Breaking News
Home / Новоселицький район / Мамалига / Історія Мамалига

Історія Мамалига

Історія села веде свій відлік з середини ХVІ ст.., коли на березі Прута виникло поселення, через яке пролягав жвавий торговий шлях, що зв’язував Росію і Україну з європейськими країнами. Рік заснування села точно не з’ясовано. Вперше Мамалига згадується у документах у 1771 році.

За легендою, яку з давніх давен переказують жителі села, назву поселення отримало після однієї події. Багато років тому цими краями проїздив воєвода Молдови Стефан Великий. Після тяжкої дороги він з військом вирішив зупинитися для відпочинку у мальовничому місці, на березі річки Прут. Розкинувши табір, воєвода присів відпочити. До нього підійшов місцевий житель і запросив на вечерю. Стефан Великий погодився. На столі стояв глечик з вином, декілька місок і на дерев’яній таці – щось невідоме, круглої форми. Воєвода розговорився з господарем про життя, з задоволенням пригощаючись і запиваючи вином. Після ситної, смачної вечері гість запитав: «Скажи мені, чоловіче, що це за сонечко, яке ти, перевернув з казана на стіл перед обідом? Господар здивувався, але пояснив гостеві, що їли вони мамалигу з кукурудзяного борошна. Воєвода подякував селянинові за смачну вечерю і сказав: «Я ще ніколи не їв нічого смачнішого. Нехай же ваше поселення теж називається Мамалигою, аби люди ніколи не забули, як готувати таку смакоту». Господар подякував воєводі за добрі слова, а село наше з того часу так і називається – Мамалига.

На жаль, це всього лише наша гарна легенда. Жив Стефан Великий набагато раніше, і кукурудзу на той час у наших краях ще не вирощували. Її завезли з Америки значно пізніше. Але приємно, що історія нашого села пов’язана з іменем великого воєводи Молдови, адже більшість жителів села – молдовани.

Існує ще одна легенда – про походження назви Кошулєнь. Колись давно у цих краях був базар, на якому збиралися жителі навколишніх сіл. Продавали і купували продукти сільського господарства, предмети домашнього вжитку, свійську худобу. А на березі Прута жила бідна але дуже гарна і роботяща дівчина-сирота, яка заробляла собі на життя тим, що продавала кошики, котрі плела з вербової лози. Звали її Олена (румунською – Іляна). Хто купував її кошики казав: купив «кошул Ілєнєй». А котрі хотіли купити запитували: де продаються «кошул Ілєнєй». З того часу ці два слова румунської мови стали однією назвою – Кошулєнь, що збереглося й до нині.

…Мамалига славиться своїми працелюбними жителями, які вміють добре працювати й гарно відпочивати. На багатьох конкурсах і змаганнях наші односельчани посідають чільні місця. Багато співаків, письменників, вчених, лікарів, спортсменів вийшло з нашого села. Бо ми такі – гожі й трудолюбиві.