Видатні особистості Йорданешти

Без минулого, не має майбутнього. Кожна людина повинна знати історію свого населеного пункту, з повагою ставитись до історії, духовної спадщини рідного краю.
У кожному селі народилися і прожили люди, про яких знає не тільки село . Завдяки їхньому внеску у розвиток літератури , культури, науки, їх знають і за кордонами нашої країни.

Октавян Карп. Народився 29 жовтня 1929 року в селі Йорданешти Глибоцького району. Народився в сім’ї Георгія і Іоани Карп. У сім’ї їх було п’ятеро дітей:четверо синів і одна донька. Октавян був найстарший з дітей,другим був Орест; потім близнюки Аркадій і Андрій. Найменшою була Вероніка.
Початкову школу закінчив в рідному селі. У віці 11 років продовжує навчання в школі – інтернат в Чернівцях. Після закінчення Чернівецької школи, продовжує навчатися в Тімішоарі (Румунія).
Прожив в Тімішоарі 60 років. Був одружений, дітей не має. Стає одним з най видатних архітекторів м. Тімішоара. Написав багато книжок, розробив багато проектів за якими були будовані житлові будинки.
Будучи далеко від рідного села і рідної домівки, продовжує тримати зв’язок з родиною. Бував в гостях до братів і сестри, і вони самі були у нього в гості.
На 82 році життя ,12 грудня 2010 році, його життя закінчується. Похований в центральному цвинтарі м. Тімішоара.

Мірча Лютик. Мірча Лютик- один з  провідних румунських письменників  нашого  краю. Поет, публіцист, літературознавець, перекладач. Внук Миколи  Лютика – буковинського  діяча, члена Товариства  «Дачія».
Народився, Мірча Лютик , 29 травня  1939 року в селі  Йорданешти, Глибоцького району.  Народився  в сім’ї  Зєновії і Сави Лютик.
Виховувався  разом з   сестрами : Ауріка і Стела.  Початкову  освіту  здобуває у сільську школу. Охоче ходив у церкву і мав хороші стосунки з священником   Методієм Минзак, який у 1964 році стає  епіскопом  Чернівців і Буковини. Священик Методій Минзак бажав бачити  свого  «учня» Мірчу Лютика в одязі священика. В 1953 Мірча Лютик закінчив сільську школу і стає студентом Чернівецького педагогічного  училища. Закінчив Чернівецьке педагогічне училище у 1957 році ї працює в рідну сільську школу. Він продовжує навчання, в період з 1959 -1964 роках стає студентом  історико-філологічного  факультету Кишинівського державного університету. Після закінчення університету працював учителем та заступником директора по учбовій частині в середню школу Сарата -Галбєне   (район Гинчєшть,Бессарабія). Одружений. Разом з дружиною виховували трьох дітей:сина – Ігоря, дочок Ліну і Віоріку. Працював редактором газетно-видавничого  відділу Чернівецького управління по пресі, редактором Ужгородського видавництва «Карпати». З 1967 року й донині працює відповідальним секретарем Чернівецької газети «Zorile Bucovinei».
Свої проекти (вірші, переклади, статті) публікував у періодичних виданнях: Nistru(Ністру), Zorile Bucovinei  ( Зорілє Буковінєй), Moldova(Молдова), Cultura(Культура),  Basarabia(Басарабія), Glasul Bucovinei(Гласул  Буковінєй), Dîmboviţa, Calendarul popular(Калєндарул популар), Bucovina(Буковіна), Вільна бесіда, Літературно-мистецька Буковина та інше. Публікував вірші і переклади в колективних збірках: Glasuri tinere (Гласурь тінєрє) Кишинів, 1964; Plaiul Doinelor(Плайул Дойнєлор)- Ужгород, 1968; Calendar pe anul 1972 (Калєндар ре анул 1972)- Кишинів, 1972; Pagini alese din literatura ucraineană (Пажінь алєсє дін література украіняне)- Київ  – Чернівці, 1973; Meridiane(Мєрідіанє)  Кишинів; De dagoste(Дє драгостє)- Кишинів ,1979;  Lire înfrăţite(Лірє инфрецітє)- Кишинів, 1979;  Mama, graiul (Мама, граюл)- Кишинів, 1984; Iordăneşti:istorie şi destine(Йорденєшть:історіє ші дєстінє)- Глибока,1997.
Зробив переклад підручників з літератури  для  VI-х класів (Київ-Чернівці,видавництво Радянська школа, 1974) та VII-х класів (Київ-Чернівці, видавництво Радянська школа, 1978) для румунських шкіл Чернівецької області; Букваря для шкіл з навчанням румунською мовою (Чернівці,видавництво Букрек, 1997). Автор збірок поезій  „Вітчизна світла”(1973), ”Сторожове вікно”(1978) ,  „Життєдайність”(2000), ”Colind prin zodii de cuvinte”, ”Noimă”(2000) та багатьох перекладів із світової літератури, поміж яких – „Брати Карамазови” та  „Бідні люди” Ф.Достоєвського, ”Батьки і діти”  І.Тургенєва,  „Дитинство. Отроцтво. Юність.” Л. Толстого, ”Доля людини”  М.Шолохова.  „Циклон” і „Бригантина” О.Гончара ; ”Лебедина зграя” В.Земляка, ”Нетрі”     Е. Сінклера,  „Дата Туташхія»”  Ч.Аміреджібі, ”Чинара”  А.Мухтара та інші.
Член Національної Спілки письменників України (1978), Спілки письменників Молдови (1990), Спілки письменників Буковини(1995) і Спілки письменників Румунії (1996). Лауреат премії Спілки письменників Молдови (1984), Міжнародної літературної премії ім.. Івана Франка (1995) та обласної літературної премії ім.. Дмитра Загула (1999).
Окремі твори Мірчі Лютика перекладалися українською,  російською, болгарською, білоруською, грузинською, угорською мовами. На російську мову перекладали «Песня  над Окой и Днестром» (Москва, 1983),  на українську мову «На нашій  на своєї землі»(Київ, 1995).

