Breaking News
Home / Новоселицький район / Балківці / Історія Балківці

Історія Балківці

Село Балківці розташоване за 39 км. від районного центру і за 12 км. від залізничної станції Мамалига. Перша згадка про село є в документі 1454 року, на північній його окраїні виявлені два поселення трипільської культури (4-3 тисячоліття до.н.є.), і черняхівської культури (3-4 ст.. нашої ери). Щодо походження назви села Балківці існує така легенда. Ще у давнину у Молдові жив боярин, який мав лиш одного сина на їм’я Балко. Будучи ще малим хлопчиком , син дізнався з вуст людей про хотинську фортецю. Але батькові тоді не було до мрії сина, бо займався більш серйозними справами. Та щоб заспокоїти сина пообіцяв відвести його, але трошки пізніше.
Минали дні, а разом з ними і цілі роки. Син підростав, але ця мрія не покидала його. Він все більше і більше мріяв побачити фортецю. Та ось настав той чудовий літній день. Синові виповнилось 18 років і батько у подарунок підготував йому цю поїздку. Оскільки батько не міг супроводити сина у цю подорож, він відправив з ним охоронців, щоб охороняли від будь-якого лиха. Та ось зібралися вони в дорогу. Мандруючи широкими полями, втомилися і вирішили відпочити. Зупинилися відпочивати якраз на нашій землі.
Вночі на них напали розбійники, щоб пограбувати. Оборонці Балка почали оборонятися, але нападники несподівано вбили Балка. Про смерть сина дізнався батько, який прибув впевнитися, що це правда. У цьому місці він поховав сина та посадив дерево. Згодом збудував дім та переїхав з родиною жити біля свого сина. І з того часу це місце називали Балківці про згадку сина боярина. Ця хата перша у нашому селі. Згодом поселення збільшилось. А біля того дерева, де була могила, посадили цілий сад, а біля саду посадили алею.
Бояриня любила прогулюватися вечорами алеєю. Боярин мав багато землі, де працювали люди села. І кожна земля тоді отримала назву, яка збереглася до нашого часу. Наприклад, у західній частині села знаходиться земля, яку назвали « На верху», бо знаходиться на горбі.
У східній частині села земля називається «Кам’яна», бо колись тут була каменоломня.
До нашого часу збереглася назва невеликого мосту – «міст Антона». Пояснюють це тим, що колись у село приїхав священик, який мав двох синів: Івана та Антона. Одного дня, під час збору громади людей, Антон запропонував збудувати міст. Люди погодилися . Готовий міст вони назвали «мостом Антона».
Боярин мав свою пасіку, яка займала чимало землі. Ця земля донині зберегла назву «Пасіка».
У селі є найвище місце під назвою «Холм». З цього місця зранку, до появи сонця, можна побачити місто Хотин. Перший колодязі у селі мав назву «Колодязі Гаврилаша». Його назвали на честь чоловіка, який знайшов джерело та викопав його.
Назва одної з частин землі села «Бабани», взялося з історії панування однієї багатої боярині. Є згадка про те, що це була сувора та скупа людина. У неї не залишилося потомків, бо сама не мала дітей. А перед смертю, замислившись про свій слід на землі, вона вирішила всю свою землю роздати між бідняками.
У вдячність люди донині називають у її честі ті землі «Бабана», бо її звали Ганною.
На території нашого села знаходиться історичні пам’ятки, які датуються 18 ст.

Казак Р. В. -вчитель історії
Учні 9-го клосу- Болокан А., Пашалик К.