Breaking News
Home / Новоселицький район / Магала / Історія Магала

Історія Магала

Вітаємо

в

Магалі!

Анкета села

     Маhala (укр. Магала) – Новоселицький р-н

Чернівецька обл.

Україна

Село знаходиться на висоті 152 м. над рівням моря, південно-західній частині Новоселицького р-ну. Від села Магала адміністративно залежать села Буда, котул Острицей, Прут.

Чисельність населення та кількість дворів по селах складають:

с. Магала – 2739 чол., 787 дворів;

с. Остриця – 2391 чол., 665 дворів;

с. Буда – 1452 чол., 471 дворів;

с. Прут – 493 чол., 102 дворів;

Всього: 7075 чоловік, 2026 дворів.

Переважна більшість – понад 90 % – румуни.

Символіка села Магала

Опис герба села Магала

     Заокруглений донизу щит, розділений на 4 частини.

На блакитному фоні який символізує чисте, мирне небо – обриси трьох церков, які є в трьох селах – Буда, Магала, Остриця.

На жовтому фоні – символ радості, добра і миру – показані три основних виїздів у села Магала, Остриця, Буда.

Друга половина герба розділена на три частини.

Ліва частина герба – зеленого кольору – це символ Буковини. На цьому фоні – зубр, сонце, луна і зірка, з одної сторони букові листочки, з другої дубові листя – що символізують дубовий ліс в селі Буда.

Права частина червоного кольору з обрисом пам’ятника та розкрита книга. Це спомин про пролиту невинну кров простих людей, наших односельчан, за часів сталінського тоталітаризму в 1940-1941, 1944-1948роках.

Розкрита книга – це основи розвитку культури та освіти на селі, яка нагадує про видатних людей села.

Нижня частина щита – синього кольору, що символізує цілюще якості води села Магала, а також річку Прут на березі якому розташоване село Прут.

Щит увінчує корона з 4 кутів, що означає 4 села Магала, Прут, Остриця, Буда.

На короні основна назва села «МАГАЛА» – румунською мовою.

На ніжній частині папірусі – дата 1472 рік, рік, коли вперше була історична згадка про село Магала в документах молдовського Володаря Штефана Великого та Святого.

Герб села Магала

магала г

Гімн села Магала

Imnul satului Mahala

Versuri: Vasile Tărâțeanu                                                         Muzica: Elena Nandriș

                                                                                        Aranj.muz.: Lucian Colac

 

Lângă Cernăuți legendari

E un sat frumos cu oameni gospodari

E satul nostru, sat nemuritor,

Cu un trecut măreț și-un viitor.

Mahala, scăldată-n zarea cea albastră

Mahala tu ești iubirea noastră.

Flăcăii tăi ca niște brazi înalți

Lângă Prut, la Lunca, fost-au secerați

Și ale tale fete – vis neîmplinit

Tot acolo moartea și-au găsit.

Gospodarii tăi cei mai frumoși

Cu sutele din case au fost scoși

Și duși în neagra lume, deportați

Părinți bătrâni, copii, surori și frați.

Mahala, scăldată-n zarea cea albastră

Mahala tu ești iubirea noastră.

Savanți din viță dârză de țărani

Ni-s Nandrișii mândrie peste ani.

Și-atâții alții vrednici consăteni

Ce și zic cu demnitate – mahaleni.

Mahala, scăldată-n zarea cea albastră

Mahala ti ești iubirea noastră.

E viitorul tău scăldat în soare

Și faima ta va depăși hotare,

În vechi slăvit fie al tău nume

Ca fiii tăi să-l proslăveasă-n lume.

Mahala, scăldată-n zarea cea albastră

Mahala ti ești iubirea noastră.

  

З історії села Магала

Від сивої давнини до 1914 р.

     Коли виникло село Магала – невідомо, але відомо, що на цій території з давніх-давен жили та працювали люди. Археологи знайшли на території села культурні комплекси великої кількості найрізноманітніших культур: трипільської, галіградської або фракійського гальштату, комарівської, лукашівської, слов’янської (VIII – X ст.) та давньоруської (XІІ – XV ст.).

Вперше на північно-східній околиці с. Магала були проведені археологічні дослідження Чеславом Амброжевичем у 1938, 1939 та 1943 роках.

