Breaking News
Home / Новоселицький район / Новоселиця н / Освіта Новоселиця н

Освіта Новоселиця н

Перша в районі середня школа з української мовою навчання відкрита в Новоселиці 1940 року, але діяти почала у травні 1944-го, після звільнення Новоселиці від фашистських загарбників. У школі було 130 учнів, яких навчали 9 учителів. Перший випуск відбувся в червні 1947 року. За роки існування школа дала путівку в життя понад 3 тисячам випускникам, які стали спеціалістами в різних галузях.

Серед випускників – доктор історичних наук Михайло Юрій, доктор медичних наук Андрій Не чіпай, заслужена артистка України Людмила Сосюра, лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки Євген Чорний, генерал-лейтенант Василь Вакарюк, член спілки письменників України Василь Васкан, член спілки молодих художників України Ірина Вахітова.

Фундаторами школи були Е.Пейсах, О.Межевич, З.Браславський, Т.Пироженко, І.Мірошниченко, О.Доготар, Д.Бідюк, П.Романчук.

У листопаді 1997 року Новоселицьку ЗОШ №1 було реорганізовано в гімназію.

У березні 2006 року відкрито новий корпус гімназії, у жовтні 2007 року — ще один, це надало нові можливості для плідної співпраці вчителів та учнів.

2012-08-14 142718 2012-08-14 142737

 

Історія ЗОШ № 3

Все почалось у далекому 1946-му році, коли робітники і службовці залізничної станції «Новоселиця» звернулись з проханням про те, щоб в місті   було дозволено відкрити школу з російською мовою навчання, у зв»язку з тим, що велика кількість дітей працівників залізничного транспорту (особливо тих , що були відряджені з центральних регіонів Росії та російськомовних областей України), а також жителів районного центру не була охоплена навчанням на  російській мові.

Центральний комітет партії зобoв’язав Кишинівського управління зілізничих доріг ( до відомства якого входила в той час Новоселицька залізниця) в найкоротший термін вирішили питання відкриття російськомовної школи в Новоселиці.

І ось через досить нетривалий час, а саме 4 вересня 1946 року при залізничній станції «Новоселиця» у дворі районної споживчої спілки була відкрита початкова школа №10, директором якої була Плоцинь Ганна Федорівна.

Цей  період  життя  школи,  як  і  попередні,  незабутній  своїм  цікавим наповненням шкільного і виховного процесу.

Ближчі      до   нас   80-90-ті   роки наповнені не менш цікавими історіями, фактами із життя школи. Активна діяльність та наполегливість педагогічного і учнівського колективу не раз славили район та область, на зразках роботи школи певною мірою творилася і удосконалювалася освіта краю.

Багато вчителів школи нагороджені значком «Відмінник народної освіти України», відзначені грамотами Міністерства освіти України, обласного управління і районного відділу освіти. Вчителів та випусників знають на теренах всього колишнього Радянського Союзу та за його межам.23445

 

Спочатку в школі відкрили 4 класи, де навчалось 17 дітей, але працівників залізниці не влаштовував тільки початковий рівень навчання, тому згодом, 15 листопада 1946 року відділ учбових закладів Кишинівського управління залізничних доріг направляє в Новоселицю нового директора – Циганкова Олександра Васильовича, який і провів реорганізацію закладу з початкової школи у семирічну, освіту в якій здобувало 58 учнів.

Тому 20 листопада 1946 року можна вважати днем народження школи, якій тоді було присвоєно №19. Хоча школа була новою, але в ті часи тут працювали досить досвідчені педагогічні кадри. Не можна не згадати Соколову Любов Пантелеївну – яка з 02.09.1947 року працювала  вчителем молодших класів вечірньої школи  робітничої молоді і одночасно викладала в школі №19.

Йшов час, популярність школи швидко росла. З кожним роком шкільні класи наповнювалися все більшою кількістю учнів, а тому 1 вересня 1951 року наказом управління Кишинівських залізничних доріг Новоселицька семирічна школа №19 була реорганізована в середню.

З 1 липня 1953 року  школа передається з підпорядкування Кишинівського управління залізничних доріг у відомство Міністерства просвіти України. З цього часу школі присвоюється №3 і вона стає Новоселицькою середньою школою №3 з російською мовою навчання.

Керівником  школи з цього ж року стала Дука-Кушнирюк Віра Темофіївна.

