Breaking News
Home / Новоселицький район / Тарасівці / Освіта Тарасівці

Освіта Тарасівці

Поява в селі Тарасівці школи у сучасному розумінні цього слова пов’язана з царським періодом історії села.

 

Російські автори (напевно з політико-національних міркувань) намагалися доводити факт не існування грамотності на теренах Бессарабії до приходу сюди царської влади. Про те всі доводи цих авторів спростовуються церковними «Ревізійними книгами», написи в яких були зроблені румунською мовою. В Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї зберігаються і церковні «Ревізійні книги» села Тарасівці. Впродовж десятки років вона велася молдавською мовою, а згодом, під утиском влади, повільно перейшла на російську. Таким чином можемо стверджувати, що освіта в наших краях існувала ще й до 1812 року, інша справа її рівень, який був незначним.

Рівень освіченості населення був низьким не тільки через бідність селян і малочисельність шкіл, але ще й тому, що простий народ не бажав віддавати своїх дітей до школи. Вони не бачили ніякої розумної мотивації для цього. Таку зневагу до навчання помітив ще у XVIII ст. Д. Кантимір, господар Молдови та відомий вчений. В „Описі Молдавії” він твердив, що простий народ вважає „навчання наукам – справою попів, а на вчених дивилися як на диваків”. Подібне ставлення до навчання неодноразово відзначають і вчителі у досліджуваному нами періоді.

Народна школа в Тарасівцях заснована у 1865 році. Однак, як свідчать „Матеріали обслідування нородних училищ Хотинського повіту” за 1896/97 рр, письмових доказів на підтвердження цього не знайшлось. При відкритті школи „згідно розповідей старожилів, землевласниця Ольгою Оболенська подарувала під школу дім та садибу, а утримання взяла на себе церковна училищна рада”. З того ж джерела ми дізнаємось про новий будинок школи, збудований у 1891 р. на кошти громади. Школа розміщувалось у власному дерев’яному домі на кам’яному фундаменті, тинькованому зовні і зсередини, покритому гонтою. Будинок дуже зручний, тому що клас просторий і світлий. У ньому вільно вміщаються шістьдесят учнів, при школі є помешкання для вчителя, яке складається з двох досить містких житлових кімнат, кухні та комори – зафіксовано в документі.

У „ Списку вчителів та службовців народних училищ Хотинського повіту” за 1909 рік нам вдалося дізнатися прізвища вчителів Тарасівецької школи. Першими вчителями даної школи були священик Михайло Васильович (Міхаїл Василь) Козмуліч (святе писання); вчитель Лунгу Олександр Іванович (Олександр Іон); вчитель співу – Олексій Гаврилович (Алєксєй Гавріл) Зелінські; вчитель гімнастики Георгій Петрович (Гєоргє Петро) Хиртопан.

Ще ми довідались по те, що школа мала ділянку землі у 1600 кв. саж. та будівлю,  двір, город і сад, які були придбані сільською громадою шляхом купівлі та обміну у двох місцевих поселенців по вироку 1888 року. У школі був сад (58 соток), де були посаджені 100 слив, 50 яблунь, 20 груш, горіхи тощо .

У 1894 році в школі було засновано бібліотеку.

У 1899 році паралельно з публічною в с. Тарасівці за ініціативою священика Петра Дяконовича була заснована парафіяльна школа для дівчат. Вона розташовувалась у виділеному Ольгою Оболенською будівлі.

Після завершення Першої світової війни у 1918 році територія села разом з усією Бессарабією увійшла до складу Румунії, де вона перебувала до 1940 року, з 1940 по 1941 року була приєднана до Української РСР, а з 1941 по 1944 знову являлася румунською територією.

Перехід від однієї епохи до іншої супроводжувався кровопролиттям та руїною. Ті обставини, що наш край впродовж І – ої світової війни був ареною боїв або прифронтовою смугою, мали край тяжкі наслідки для нього. За свідченням газети „ Буковина” (10 жовтня 1917 року), в краї не було жодного села без декількох десятків або декілька підпалених хат. Найбільше постраждали населені пункти межиріччя Пруту і Дністра та гірські райони, в цілому в краї за роки війни було зруйновано близько 40 тисяч будівель. Розпад Російської імперії закінчився переходом Бессарабії під юрисдикцію королівської Румунії. Після придушення Хотинського повстання, яке розворушило весь Хотинський повіт, життя поверталося до мирного шляху. Почалось налагодження освіти. У 1921 році камера і сенат ухвалили підвищення платні народного учительства, вкладаючи для цього у бюджет 4376628 леїв .

Фінансування освіти здійснювалось, крім державного бюджету, також через бюджети органів місцевого державного управління – сільські примарії. Наприклад, примарія комуни Тарасівці, якій були підпорядковані Тарасівні, Ванчиківці, Ванчинець та Пів – Ванчківці у 1924 році мала свої місцеві кошти по статтях доходів – 422884 леїв. Згідно існуючого на той час законодавства 14 відсотків цієї суми йшло на народну освіту. По селу Тарасівці вона складала 19012 леїв.

Школа перейшла на румунську мову викладання. Вчительській склад внаслідок вищезгаданих геополітичних змін в основному не змінився. Директором школи залишився той же Лунгу Олександр Іванович, який вільно міг викладати як російською так і румунською мовою, був відмінним спеціалістом своєї справи та мав великий авторитет серед колег, учнів та в селі.

Напередодні Другої світової війни Тарасовецька школа мала 7 класів. Навчання проводилась в той же старій будівлі школи збудованої у 1981 році. Випускні екзамени учні здавали в місці Новоселиця.

З першим приходом у нашому регіоні радянської влади (28 червня 1940 р.) в школі села Тарасівці прийшли і нові вчителі. Всі намагання радянської влади запровадити загально – обов’язкове навчання в селі Тарасівці виявились майже безрезультатними, відвідування школи залишалась на рівні який був до приходу радянської влади.

На протязі 1941 – 1944 роках директором школи був Звірка Єремій.

Навесні 1944 року заняття в школі припинились, оскільки село опинилось в зоні бойових дій.

Заняття в школі були відновлені вже радянською адміністрацією. Зі зміною влади змінився і вчительський склад школи.

До 1954 року уроки проводились у «старій школі». У 1954 році була збудована нова будівля школи, яка мала первісну форму літери «Г», потім, внаслідок добудови школа отримала форму літери «Ш».

Першим директором школи в радянський період був Плохой Олександр Савович (1944-1945), потім Волков Марія Опанасівна (1945-1946), Ропотан (1946-1947), Чобану Костянтин Георгійович (1947-1950), Ерьоменко (1950-1951), Гулчак Олександр Миколайович (1951-1952), Бабюк Валентин Теодорович (1952-1954), Миколай Андрій Володимирович (1954-1958), Гулчак О.М. (1958-1960), Лисий Михайло Терентійович (1961-1964), Нантой Олександр Костянтинович (1964-1965). Бєрча Олександр Васильович керував школою з 1965 по 1995 роки. У 1995 році директором Тарасівецької ЗОШ став Руссу Василь Олексійович. З 2014 року директором Тарасівецької ЗОШ стала

Негруца Емма Аркадіївна