Спів – безцінний дар котелівчан
Українська легенда гласить, що коли Бог роздавав країнам і землям багатства, України там не було. А як дівчина-українка надійшла, Господь вже все роздав, тоді він подарував їй пісню. Вона стала безцінним даром українського народу, його душею і, мабуть, ідучи з тим щедрим Божим дарунком українськими селами, дівчина-Україна черешневою дорогою завітала до нашого котелівського котла (даруйте за тавтологію), щоб поділитися Божим даром. З того часу і загорілися серця котелівчан великою любов’ю до пісні.
Котелеве віддавна славиться співом, оксамитовими голосами, через це, певно, й кажуть: «Співає, наче з Котелева». Найкращою візитною карткою, що понад 60 років несе у широкий світ пісню-сповідь, пісню-душу, пісню-думу, є котелівський учительський хор. Сьогодні він об’єднує людей різних фахів: філологів, істориків, біологів, математиків, учителів образотворчого мистецтва й музики, трудового навчання й фізкультури в єдиний творчий колектив – учительський хор.
Його членів об’єднує лагідна і ніжна українська пісня, зачаровує, торкається струн серця кришталево-дзвінка задушевна мелодія. Котелівчани співають завжди: на весіллі, у полі, у гостині, у церкві, на похоронах, на святі… Вони співають про все: про Україну, народ, своє село, сім’ю, родину, рідну землю, красу природи, кохання й добро. І линуть ці пісні, розлягаються над краєм, збуджуючи прекрасні почуття і поривання.
Кажуть, що жоден народ світу не спромігся створити навіть половини такої кількості пісень, яку маємо ми, українці. Вважаю, що пісенне багатство фактично й зберегло наш народ, як націю, всупереч складним і часто трагічним обставинам нашої історії. Завдяки співу, безперечно, й котелівчани витримали і зберегли свою славну історію, багатющі традиції, що сягають у глибину віків, відмінну від інших манеру співу.
Метою цієї роботи є дослідження історії хорового співу в селі Котелеве Новоселицького району, розвиток хорового мистецтва та внесок котелівського хору в історію культури регіону, в збереження традицій та звичаїв.