Школа розміщувалась у приміщенні теперішньої міської бібліотеки для  дорослих. У зв’язку з обмеженістю класних примішень і великої кількості учнів, школа працювала у дві зміни, але такі досить несприятливі умови роботи не стали перешкодою педагогічному колективу ціленаправлено і ефективно здійснювати поставлені перед ними завдання у справі навчання і виховання підростаючого покоління. В ті роки школа мала досить високі учбові показники в області, і це, передусім завдяки злагодженому педагогічному колективу, в ряди якого тоді входили Іванова Марія Яківна, Степанова Анастасія Іванівна, Павлова Ніна Павлівна, Біденко Марія Василівна, Корженівська Галина Дмитрівна, Домбровська Поліна Ніконорівна, Серьожкіна Ольга Прокопівна, Юсим Надія Антоніна, Кушнирюк Лідія Іванівна та багато інших відданих своїх справі педагогів.

Саме вони, суворі і справедливі, високоосвідчені і професійно кваліфіковані заклади «фундамент» глибоких знань, передаючи досвід у надійні руки вчителів- послідовників.

Багато з тих, хто здобув цю відзнаку, на жаль не дожили до наших часів, але пам’ять про них завжди повинна залишатися в стінах рідної школи та поза її межами.

Саме з 1965 року школа повністю перейшла у нинішнє приміщення. В цьому ж році керівництво школи приймають енергійні, видатні своєю педагогічною майстерністю Пироженко Тамара Дмитрівна -директор, Доготарь Олександр Миколайович – завуч.

Починаючи з 70-х років XX століття школа досягає свого розквіту. Про її справи і діяльність знають не тільки в районі, а й на теренах областіта України.

В ті часи Новоселицька середня школа №3 була єдиною в області, яка по підсумкам змагання нагороджена „Пам”ятним знаком”, а піонерська дружина ім. Олега Кошового стала учасницею Ш-го Республіканського зльоту піонерів та школярів, що проходив у М.Київ.

Про школу знали і відзначали на всіх рівнях завдяки учасникам і призерам республіканських предметних олімпіад -Уласюка Володимира, Репетур Сари, Корженевського Анатолія, Зюкова Віктора, Михайлова Володимира та інших.

Не можна не згадати „золоті руки” викладача праці Сушкова Олексія Дорофійовича і його гурток „Умілі руки”, через який пройшов майже кожен учень школи. Результатом діяльності цього гуртка була постійно діюча виставка робіт гуртківців, а стелажі, виготовлені Олексієм Дорофійовичем та його учнями до цього часу справно служать шкільній бібліотеці.

Ближчі      до   нас   80-90-ті   роки наповнені не менш цікавими історіями, фактами із життя школи. Активна діяльність та наполегливість педагогічного і учнівського колективу не раз славили район та область, на зразках роботи школи певною мірою творилася і удосконалювалася освіта краю.

Багато вчителів школи нагороджені значком «Відмінник народної освіти України», відзначені грамотами Міністерства освіти України, обласного управління і районного відділу освіти.

За 65 років школа випустила 53 випуски, тобто дала освіту 1447 учням. Випусники школи здобували цікаві професії , і багато з них  стали дійсно професіоналами своєї справи. Найбільше випусників (181 учень) стали інженерами різних галузей . Основні професії, яким навчалися випусники у вищих навчальних закладах були медичні працівники – 177, викладачі – 104, кадрові офіцери – 65, працівники мистецтва – 55, геологи – 3 тощо. Є серед них і академік, кандидати фізико-математичних, філософських, медичних наук, доктор економічних наук, викладач військової академії, радник Президента Молдови, працівники посольств тощо.

122ds

«Географія випускників» (фотокопія одного з експонатів),а вона є доволі цікавою. Так, наприклад,у всіх куточках Земної кулі проживае-106 випускників школи, в Молдові- 22,Білорусь-3,Латвія-3 ,Естонія-2, Литва-2, Казахстан-2, Ізраїль-117, Німеччина-6, США-6, Канада-1, Кіпр-1, Австралія-3, тощо.

І шкільний музей є відображенням життя школярів і педагогів впродовж майже 60-ти років,наповнених, різнобарвною гамою дитячих і юнацьких спогадів, кропіткою і відданою працею педагогічного колективу, цікавими,пізнавальними і подекуди і кумедними фактами з життя школи.

Мудрі люди казали,що без минулого немає майбутнього,тож ми і стали тим містком,що поєднує дійсність та історію.

