«Нас обдарували незаздрісним правом:
Щоб не щезнути,
Щоб в століттях прожити.
Історію виламувати по главах у тих,
Хто її не зміг зберегти»
А. Сучевяну
Щедра на різноманітні таланти буковинська земля, знаними по всьому світові стають її сини та доньки: актори і музиканти, композитори і письменники.
До них належить і поет Аркадіє Сучевяну, що народився в мальовничому селі Сучевени Глибоцького району Чернівецької області 16 листопада 1952 року.
Мати Катерина та батько Василь, – прості селяни, – все робили для того аби поставити на ноги своїх дітей: Сільвію, Віоріку, Марію, Григорія, Аркадія, прищеплюючи їм любов до рідної землі, виховуючи працелюбність.
Дитинство майбутнього поета промайнуло серед квітучих луків на берегах Малого Серета. Рано пробудився в малого Аркадела талант до письма, а допомагали йому в цьому чудотворна природа, спів солов я, мамине слово, народна пісня. Ще в дитинстві він почав складати пісні.
По закінченні восьмірічної школи в Сучевенах, навчався у Карапчівському ліцеї ім.М.Емінеску. У 1969 році вступає на філологічний факультет Чернівецького державного університету. Після навчання в університеті декілька років вчителює, викладаючи рідну мову та літературу у Горбівецькій середній школі школі.
Перша його збірка творів «Звуть слова» виходить у 1979 р.
(видавництво «Карпати»). Того ж року А. Сучевяну виїхав до Кишинева, де працював редактором, згодом – головним редактором видавництва «Художня література». З 1990 р. – голова Спілки письменників Молдови.
Поетичні твори А. Сучевяну з самого початку набули великої популярності серед читачів. Його віршами зачитуються й малі, й дорослі. Написані своєрідним стилем, переповнені ліризмом та вражаючим уявленням, вони залишаються неповторними.
Його збірки видавались в Україні, Молдові, Румунії. Серед найкращих його творів, слід відзначити: « Берег рівноваги» (1982), «Роздуми наприкінці тисячоліття» (1987), «Архіви Голгофи» (1990), «Мить, в якій знаходжуся» (1993), «Закохане в змія яблуко» (1999).
У своїх віршах поет завжди подумки повертається на Буковину, в рідне село, батьківську хату. Це яскраво виражено у творах «Балада Іона з буковинських Карпат», «Останній зубр», «Подорож до Чернівців».
Поет, який родом з босоногого дитинства, що до нестями любить дітей присвятив чимало творів маленьким читачам. Серед них: «Втік з дому равлик» (1984), «У черешневій сорочці»(1989), «Подалік від того, що бачать очі» (1991), «Каченя та Архімед».
Вірші поета набули великої популярності, перекладені російською та українською мовами.
Аркадій Сучевяну лауреат літературних премій: Міхая Емінеску (1998) Румунської Академії, Національної премії Республіки Молдова (1999).
Незважаючи на те, що А. Сучевяну живе й працює далеко від батьківської домівки, часто приїжджає до рідного села, навідується до рідних і близьких, зустрічається зі своїми земляками. Щорічно на Різдво та Великдень йде на службу Божу до сільської церкви. Переймається соціальними та культурними проблемами села, цікавиться життям рідної школи.
Під час святкування 100-річниці з дня відкриття школи в селі, серед почесних гостей і А.Сучевяну, який прочитав низку нових віршів. Також був присутній на зустрічі з випускниками, що стали медиками, а їх близько ста.
Незабутнім і вражаючим залишається в пам’яті сучевенців творчий вечір, присвячений 50-річчю з дня народження видатного поета – земляка А. Сучевяну, що відбувся у рідній школі.
Часто дарує шкільній бібліотеці власні збірки та твори інших румунських та молдавських авторів, залишаючись справжнім патріотом та палким захисником рідної мови.
Ми по праву пишаємося своїм земляком – поетом Аркадієм Сучевяну.