькому університеті; Георге Зегря – науковець з фізики, тепер професор в Університеті Сангт – Петерсбурга; Марку Букатар – професор з математики в Чернівецькому Університеті; Константин Постеуке – доктор юридичних наук; Аурел Бурчу – архітектор в Міністерстві будівництва в Кишиневі (Молдова) та інші. Ці та інші жителі села Станівці своїми здобутками та своєю працею прославили свій край.

 

Гордість села – Василь Постеуке. Завдяки автобіографічному роману Василя Постеуке «Băiatul drumului» (людина дороги), про село Станівці дізналися багато людей інших країн.
Народився В. Постеуке 10 вересня 1912 року. Навчався в
початковій школі село Станівці. Тоді навчилися тільки до 4 – го класу в Станівцях. Подовжив навчання в ліцеї  Сиреті. З 1931 по 1936 роках навчався на філологічному факультеті Чернівецького університету. У 1938 році одружився на сестрі поета Михайла Городника, Замфірі Городник. Працює вчителем лицею « Кармен Сільва » з Чернівців.
У жовтні 1941 року з політичних причин, мусить покинути Чернівці і переїхати до Польщі, потім до Німеччини. У 1962 році захистив докторську дисертацію у Торонто. Переїхав жити до США. У США він продовжує писати. Написав збірки: «Образи любові», «Поеми без країни», «Пісні на сопілці», «Різнокольорові поеми», «У морі і в наших могилах». Має більше 30 збірок. Прожив лише 60 років. Похований далеко від Буковини – в Америці.

Марку Букатар народився 4 січня 1938 року, доцент математичної кафедри Чернівецького Університету. В 1945 – 1949 роках навчається в початковій школі села Станівці.
Потім в 1949 -1952 роках закінчує 7 класів в Нижніх Станівцях. Заслуговує похвальний лист, але директор тих часів не вручає йому ніякого документу про закінчення 7 класів по причині того що випускник відмовився поступити в комсомол. В педагогічній школі міста Чернівці йому повірили на слово що він закінчив 7 класів і зачислили його до навчання. Потім він приніс документи.
В 1956 році закінчив успішно Педагогічне училище. Один рік працював в Карапчивський школі – інтернаті як вихователь. В вересні 1957 року поступає до університету. Успішно навчається і в 1962 році отримує диплом. 15 вересня 1962 року був запрошений працювати на кафедру математики і стає асистентом. Потім продовжує навчатися в аспірантурі в Воронежі та Харкові. Був запрошений до Кишинівського університету, але він не покинув Буковину.
Стає головним лектором і в 1973 році отримує титул доцента. Є автором 45 наукових робіт.

Зегря Георгій Георгійович – Доктор Фізико – математичних наук.
Народився 1954 році в селі Станівці у сім’ї вчителів. Батько – Георгій Григорович Зегря, мати – Василина Дмитрівна. З початкових класів полюбив математику
і дуже любив читати казки. Вчителька повинна була підготувати додаткові задачі та вправи з математики, тому що ті що були в підручнику він вирішував під час канікул. Коли дійшов до 7 класу почав відкривати тайни фізики. Часто лишався після уроків та вирішував разом з вчителем задачі та вправи, також любив проводити лабораторні роботи. Після 8 класу продовжив навчання в середній школі села Волока. В 1971 році закінчив школу з золотою медаллю і поступив на факультет фізики Чернівецького Державного Університету.
Після закінчення університету в 1976 році влаштовується на роботу в рідному селі. Але в сільській школі він не затримується довго, йде в Кишинів і поступає в аспірантуру.
У 1979 році поступає на роботу у Фізико – технічний Інститут Ленінграда. Продовжує науково – дослідницьку роботу під керівництвом професора Л. Гуревича і в 1982 році захищає дисертацію кандидата наук. В 1995 році стає доктором фізико – математичних наук. Пізніше здобуває титул Професора Технічного Університету Санкт – Петерсбурга. Є автором більше 250 робіт, які перекладені спеціалістами США, Англії, Японії, Індії, германії, Франції, Румунії, та ін. Автор монографії в галузі лазерної фізики, автор 9 підручників, якими користуються студенти університету.
Викладає курс загальної фізики. Його роботи з галузі лазерної фізики використовуються в медицині та в екології.
Був учасником багатьох міжнародних симпозіумів. В 1999 році йому вручили диплом «Soros» шановного професора за його промову на симпозіумі в місті Hose з американського штату Каліфорнії.
З 1995 – 1999 роках був учасником міжнародних конференцій з лазерної фізики яка відбулась в Сінаї в Румунії.
Професор Георгій Георгійович Зегря є ще керівником молодих кадрів. Він має під своє керівництво аспірантів. За сумлінну роботу він отримав нагороди. Три раза був лауреатом конкурсу «За найкращу роботу фізичного інституту».
В 2002 році він отримав титул заслуженого професора Технічного Університету з Санкт – Петерсбурга.
Георгій Георгійович не забуває рідні місця. Кожного року, при нагоді, він приїжджає в рідне село до родичів. Він дуже проста людина, яка наділена великим душевним багатством.