Список директорів, які очолювали Новоселицьку загальноосвітню школу №3 I-III ступенів

 

  1. 1.Плоцинь Ганна Федорівна

 

04.09.1946 – 15.11.1946

 

  1. 2.Циганков Олександр Васильович

 

15.11.1946 – 01.07.1953

 

  1. 3.Дука-Кушнірюк Віра Тимофіївна

 

01.07.1953 – 10.09.1965

 

  1. 4.Піроженко Тамара Василівна

 

01.09.1965 – 19.08.1979

 

  1. 5.Синжерян Марія Георгіївна

 

20.08.1979 – 05.09.1981

 

  1. 6.Гульпе Раїса Олексіївна

 

05.09.1981 – 01.09.1988

 

  1. 7.Петрович Микола Петрович

 

01.09.1988 – 01.09.1989

 

  1. 8.Шлапаков Григорій Антонович

 

01.09.1989 – 01.02.2000

 

  1. 9.Сакрієр Євгенія Олексіївна

 

01.02.2000 – 15.08.2009

 

  1. Кока Сергій Анатолійович

 

15.08.2009 –

Прекрасною властивістю людства є вміння вічно берегти незабутні події нашого життя, все те, що складає найпрекрасніші і найдорожчі серцю миттєвості. Яскравою і неповторною в житті кожного з нас та і всього людства – є і буде школа.

 

Школо моя школо, рідна колиска

 

Із якої всі ми вийшли у життя.

 

З вдячністю тобі вклоняємось

 

Наші тобі щирі почуття.

 

Школа…яке коротке слово, але скільки спогадів навіває на всіх, коли воно вимовляється вголос: першій і останній дзвоники, шкільні друзі, вчителі, походи, екскурсії, словом гамірливе дитяче життя неповторне і незабутнє кожному.

В одному із листів випускниця Новоселицької  №3, а нині заслужений журналіст Росії писала «Стою біля порогу рідної школи і тепле, ніжне почуття переповнює душу. Нехай ти рідна школо, не можеш похвалитися будівлею, але ти для кожного з нас незабутня. Тут пройшло наше дитинство, почалася юність, тут працювали з нами мудрі, терплячі, високоосвічені наставники, які назавжди поселились у нашому серці. Будь щасливою, рідна школо,  в усі часи!

 

 

Етапи розвитку   школи:

 

до 1914 р. – російська митниця

1914 – 1936 роки – професійна школа мистецтв

1936 – 1944 роки – технічна-індустріальна гімназія

1944 – 1955 роки – прикордонна комендатура

1955 – 1966 роки – Новоселицька СШ № 2

з 1996 року – Новоселицький районний ліцей.

 

Історія ЗОШ №2

Історичний музей Новоселицького ліцею, розміщений в колишньому будинку Новоселицької митниці, заснованої 1893 року на кордоні Австро- Угорщини з Росією. Він експонує матеріали про будівництво залізниці Новоселиця – Чернівці, про перебування тут Джона Ріда – американського письменника й публіциста, котрий у 1914-1915

роках, здійснюючи подорож на фронти Першої Світової війни в Європі, з Румунії по трапляє на Буковину – в Герцу, Новоселицю, Бояни. Про це він написав у статті «Життя в Новоселиці», «Ми потрапляємо на Буковину», «Уздовж російського фронту», які увійшли до книги «Війна у Східній Європі».

Музей створений за ініціативу дирекції ліцею у вересні 1997 року.

Фонди музею на сьогоднішній день налічують 100 експонатів, 85 з яких складають основний фонд музею.

У фойє музею розташований герб, гімн та клятва ліцеїстів. Музей займає дуже мале

ньку експозиційну площу (24 м2), але тут є багато стендів та вітрин, де висвітлено життя Новоселицького ліцею. У вітринах експонуються документи та фотографії з обласного архіву, в яких описується приміщення ліцею, клятва, яку давали вчителі та

фотографії учнів та викладачів, котрі брали участь в реставрації приміщень закладу у

1997 та 2001 роках. Поряд з цим – фотографії зі шкільного життя, репортажі учнів про їхніх батьків, які також є вихованцями ліцею. Після закінчення випускники лишають

на згадку альбом про своє шкільне життя.

На першому стенді можна побачити етапи розвитку навчального закладу, а саме

періоди 1914 – 1936 років, це – професійна школа мистецтв,

1936 – 1944 років – технічно – індустріальна гімназія,

1944 – 1955 років – прикордонна комендатура,

1955 – 1966рр. – Новоселицька середня школа № 2,

а з 1996 року – Новоселицький ліцей.

Наступний стенд вміщує інформацію про діяльність директорів закладу. Тут можна дізнатися, що за час існування ліцею його очолювали Олександр Мошин, Дмитро Бідюк Аріадна Ковтун, Микола Бідюк, Іван Сажин, Валентина Балан. Зараз тут директорує Інна Каліструк.