Таціана Влад- Гуга. Народилась в селі Йорданешти, Глибоцького району. Народилася в сім’ї священника Костянтина Влад. Жили в селі з 1930 по 1944 роках. Жили в парафіяльну  хату, яка складалась з двох кімнат, кухні і канцелярії де зберігалися церковні книги.
Навчилася в Чернівецькому ліцеї .У 1943 працювала вчителькою в сільську школу, при директорі Дєонісіє Купарєнко.
Працювала і в Карапчівську школу. У 1943 році батько поетеси захворів. У березні 1944 році переїхали до  Румунії.
У 1967 році с чоловіком, сином і батьком відвідували рідне село, після чого вернулись в Румунію, там залишились на постійне проживання.
Багато років Таціана Влад-Гуга живе в місто Ватра Дорнєй , але душа, думки залишились в Буковині, в Чернівцях, в рідне село Йорданешти. Про любов до рідного краю вона написала в книзі  «Dor de acasă». Ця книга складається з  двух частин  і написана румунською  і німецькою   мовами.
Перша частина – збірка віршів про Буковину – «Doina Bucovinei» , Revedere»; про Чернівці –« Ibs domo sum , «Bună ziua , Cernăuţi», Livada din Iordăneşti», «Tânăr bogat».
У другій частині книзі вірші німецької поетеси Жоганни Рємус. Вірші написані двома мовами :німецькою і румунською. Румунською мовою перекладала вірші Таціана Влад – Гуга.
У свої 75 років Таціана Влад – Гуга пише, публікує і згадує рідне село.

Література:
1.    М. А. Шапка – Iordăneşti: istorie şi destine,Глибока,1997.
2.    М. Лютик- Colind prin datini şі cuvinte
3.    М. Лютик-Noimă, Чернівці,Місто,2000.

Список інформантів:
Карп Вероніка Георгіївна  – пенсіонерка, проживає у Йорданешти, сестра О.Карп.