 

    Ніколайчук Ілля  Ісакович. Ілля є сином Ісака Ніколайчука з Нижніх Станівців. Після закінчення
школи та служби в армії він записується в жандармерії  в місті Тімішоара, Румунія, але там довго не затримується. Так як він був обдарован, мав дуже гарний голос, Ілля Ніколайчук стає народним співаком. Його часто запрошують  співати на румунське радіо. Радіо допомагає йому відомим. Таким чином його також запрошують стати оперним співаком. Він погоджується і працює в опері до 1975 року. Тяжка хвороба забрала його з життя. Він похований на цвинтарі «Buna Vestire», Бухарест.
Його дружина Родіка Лукан, син Раду –Костянтин та донька Родіка-Елена проживають в Бухаресті. Діти закінчили вищі навчальні заклади.
Гарним голосом був обдарований  і його покійний брат Октав’ян.  Дмитро, брат Іллі, живе і  по даний час в Станівцях, має також гарний голос і ще є хорошим музикантом, грає на трубі.

Постеука Костянтин. Педагог, юрист, народився в 1948 році. Закінчив
8 класів в 1963 році в Станівцях, потім продовжив навчання в с. Тереблече. Після закінчення школи поступив на фізичний факультет Кишинівського університету. Після закінчення навчання в університеті був направлений на  роботу вчителем фізики в село Чигирлень (Молдова), де директором в той час працював його односельчан Павло Синюк.
Доля так розпорядилась, що він потім влаштовується на іншу роботу в Міністерстві внутрішніх справ МССР, де стає експертом криміналістики. Захистив з успіхом кандидатську дисертацію з юридичних наук.
Тепер знаходиться на пенсії. Приватний підприємець, є власником магазину  будівельних матеріалів в Кишиневі.

 

Постеука  Іван Адамович. Народився  13 жовтня 1936 року в  Нижніх Станівцях, в сім’ї лісника
Адама  Постеуки .Початкову  школу закінчив  в рідному селі  в 1949  році, потім  продовжує  вчитися ще 7 років в Верхніх Станівцях.
З 1952 року по 1955 рік  є учнем Тереблечанської середньої   школи. В 1955 році поступає  в Чернівецький державний університет  на факультет романо-германської філології , відділ  «Румунська мова та література».
Закінчує університет  в 1960- році.  1960-1997 роки-працює вчителем  румунської  мови  та літератури  в рідному селі. Постеука Іван Адамович – відмінник освіти України. Має багато похвальних листів  від Міністерства  навчання України . Також  має багато  похвальних листів з боку районної  держадміністрації , від  обласного суспільства «М. Емінеску» Іван Адамович  є автором таких збірок: «20 легенд, почутих від старших»(2001). Прочитали і в Румунії, і в  Молдові, бо ці легенди  були – надруковані у відомих  румуно-молдавських газетах та журналах. «Спогади про сумні часи»(2002). В брошурі «Сумні часи» описує  часи сталінських репресій, життя людей  того часу. «Станівці , що на березі Сирету»(2006). «Станівецька  школа в 135 років»(2007)- про Станівецьку школу, про вчителів, які працювали тут. «Храм Святої Параскеви  з Станівців» через 110 років (2009)
Це історія  Станівецької церкви , починаючи з 1900 року. «Відомі люди Станівців» (2010)
Автобіографічна  брошура «Гортаючи  спогади»(2011). Є співавтором книги «Станівецький фольклор» (2003). В цій книзі  надруковані пісні, колядки, щедрівки, які збирав  Іван Постеука  в Станівцях  ще з часів навчання  в університеті.
Любов до мов та до літератури він передав і своїм донькам
Валентині та Ларисі. Обидві  вони  закінчили  Чернівецький державний університет , відділ російської мови та літератури.
Багато  любові до літератури  привів  Ларисі  також  перший  її вчитель Постевка Ілля Драгушович.
Постеука  Лариса Іванівна –Шотропа (за чоловіком) працює  в цей час викладачем  російської  мови у Лісабонському  університеті (Португалія). Багато займається  перекладом.
В школі Лариса  виявилась дуже здібною ученицею, багато читала. Закінчила школу з золотою медаллю.  Коли переїхала до Португалії працювала  в декількох  місцях , деякий  час  працювала  гідом в компаніях  для туристів  Румунії  та  Росії, так як володіє  румунською та російською мовами. Тепер опанувала і  португальську  мову. Переклала на португальську твори Михайла Булгакова «Собаче  серце». Також переклала  з румунською  мови на португальську  казку Іон Крянге «Свекруха  та три невістки».
Двоє наших  молодих  станівчан  працюють  в чернівецькому  національному Університеті  ім..Юрія  Федьковича: Паскар Ауріка Лазарівна та Постевка Георгій Ілліч.