Досить цікавими є стенди, на яких висвітлена робота вчителів, що працювали і працюють в ліцеї, випускників- медалістів. Багато з колишніх випускників оволоділи профеcіями вчителів, артистів, стали вченими медиками, журналістами, юристами. Семеро випускників – кандидати наук. Чимало є керівників різних підприємств та організацій. Служать в армії офіцерами В. Раца, П. Буржужук, М. Арсеній та ін. У правозахисних органах працюють, М. Гушила, М. Кравчук, О. Ворнік, О. Лупу, В. Думан. Пишається музей випускниками які стали відомими в Україні і за ії межами спортсменами: М. Марандюком, Г. Кірілом, Ю. Паскарем.

Цікавими є експонати подарунки ліцеїстам від гостей закладу, від учнів з ліцею ім.. Геогр. Гіка з м. Дорогоя ((Румунія).

Останій стенд відображає сьогодення ліцею. Звідси ми дізнаємося, про те що ліцей ділиться на 3 ступені: І ступінь – базова початкова школа ( 1-3) класи, ІІ ступінь – про ліцей ( 5- 9 класи ); 3 ступінь – ( 8- 9 класи); базова загальноосвітня школа (10-11 класи). Ліцей працює за чотирма профілями: природно – математичний, гуманітарний, економічний, медично – біологічний.

Тут також можна дізнатися про успіхи ліцеїстів на районих , обласних та республіканських олімпіадах, ознайомитись зі списками випускників, які навчаються у навчальних закладах іноземних держав.

Експонуються матеріали про видатних земляків краю – співаків Софію Ротару, Миколу Мозкового, Лілію Сандулесу, поета Василя Васкана.

В окремому куточку знаходиться шкільна форма випускників: від піонерів та комсомольців – до ліцеїстів. Про досягнення ліцеїстів можна дізнатися з похвальних грамот учнів та випускників школи, які брали участь у багатьох районних, обласних конкурсах.

Зі складу учнів підготовлені екскурсоводи, які знайомлять відвідувачів з експонатами та історією ліцею. Екскурсії проводяться українською та молдавською мовами.

З 1992 по 2004 р. Валентина Михайлівна – директор школи №2 потім ліцею.

Балан Валентина Михайлівна

Народилася 11 серпня 1959 року в селі Маршинці Новоселицького району. В 1976 році закінчила середню школу м. Новоселиця. Після закінчення школи поступила на факультет російської мови і літератури та педагогіки Бельцкого педінституту. Під час навчання в педінституті була делегатом 19-го з’їзду комсомолу.

Закінчивши інститут, працювала в районному методкабінеті, а в 1983 році працювала вчителем російської мови та літератури в Новоселицькій СШ№2. а в 1985 році займала посаду заступника директора по виховній роботі. З 1992 по 2004 р. Валентина Михайлівна – директор школи №2 потім ліцею.

Була депутатом облради. З 2004 – начальник відділу освіти Новоселицької РДА.

Вчитель-методист, відмінник освіти України, кавалер ордена Знак Пошани та ювілейної пам’ятної медалі з позолотою «10 років Незалежності України», лауреат премії ім. О.Поповича.

У 2008 році не стало В. М. Балан , в пам ‘ять цієї видатної людини на стіні адмін. Корпусу ліцею у 2011році було відкрито пам ‘ятну дошку .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етапи розвитку   школи:

 

до 1914 р. – російська митниця

1914 – 1936 роки – професійна школа мистецтв

1936 – 1944 роки – технічна-індустріальна гімназія

1944 – 1955 роки – прикордонна комендатура

1955 – 1966 роки – Новоселицька СШ № 2

з 1996 року – Новоселицький районний ліцей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На території ліцею знаходиться будівля музею історії школи

 

 

 

Будівля музею 100 років тому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будівля музею сьогодні

Історичний музей Новоселицького ліцею, розміщений в колишньому будинку Новосе

лицької митниці заснованої 1893 року на кордоні Австро- Угорщини з Росією. Він експонує матеріали про будівництво залізниці Новоселиця – Чернівці, про перебува-

ння тут Джона Ріда – американського письменника й публіциста, котрий у 1914-1915

роках, здійснюючи подорож на фронти Першої Світової війни в Європі, з Румунії по

трапляє на Буковину – в Герцу, Новоселицю, Бояни. Про це він написав у статті «Життя в Новоселиці», «Ми потрапляємо на Буковину», «Уздовж російського фронту», які увій

шли до книги «Війна у Східній Європі».

Музей створений за ініціативу дирекції ліцею у вересні 1997 року.

. Фонди музею на сьогоднішній день налічують 100 експонатів 85 з яких складають основний фонд музею.