Археологічні дослідження на території с. Магала були продовжені і під час радянської влади. Під час розвідки 1953 року. Б.О. Тимощуком – відомим археологом Буковини – був зібраний матеріал, характерний для культури фракійського гальштату.

Західноукраїнська експедиція Державного Ермітажу проводила тут розкопки на протязі шести польових сезонів – з 1955 по 1962 рік. Керівником розкопок була Г.І. Смірнова. У 1958 р. були проведені розкопки під керівництвом І.С. Винокура.

Вперше село Магала згадується під час існування Молдовського Князівства, яке було створено у 1359 р. воєводою Богданом І (1359 – 1365 рр.). Молдовське Князівство у тривалому протиборстві із сусідніми Польщею та Угорщиною відстояло свою незалежність і зміцнило свою владу над тією частиною земель, що згодом почало називатись Буковиною.

В історичних джерелах XІV-XV ст. Прутсько-Сіретське межиріччя, у межах нинішньої Чернівецької області, називається «Буковиною», від слова «буковина», тобто буковий ліс.

На чолі Молдовського князівства стояв воєвода, який називав себе «господарем землі Молдавії».

Молдовським князівством впродовж більше двох століть правили дві династії – Богданіди (1359 1374 рр.) та Мушати (1374-1552рр.).

XV століття – це вершина, розквіт Молдовського князівства. Він пов’язаний з іменами Олександра Доброго (1401- 1433р.) та Штефана Великого (1457 – 1504 рр.). Штефан Великий розширив кордони держави до Чорного моря. Бачучи небезпеку з боку Туреччини, визнав зверхність Угорщини і разом з нею переміг турків. За це у 1476р. турки напали на Молдову і дійшли до Сучави та Хотина. Наш край зазнав сильного спустошення, ймовірно і наше село. Новий набіг турків відбувся у 1485 році, внаслідок чого села Хотинської та Чернівецької волості були розорені, ймовірно і наше село.

Саме до часу князювання Штефана Великого відноситься перша документальна згадка про наше село. Вперше село Магала згадується в документах Церковного фонду в XV ст. під назвою Остріца. З тих самих документів відомо, що село та помістя Остріца були подаровані Штефаном Великим монастирю Путна. Про це свідчить запис у дарчій грамоті Стефана Великого від 25 квітня 1472 р. В ній вказані межі цього помістя: Хукеу – на сході, Станіхор – на заході, Долха – на півночі, води Прута – на півдні (всі назви збереглися в селі і до тепер). Тобто немає ніяких сумнівів, що Остріца XV ст. це село Магала. У тій же дарчій грамоті вказано, що Штефан Великий дарує монастирю Путна село «яке знаходиться на Пруті, а саме Остріца з місцем для млина на Пруті». Це село було придбано володарем Молдови за 200 татарських злотів від Табучі з Кобили, його брата Пожара та їхньої сестри Настасії. Це було їхнє помістя, здобуте на основі давніх привілеїв від володаря Молдови Олександра Доброго.

Син Штефана Великого Богдан ІІІ Одноокий (1504 – 1517 рр.) визнав протекторат Туреччини у 1514 р. Найвідоміший його наступник Петро Рареш (1527 – 1538, 1541 – 1546 рр.) був змушений визнати протекторат Туреччини у 1538 році, після перемоги турків під Хотином.

Отже, в 1538 р. наш край, що знаходився в складі Молдавського князівства, опинився під Османською імперією, що негативно вплинуло на його розвиток та історичну долю.

У Молдовській державі всі землі належали господареві. Великими земельними наділами володіла церква – монастирям і єпископствам належало близько 200 сіл, у тому числі і наше село належало Путнянському монастирю.

До першої третини XVІ ст. селяни були особисто вільними.

У ІІ пол. XVІ – XVІІ ст. край був мало заселений. Села були малими – 10-20 дворів. Ймовірно таким було і наше село, ніяких документів за цей період не маємо. Основою господарства було землеробство. Збиралось багато хліба, про що свідчить поява великої кількості млинів. Почали вирощувати нові культури – кукурудзу (кін. XVІ ст.), виноград (XVІ ст.), появились фруктові сади. Вирощували велику і малу рогату худобу, свиней, коней, займались бджільництвом.