 

   Паскар  Ауріка Лазорівна. Народилася  8 вересня  1977  року в селі Станівці  Глибоцького району Чернівецької області в сім’ї робітників.
З 1983  по 1992 рік-учениця  Станівецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
З 1992 по 1996 рік  навчалася в педагогічному ліцеї імені М.Емінеску
в м.Сучава, Румунія.
В 1996 році перевелась на 4-ий курс  Чернівецького педагогічного училища, в якому  завершила  навчання в 1997 році,  отримавши спеціальність «вчитель  початкових класів».
З вересня 1998 року по червень 2003 року – студентка Чернівецького  національного Університету ім. Юрія  Федьковича.
В 2003 році  закінчила юридичний  факультет Чернівецького  національного Університету ім. Юрія  Федьковича  за спеціальністю  «Правознавство» та здобула  кваліфікацію магістра права.
З  1 листопада 2004 року до 31 жовтня 2007 року – аспірантка  кафедри правосуддя  юридичного факультету Чернівецького  національного Університету ім. Юрія  Федьковича.
У 2010  році захистила  кандидатську  дисертацію на тему  «Цивільні  процесуальні  правовідносини:  структурно-функціональний аналіз» та здобула науковий  ступень  кандидата  юридичних наук зі спеціальності 12.00.03-  цивільне право і цивільний процес; сімейне  право;  міжнародне приватне  право.
З вересня 2006 року по жовтень  2010 року працювала на посаді  асистента кафедри  правосуддя юридичного факультету  Чернівецького  національного Університету ім. Юрія  Федьковича.
З листопада  2011 року переведена на посаду  доцента кафедри правосуддя юридичного факультету Чернівецького  національного Університету ім. Юрія  Федьковича.
Є автором  більше 30-ти наукових праць, серед  яких  публікації у  фахових виданнях,  навчально-методичні  посібники , доповіді  на міжнародних  та  всеукраїнських  науково-практичних конференціях.
Володіє румунською, українською , російською, французькою  мовами.
Георгій Постевка. Народився  14  листопада 1981 року в селі Станівці Глибоцького району
Чернівецької області в сім’ї вчителів. Батько Постевка Ілля Драгушович – викладач російської  мови. Мати Постевка Олена  Георгіївна – вчителька французької  мови. Після закінчення 9 класів Станівецької школи  продовжує  своє навчання в педагогічному  училищі  м. Чернівці   на відділі  музики (1997).
Паралельно  з навчанням в педучилищі він поступає  в 1999 році
В Чернівецький Державний  Університет на відділі  іноземних   мов,

французька мова.
В 2001 році після закінчення  педагогічного училища він поступає Чернівецький  національний Університет  ім. Юрія  Федьковича. Його зачислили  на ІІІ курс  педагогічного факультету, кафедра музики. В той же час  він  поступає  паралельно на військову  кафедру.
Після  закінчення педучилища  він працює  вчителем  музики

в середній  школи №29 (тепер гімназія № 6).
Він бере активну участь у всіх концертах, де тільки встигає.

