Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
Матеріал підготували учні 11-А клаcу Кам’янкаКамянської ЗОШ І-ІІІ ст.
Керівник – вчитель української мови та літератури
Бадло Галина Василівна
В центрі мальовничого села Кам’янка розташована Свято-Спиридонівська церква. Вона названа на честь святого Спиридона. Побудована церква в 1984-1896 роках. Спочатку це була дерев’яна споруда, яка пізніше була перенесена в село Петричанку. А на тому самому місці була побудована нова церква, яка і сьогодні прикрашає наше село.
Церква мурована, потинькована. У плані має форму латинського хреста. 
Церква крита схилим дахом з заломами над бабинцем.
В інтер’єрі домінує висотний принцип розкриття простору.
У куполі заходяться живописні зображення євангелістів ремісничого рівня. Іконостас традиційний, різьблений, з кінця ХІХ ст., частково перемальований.
За період існування нашу церкву реставрували чотири рази.
У Свято-Спиридонівській церкві відслужили 11 священників.
Приміщення церкви ділиться на жіночий, чоловічий зали, вівтар та балкон для хору.
В церковному хорі беруть участь біля 40 чоловік. Серед них багато молоді.
А зі стелі на жінок прихожанок споглядає сама Матір Божа в оточенні святих мужів, ніби прислухається до кожного серця, до кожної молитви.
В жіночому залі по обидва боки стіни розміщені лави. Суворо поглядають з ікон свята Варвара, 
Софія з дочками Вірою, Надією, Любов’ю. Над головами жінок сяє світильник.
Справа і зліва від жіночого залу знаходяться чоловічі зали.
А в центрі церкву освічує чудовий світильник, подарований церкві жителями нашого села Кушніром Ю.Р. та Білійчуком Ю.Т. Світло від світильника падає на Божий престол в центрі святині.
Справа від престолу – образ Сина Божого, зліва – образ Пресвятої Богородиці. Саме перед цими образами прихожани причитаються, мируються, б’ють поклони. В глиб церкви – святая святих – вівтар. Це місце, в якому ніколи не бувала жінка. Перебування жінки у вівтарі, спокін-віків вважалося великим гріхом. Перед вівтарем присягають на вірність та любов молодята, охрещують новонароджених. Саме тут з молитвою прощаються близькі люди, відправляючи кожну людину в останню путь. Найсвятіші, урочисті молитви та читання священик читає саме перед вівтарем.
Перед святим вівтарем знаходиться іконостас з трьома рядами ікон,
та трьома дверима. Центральні двері називаються „Царськими воротами”.
А навпроти церкви височить прекрасна дзвіниця. 11 дзвонів своєю чудодійною музикою закликають людей до Божого дому.
На церковному подвір’ї розміщена хрестильня. Окрасою подвір’я є криниця та місце для освячення води. Могили священників також знаходяться на церковному подвір’ї.
Поруч з церквою знаходиться цвинтар. А весь церковний ансамбль огороджений залізним плотом з оригінальними металевими воротами.
Духовність – УПЦ Святої Великомучениці Варвари
Матеріал підготували учні 7-А класу:
Карпюк Іван Петрович, Баланюк Юлія Іллівна
Керівник – бібліотекар Кирстюк Інна Петрівна
Історія Української Православної Церкви
Святої Великомучениці Варвари села Кам’янка
В січні 2005 року Митрополит Чернівецький і Буковинський владика Данило освятив місце для будівництва храму біля мосту річки Сірет в мальовничому селі Кам’янка на честь Святої Великомучениці Варвари. На цьому ж місці був освячений хрест.
Будівництво
храму розпочалося громадою села. На початку будівництва активну участь приймали: благочинний отець Роман Грищук, отці Марко Марковський та Віталій Безверхий.
Пізніше в 2006 році до будівництва церкви приєдналися громада села, які взяли на себе відповідальність за його будівництво.