Кріпосне право в Молдовському князівстві було законодавче оформлено в «Уложенні» господаря В. Лупу у 1646 р. Воно полягало у заборонені вечинам (кріпакам) покидати постійне місце проживання, наданні феодалом права розшукувати і повертати втікачів.

Виробництво, в основному, зосереджувалось в селянських господарствах. Однак становище селян погіршувались. В ІІ пол. XVІ ст. було введено 8 нових податків, а до сер. XVІІ ст. – ще 29 повинностей. В кінці XVІ ст. панщина складала 12 днів, а в XVІІ – зросла до 24 днів на рік. Все це привело до економічного занепаду, якій підсилювався також війнами, набігами татар та стихійними лихами.

Стримували господарський розвиток краю часті російсько-турецькі війни.

Вперше російські війська з’явились на Буковині у 1709 р. під час переслідування відступаючих шведів та козаків. Це був один з приводів до російсько-турецької війни, яка закінчилась Прутським миром 1711р. Потім були російсько-турецькі війни 1735 – 1739 рр., 1769 – 1770 рр. За переписом населення, здійсненим генералом Румянцевим у 1772 – 1773 рр., у Магалі було 65 дворів. За Кючик-Кайнарджійським миром, Молдовське князівство було повернуто Туреччині, однак під час виводу російських військ з Буковини, сюди увійшли австрійські війська.

У січні 1775р., як наслідок своєї нейтральності, якої додержувалося у військовому конфлікті 1768 – 1774 рр. між Туреччиною та Росією, Габсбурзька імперія отримала частину території Молдови, територію, під назвою Буковина. Після анексії Буковини Габсбурзькою імперією у 1775 р. село Магала належало до Герцогства Буковина, бувшим під владою австрійців та належало до дистрикту Садгора (на нім. Sadagora).

У 1774 р. село Магала разом з селом Буда та Котул Остріци мало 85 сімей (30 у Магалі, 25 у Буди, та 30 у Котул Остріци – разом 345 душ). Це було як єдине село. Географічно у центрі була Магала, на заході – Буда та Котул Остріци на сході.

1 жовтня 1777р., за 2 роки після анексії Буковини, населення цієї провінції (яке тоді називалося «Австрійська Молдова») присягнуло на вірність та підданство («Huldigung») імператриці Австрії Марії-Терези та її сину Іосіфу ІІ, якій згодом став імператором (1780 -1790). Цей документ зберігається в архівах у Відні. У цьому документі зазначено вже село Магала а це означає, що зміна назви з Остріци у Магалу було зроблено ще до 1777р., але невідомо коли. Можливо, це було у 1713-1715 рр., коли турки захопили Хотинську фортецю та включили до Хотинської раї село Остриця, яке турки назвали Магала, тобто на турецькій мові окраїна, край.

Після 1775 р. село Магала жило патріархальним життям, як і всі села Буковини. Основними галузями сільського господарства продовжували залишатись землеробство і тваринництво. До 1786р. селяни відробляли 12 днів панщини в рік (по 4 дні в різні пори року від сходу до заходу сонця) і платили десятину. Значна частина селян займалась домашніми промислами ̶ ткацтвом, шевством, гончарством, деревообробкою, плетінням із соломи та лози, виготовленням пристроїв, знарядь прощі та інструментів. У 1784 р. у селі проживало 164 селянських родин.

Внаслідок революції 1848 – 1849 рр. на Буковині було скасовано панщину, десятину, пропінацію. Характерною особливістю аграрних відносин на селі було малоземелля.

Однак у австрійській період були певні зрушення в розвитку культури. Так у 1818 році у Магалі була побудована кам’яна Троїцька (замість старої дерев’яної, яка була побудована у 1774р, перенесена у 1874р. в Клокучку), яка є пам’ятником архітектури. Протягом 1857 – 1861 рр. велося листування з православної консисторією Буковини і Садгірською повітовою управою за проханням жителів Магалянської громади на збудову трикласної школи. Школа була заснована у 1860 році. В селі на цей час проживало 4084 жителів. 3-класну школу відвідувало 675 учнів (291 хлопців та 384 дівчат). Серед них було 664 румунів. Вчителями були: Скалат Дмитро, Бенка-Костянтину Василь, Бенка-Костянтину Євгенія. У 1885 р. була побудована нова, кам’яна школа, яка мала 5 класів. У 1900 р. була збудована школа у Котул Остріци, у 1910р. – школа у Буді. У 1904 р. школа вже працювала за 6 – класною системою. Дітей шкільного віку нараховувалось 520, з них школу відвідували 422 учні (220 хлопчиків та 202 дівчини). Німців було 18, румунів – 398, поляків – 6. Вчителями були: Скалат Дмитро, Петею Єфросиня, Петею Нестор, Болбока Микола, Корбун Агріпіна, Струц Февроня, Бачинська Аглая.

