Старий Вовчинець

Моє село – краплиночка на карті,
                                                                             У світі невідоме та дарма,
                                                                        Та і чого без нього були б варті
                                                                           Ми з Вами всі і кожен зокрема
                                                                                                                 Гищук Л.П.

Цікавими для туристів є поїздки по Буковині, яка багата на пам’ятки природи, історії та культури.
Красивий  і наш Глибоцький район сьогодні, ще красивішим буде завтра.
Але насамперед радимо здійснити екскурсію до мальовничого села Старий Вовчинець. Самі посудіть: гарне автобусне сполучення з обласним центром, навколо села  –  ліс, луки покриті кущами шипшини, глодом, романцем та чебрецем, озера неподалік села, чисте повітря, наповнене духмяним ароматом липи, хвої, черемхи. А ще — цікава історія села, яка бере свій початок з 1702 року, і з якою можна ознайомитися у історичному музеї села. Влітку тут можна порибалити, назбирати грибів та ягід і, звичайно, відпочити душею, поспілкуватися з природою, лісом, який, безсумнівно, і нерви лікує, і душу облагороджує; взимку: покататися на лижах, санях, вполювати дичину, чи доторкнутися серцем до чудових буковинських звичаїв, скажімо, різдвяної коляди.
А мешканці   села робитимуть усе для того, щоб наша перлина у смарагдовому обрамленні приваблювала туристів з усіх куточків держави і світу.
Знайомство з Старим Вовчинцем розпочинається з кута села, що розлігся на високому березі  річки Сірет – Надсірет. Таких назв, у нашій місцевості більше, ніж офіційних, закріплених на картах. Завдяки цим, колись стихійно виниклим, і, закріпленим часом і людською пам’яттю назвам, наші жителі безпомилково орієнтуються в селі.
Звідси крокуємо до Глюжинського горба.   Існує версія, що назва Глюжа походить від слова «калюжа», яка була колись на цьому горбі. Справді, тут існує вихід підземних вод на поверхню, що є не зовсім закономірним і тому неодмінно повинно було бути поміченим. З цієї точки зору назву можна було би прийняти і пояснити. Але, якщо врахувати, що саме слово «калюжа» у нашій місцевості набуло широкого використання лише впродовж останніх кількох десятиліть представниками молодшого та середнього покоління, то ця гіпотеза «хитається». Адже люди старшого покоління називали калюжі у нашій місцевості як завгодно—балтами, калабанями, багнами, млаками—лише не калюжами. Хоча зовсім не обов’язково, щоб назва «приросла» з подачі місцевого населення. Міг же хтось із чужих, вперше побачивши на підвищеному місці водойму, здивовано вигукнути: «Калюжа!?», що з часом могло видозмінитись у Глюжу…
Досягнувши найвищої точки гори, милуємося чудовими краєвидами  села, що відкриваються звідси. Ще веселіше спус¬каємося до потічка, котрий виблискує в долині срібною стріч¬кою. Далі дорога пролягає через центр села, де біля самого ліцею  розміщений музей історії Старого Вовчинця.  Це справді диво рукотворне, завдяки якому ми без фантастичної машини часу можемо подолати відстань у минуле і перенестися у різні моменти життя рідного села,  відчути гомін минулих віків, збагнути уклад буття  наших предків. Такої криниці духовності треба довгої  шукати на нашій Україні.
Продовжити віртуальну екскурсію селом ви зможете, детальніше ознайомившись з       Історико-краєзнавчим  портретом села Старий Вовчинець.  Ці матеріали – це кропітка праця ентузіастів-краєзнавців, як педагогів так і учнів, всіх тих, хто   збирає, досліджує, вивчає та цінує минуле, і цим самим творить майбутнє.
Щиро запрошую всіх ознайомитися з історією, традиціями,   видатними постатями села. Бажаю вам зробити ковток з духовної криниці нашого народу,  відчути себе частинкою  Старого Вовчинця.

Директор

Старововчинецького ліцею                                Чапля Дмитро Петрович