Виступає  з ансамблями «Мугурел», «Плай» (керівник М. Гакман),
«Ізвораш» (керівник Г.Нагірний), «Буковинські кольори» (керівник  І.Маник).Співає  в хорі професорів Чернівецького  університету. Грає на акордеоні,
контрабасі, сопілці та  піаніно. Є учасником  таких конкурсів: Буковинський   жайвір (академічне  виконання 200р.); Народні пісні; Обласний конкурс іноземних мов; «Чисті роси» обласний конкурс; Золота хризантема (Crizantema de aur-Târgovişte); Переможець  конкурсу «Студент року 2003»; «Живиця»- конкурс присвячений  Назарію Яремчику; І мене в сім’ї  великій  присвячений Т.Шевченку (2004); «Мальви» конкурс на польський мові, який проходив  в Чернівцях  в 2006 році;
Являється  дипломантом  цього конкурсу  і їде  на інтернаціональний  конкурс  «Мальви» в Польщу  в цьому ж році.
В 2006 році на інтернаціональному  конкурсі з легкої музики  «Два рідних серця» (Două inimi gemene)  присвячений  Іону Алде  Теодоровичу , здобуває  перше місце. Конкурс відбувся  в Кишиневі. В 2007 році бере участь  в інтернаціональному конкурсі  з класичного  канто  Жозеф Шмідт , який відбувся  в Румунії (Сучава).
Київ 2007 – Конкурс легкої музики «Пісенний вернісаж).В 2005-2008 роках  разом з симфонічним оркестром та Чернівецьким хором  філармонії , з вокально-інструментальним  ансамблем  «Гвавт» та ансамблем «Претендес» готуються  до першого  українського  мюзикхолу. Виконує головну роль (партію композитора). Вірші  написані  Інгою Шейван, музика Євгенія Воевідки.
По научній  лінії  пише разом з студентами  статті  на музичну тематику  у «Науковому віснику університету».
Одружився. Поступив в аспірантуру.   Тепер  працює  викладачем  музики та диригування. Володіє  румунською, українською, російською, французькою мовами.

Якщо людина вибрала собі професію і працює з задоволенням, приносячи людям добро, то її можна вважати видатною. Можна список Станівчан продовжити і далі. В Станівецькій лікарській амбулаторії працюють випускники Станівецької школи, які мають спеціальну медичну освіту це: Плантус Ольга Єреміївна, Мельничук Домніка Мірчівна, Яценюк Марія Драгушівна.
В нашій сільській раді працюють чуйні та уважні люди як: Жиряда Георгій Радович,—голова сільської ради; Вільчак Олімпія Тодорівна, Урсакі Домінка Мірчівна, Постевка Марія Олександрівна, Мокан Мар’яна Георгіївна, Постевка Марія Мірчівна,  Буча Георгій Іванович.
Нашу школу теж очолюють Станівчани: Яценюк Георгій Дмитрович—директор школи; Зегря Юрій Миколайович— заступник директора з навчально – виховної роботи; Паскар Домніка Павлівна— заступник директора з виховної роботи.  Вчителі, які мають вищу категорію: Постевка Ілля Драгушович—відмінник освіти; Топор Віоріка Петрівна, Яценюк Василь Дмитрович,  Зегря Галина Миколаївна, Постевка Марія Іванівна, Постевка Людмила Іванівна. Цей список можна в майбутньому продовжити.
Якщо ти побудував будинок, викопав криницю, посадив дерево, виховав гарних дітей то означає, що ти зробив щось корисне для себе і для тих хто житимуть після тебе. Ти залишиш гарний слід на цій землі. Тебе будуть згадувати люди.
Людина, яку б професію вона  не вибрала, повинна бути доброю, чуйною і сміливою. В її житті нічого не дається так легко. Не дарма кажуть: « Життя прожити не поле перейти».  Деколи дорога життя проходить через великі випробування. Тому треба все подолати, і не зламатися.
Ми, учні Станівецької школи, пишаємось людьми нашого села, які прославили його й хочемо закінчити цю доповідь словами вірша Василя Симоненка: « Ти знаєш, що ти — людина»
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе—
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба—
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі—людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя —єдина,
Мука твоя—єдина,
Очі твої—одні.

Література:
1. Іван Постеука «Станівецька школа до135-річча».
2. Історико-краєзнавчє видання. Іван Адамович  Постеука. «Відомі люди Станівців над Сиретом». Герца 2010.р
3. Університетський вісник. Листопад 2003.р №10. (Газета Чернівецької університету імені Юрія Федковича)
4. Свобода слова. 27 листопада 2003.р