Природно, що школа та церква були в центрі культурно-освітянського життя кожного села. Але, крім них, на кінець ХІХ – поч. ХХ ст. з’являються й інші заклади культури.

З 1862 р. почало свою просвітницьку діяльність «Буковинське товариство румунської культури та літератури», яке почало будувати національні доми. Перший такий дім виник у селі Магала у 1862р. Протягом десятиріч цей дім прославлявся ткацтвом килимів. Також діяла читальня (читальний кабінет), з 1895 при ньому знаходилось народна бібліотека, а також «хор орачів».

У 1835р. у Магалі було засновано культурне товариство «Cabinet de Lectură Treviză». У 1897 р. друге таке товариство з’явилося у Котул Остріци.

У 1895 р. у Магалі була заснована філія Чернівецької «Societatea Doamnelor Române».

У 1902 р. виникли народні банки в Магалі: «Banca populară Albina» під керівництвом Тоадер Кудла та у Котул Остріци «Banca tip Rieffeisen» під керівництвом Нікіти Аксані.

У 1904р. виникло товариство «Arcaşul». Воно займалося фізичним вихованням, зберіганням румунських традицій, організувало селянські духовні оркестри, виховувало солідарність та братерність.

У австрійський період магаляни були мобілізовані у австрійську армію та воювали у війні 1859 р. – Австрія проти Італії, 1866 р. – Австрія проти Прусії, 1878 р. – Австрія проти Боснії та Герцовини.

У Магалі було 24 корчми, 36 сімей євреїв, які мали свою синагогу, свою школу. В основному євреї були корчмарями і поширювалося пияцтво.

маг церкв

Троїцька церква села Магала, побудована у 1818р. , пам’ятник архітектури

маг газет

Парубки села Магала, 1912 р.

маг газет д

Дівчата села Магала, 1912 р.

Село Магала у роки І світової Війни

     Коли розпочалася Перша світова війна, Буковина опинилася в центрі воєнних дій між російськими, румунськими і австро-угорськими військами.

Австро-Угорщина намагалася втримати край під свою владою.

Російська імперія хотіла приєднати «Буковинську Русь» до своїх територій і придушити тут національний рух.

Румунія розглядала Буковину і Хотинщину – колишні володіння Молдавського князівства, – як свою «історичну спадщину» і 17 серпня 1916 р. Румунія вступила у війну на боці Антанти.

В роки війни наш край, зокрема село Магала, був ареною бойових дій. Він тричі переходив із рук в руки.

В серпні 1914 р. почався наступ російської армії. 2 вересня росіяни вступили в Чернівці, однак, в середині жовтня, під тиском австрійців, відступили за Прут. Через Магалу тікала австрійська армія, наступала російська. Армія у селі не затримувалася.

23 листопада 1914 р. росіяни почали новий наступ. Вони зайняли більшу частину Південної Буковини, однак австро-угорські та прибувші сюди німецькі з’єднання 22-23 січня 1915 р. перейшли у контрнаступ, а 17 лютого 1915 р. росіяни зазнали значних втрат, залишили Чернівці, пройшли через село Магала, дійшли до села Бояни і там зупинили фронт. У Боянах була російська армія, а на полі біля лісу Ломотец був австрійський фронт. Отже, лінія фронту проходила у 5-7 км. від села. У селі по хатах квартирувалася австрійська армія. А під лісом у кілька рядів рилися окопи, ходи сполучення між ними, маскувалися бруствери, зводилися редути, будувалися козирки для захисту від артилерійського вогню. Для потреб армії реквізували хліб, худобу, фураж. Місцеві жителі кажуть, що австрійці вели себе більш-менш чесно, а росіяни грабували та били людей.