У фойє музею розташований герб, гімн та клятва ліцеїстів. Музей займає дуже мале

ньку експозиційну площу (24 м2), але тут є багато стендів та вітрин, де висвітлено життя Новоселицького ліцею. У вітринах експонуються документи та фотографії з обласного архіву, в яких описується приміщення ліцею, клятва, яку давали вчителі та

фотографії учнів та викладачів, котрі брали участь в реставрації приміщень закладу у

1997 та 2001 роках. Поряд з цим – фотографії зі шкільного життя, репортажі учнів про їхніх батьків, які також є вихованцями ліцею. Після закінчення випускники лишають

на згадку альбом про своє шкільне життя.

На першому стенді можна побачити етапи розвитку навчального закладу, а саме

періоди 1914 – 1936 років, це – професійна школа мистецтв, 1936 – 1944 років – техні

чно – індустріальна гімназія, 1944 – 1955 років – прикордонна комендатура, 1955 – 1966

рр. – Новоселицька середня школа № 2, а з 1996 року – Новоселицький ліцей.

Наступний стенд вміщує інформацію про діяльність директорів закладу. Тут можна

дізнатися, що за час існування ліцею його очолювали Олександр Мошин, Дмитро Бідюк

Аріадна Ковтун, Микола Бідюк, Іван Сажин, Валентина Балан. Зараз тут директорує

Інна Каліструк.

Досить цікавими є стенди, на яких висвітлена робота вчителів, що працювали і пра

цюють в ліцеї, випускників- медалістів. Багато з колишніх випускників оволоділи профеcіями вчителів, артистів, стали вченими медиками, журналістами, юристами. Семеро випускників – кандидати наук. Чимало є керівників різних підприємств та організацій. Служать в армії офіцерами В. Раца, П. Буржужук, М. Арсеній та ін. У правозахисних органах працюють, М. Гушила, М. Кравчук, О. Ворнік, О. Лупу, В. Думан. Пишається музей випускниками які стали відомими в Україні і за ії межами спортсменами: М. Марандюком, Г. Кірілом, Ю. Паскарем.

Цікавими є експонати подарунки ліцеїстам від гостей закладу, від учнів з ліцею ім.. Геогр. Гіка з м. Дорогоя ((Румунія).

Останій стенд відображає сьогодення ліцею. Звідси ми дізнаємося, про те що ліцей ділиться на 3 ступені: І ступінь – базова початкова школа ( 1-3) класи, ІІ ступінь – про ліцей ( 5- 9 класи ); 3 ступінь – ( 8- 9 класи); базова загальноосвітня школа (10-11 класи). Ліцей працює за чотирма профілями: природно – математичний, гуманітарний, економічний, медично – біологічний.

Тут також можна дізнатися про успіхи ліцеїстів на районих , обласних та республіканських олімпіадах, ознайомитись зі списками випускників, які навчаються у навчальних закладах іноземних держав.

Експонуються матеріали про видатних земляків краю – співаків Софію Ротару, Миколу Мозкового, Лілію Сандулесу, поета Василя Васкана.

В окремому куточку знаходиться шкільна форма випускників: від піонерів та комсомольців – до ліцеїстів. Про досягнення ліцеїстів можна дізнатися з похвальних грамот учнів та випускників школи, які брали участь у багатьох районних, обласних конкурсах.

Зі складу учнів підготовлені екскурсоводи, які знайомлять відвідувачів з експонатами та історією ліцею. Екскурсії проводяться українською та молдавською мовами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Будівлі школи 100 років тому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З 1992 по 2004 р. Валентина Михайлівна – директор школи №2 потім ліцею.

Балан Валентина Михайлівна

Народилася 11 серпня 1959 року в селі Маршинці Новоселицького району. В 1976 році закінчила середню школу м. Новоселиця. Після закінчення школи поступила на факультет російської мови і літератури та педагогіки Бельцкого педінституту. Під час навчання в педінституті була делегатом 19-го з’їзду комсомолу.

Закінчивши інститут, працювала в районному методкабінеті, а в 1983 році працювала вчителем російської мови та літератури в Новоселицькій СШ№2. а в 1985 році займала посаду заступника директора по виховній роботі. З 1992 по 2004 р. Валентина Михайлівна – директор школи №2 потім ліцею.

Була депутатом облради. З 2004 – начальник відділу освіти Новоселицької РДА.

Вчитель-методист, відмінник освіти України, кавалер ордена Знак Пошани та ювілейної пам’ятної медалі з позолотою «10 років Незалежності України», лауреат премії ім. О.Поповича.

У 2008 році не стало В. М. Балан , в пам ‘ять цієї видатної людини на стіні адмін. Корпусу ліцею у 2011році було відкрито пам ‘ятну дошку .