Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Духовність села Тарашани
Список пошукової групи: Тарашанської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Бучковська Юлія Михайлівна
Заокіпна Христина Анатоліївна
Бучковський Степан Анатолійович
Керівник пошукової групи: Тарашанської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Боднарук Богдан Іванович – вчитель історії.
Розвиток духовної культури народу включає в себе певну систему цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, норм моралі, звичаїв, традицій, вірувань в органічній єдності з соціальною діяльністю людей. Релігія є однією з основних форм духовної культури, яка спрямована на розвиток духовності людини.
В селі є представники різних релігійних громад і конфесій: євангельські християни, адвентисти сьомого дня, Свідки Єгови. Але основна частина населення с. Тарашани за віросповіданням – православні.
У великі свята жителі села збираються біля церкви (Фото 1, 2), яка була зведена в 1935 р. Вона була передана Тарашанам жителями села Раранче (Рідківці). Землю для спорудження церкви надав житель села Петро Загарюк. В 1961 р. в Тарашанах радянською владою було заборонено проводити богослужіння, а церкву закрито. Приміщення церкви протягом довгого часу використовували як склад. Богослужіння було відновлено тільки в 1988 р. Тоді ж було і збудовано нову дзвіницю (Фото 3).
Як в минулому так і в наші дні великими святами для тарашанців є Різдво Христове, свято Василія Великого, Великдень та храмове свято, яке відзначається
28 серпня (Успіння Пресвятої Богородиці).Найбільшим святом у Тарашанах є Світле Воскресіння Христове, або Великдень. В суботу перед світлим святом усі сільські господині пекли калачі «паски», по дві великі «дори» та багато малих хлібців, які називалися «перепічками». Одну велику паску клали з домашньою ковбасою, яйцями, крашанками, хріном, часником, солониною, «бузом», сиром, сіллю у кошик. Кожна господиня красила писанки. Наступного дня несли до церкви на освічення. Після освічення розходилися по домівках. Господар перш за все йшов до худоби, щоб кожна тварина була здорова, потім входив до хати, розкладали на столі освячену їжу. З Воскресіння Христового до Вознесіння всі віталися «Христос Воскрес».
Одне з ключових місць в духовному житті села відігравало та й відіграє храмове свято, яке здавна мало назву «схід». На нього сходилися всі жителі села, а також жителі сусідніх сіл. Всі були святково одягнені в національних костюмах. В центрі села ставилося підвищення на чотирьох ялицях для духового оркестру і розпочиналося храмове свято. Воно починалося великою горою (GoraMare).