Протягом другої половини червня 1915 р. російські війська по кілька разів на день штурмували позиції противника в районі сусідніх сіл Раранча, Бояни, Топорівці та інші.

У липні-серпні 1915 р. на фронті встановилось затишшя.

2 червня 1916 р. почався російський наступ, відомий під назвою «брусиловський прорив». 12 червня австрійські війська відступили за Прут. До кінця червня – початок липня російські війська захопили майже всю Буковину, також і село Махала.

У серпні 1916 р. росіяни почали запеклі бої з противником в Карпатах, але успіху не добились і перейшли до позиційної війни. Коли російська армія відступила через Магалу вела себе дуже жорстоко з місцевим населенням. Грабували у місцевого населення хліб, фураж, худобу, полювали на чоловіків щоб мобілізувати у російську армію. Сотні людей залучались на інженерні роботи строком до 3-х місяців, разом із своїми продовольством, худобою, інвентарем.

В кінці листопада 1916 – січні 1917 р. російські війська знову перейшли до оборони. 23 липня 1917 р. айстро – угорська армія почала наступ. В Магалу знов повернулись австрійці.

Загалом російська окупація тривала 545 днів:

І – 2.09. – 20.10.1914

ІІ – 27.11.14 – 21.02. 15

ІІІ – 18.06.16 – 3.08.17

У 1918 році війна закінчилася 5 листопада 1918 р. Королівський уряд Румунії віддав наказ військам окупувати Буковину по р. Прут включно. Цю операцію здійснювала 8–а дивізія генерала Я. Задіка (більше 3000 тис. чол.). 11 листопада 1918 р. у с. Магала вступив загін румунської армії під керівництвом капітана Арама.

магяляни

Магаляни в Австрійській армії, 1914 р.

Сучасний стан села Магала

     На території Магальської сільської ради розташовані чотири населені пункти: Магала, Остриця, Буда, Прут.

Село Магала є адміністративно-територіальним центром сільської ради.

Села Магала, Остриця, Буда, Прут знаходиться в середньому на відстані від районного м. Новоселиця 25 км. та від обласного центру м.Чернівці 7 км.

Чисельність населення та кількість дворів по селах складають:

с. Магала – 2739 чоловік, 787 дворів;

с. Остриця – 2391 чоловік, 665 дворів;

с. Буда – 1452 чоловік, 472 дворів;

с. Прут – 493 чоловік, 102 дворів;

Всього:     7075             2026

На території сільської ради розташовані такі організації та установи:

–        ШБУ – 60

–        Асфальтний завод міської ради

–        Рембудсервіс ЛТД

–        ДКП «Чернівціводоканал»

–        ВАТ «Чернівцігаз»

–        Роксолана – ЮМВ

–        АЗС-8

–        Кафе «Ластівка»

–        Магазин «Наталі»

–        Млин

–        Кафе «Білий дім»

–        3 пекарні

–        33 – торговельні точки

–        Фермерські господарства «Агро-Голд»

«Агро-Нік»

«Міхандж – Д»

«АМГ – Агро»

На високому рівні поставлена духовна та моральна культура.

В селі є дві школи, в яких понад 80 мудрих, чесних та працьовитих вчителів сіють розумне, добре, вічне в тендітні душі дітей, які стають лікарями, вчителями, програмістами, менеджерами і просто гарними людьми із великими та щирими душами, завжди готових прийти на допомогу.

2 загальноосвітні школи:

Острицька ЗОШ, де працюють 45 вчителів й навчаються 296 учнів

Магальська ЗОШ – працюють 46 вчителів та навчаються 401 учнів

Також в с. Магала знаходиться дитячий будинок-інтернат, чисельність дітей якого складає 65 осіб, працюють 79 осіб, які виховують та доглядають за дітьми. На території дитячого будинку-інтернат є хазяйське господарство де утримується велика рогата худоба, свині, птиця, а також рахується декілька гектарів землі, на якій вирощують овочі, картопля, кукурудза, багатолітні трави для скота, тощо.

Три церкви, які діють на території села заповнюють душу та серця людей мудрим та всеперемагаючим словом Божим.

–        3 православні церкві («Святого духу» – с. Острийя, «Святої Тройці» – с.Магала, «Стефана Великого» – с.Буда)

–        1 Молитовний будинок (АСД)