Церква Святої Великомучениці Варвари в процесі будівництва
До благородної справи прилучилися такі як:
Балан Ілля Георгійович, Кушнір Петро Прокопович, Балан Георгій Васильович, Щербань Дмитро Петрович, Баланюк Василь Васильович, Шулько Ілля Васильович, Ткачук Микола Георгійович, Симко Прокіп Троянович.
Пізніше прилучилися : Ткач Ілля Сафронович, Баланюк Ілля Флорович, Баланюк Флорій Миколайович, Воротняк Ілля Георгійович, Воротняк Василь Георгійович, Білійчук Микола Георгійович, Білійчук Ілля Васильович, Звоздецький Іван Денисович, Федорчак Василь Степанович, Глобак Дмитро Ілліч, Мунтян Василь Іванович, Молофій Іван Георгійович, Карлійчук Степан Танасійович, Ватрич Василь Дмитрович.
Щедро жертвували такі спонсори як:
Звоздецький Артур Іванович, Гуцуляк Іван Васильович, Хохуляк Андрій Миколайович, Баланюк Ілля Флорович, Хозинський Іван Михайлович, який пожертвував до храму над купольні хрести. Бічер Василь Григорович, Мунтян Іван Миколайович, 
Воробчук Василь Дмитрович, Воробчук Кузьма Дмитрович. Активну участь в пожертвуванні приймала релігійна громада, а також члени парафіянської ради.
В 2009 році Митрополитом Чернівецьким і Буковинським владикою Данилом були освячені надкупольні хрести і цього року парафіяни храму Святої Великомучениці Варвари святкували храмове свято в новому храмі.
До цього часу віруючі молились в пристосованому приміщенні. За цей період релігійною громадою збудована трапезна, будинок для навчання дітей «Євангелія», побудовано огорожу навколо церкви в 200 метрів погонних, викопали криницю і довели будівництво до завершення. В 2012 році і наступні роки планується виготовити металеві ворота і дугоподібну арку для них (центральний вхід). Провести декоративні фасадні роботи храму і трапезної. Замовити проектно-технічну документацію на будівництво дзвіниці та розпочати її будівництво.
Свята великомученице Варваро моли Бога за нас. Амінь!
Духовність – Дім молитви
Над матеріалом працювали учні 9-Г класу.
Керівник – Глущак Наталія Дмитрівна.
Коротка історія
п’ятидесятницького руху
в селі Кам ‘янка
Першим представником п’ятидесятницького руху в селі Кам’янка став Петро Глущак, який покаявся в часи І Світової війни. Він і почав проповідувати своїм односельчанам. В результаті створилася невелика церква. Першими, хто приєдналися до цього руху, були сім’ї Григорія Морара, 
Тодора Сочована і Івана Глущака. Це були перші християни-баптисти, зібрання яких проводилось в домі Григорія Морара.
Так проходили роки, прихильників п’ятидесятницького руху ставало більше. В 1932 році Церква нараховувала дорослих членів близько 70, і постало питання побудови Дому молитви. Багато людей вкладали гроші в будівництво Дому молитви. Баланюк Тимофій виділив землю на побудову. Старші жителі села Кам’янки домовлялися про заготівлю лісу із села Корчівці. Весною 1932 року Василь Снігор почав готувати матеріали для будівництва і в Кам’янці заклали фундамент Дому молитви.
В 1957 році на основі «серпневого рішення» був відкритий «Дім молитви» в домі Воробця Івана Васильовича. Старий Дім молитви був використаний як початкова школа, яка після цього була розібрана і перенесена на територію середньої школи як будівельний матеріал для нового приміщення.
В той час церква нараховувала більше 100 членів, тому з’явилася гостра потреба у великому приміщенні.
В 1988 році розпочалось будівництво нового молитовного дому.
В 1990 році відбулось відкриття нового молитовного будинку. З 1994 року і до цього часу пресвітером у молитовному домі є Величко Іван.