Освіта Ванчиківці

Освіта

 

В 1884 році одночасно з новою церквою була побудована і школа – Земське училище з трьох відділень (три класи), що зберіглася до наших днів. Навчання не було обов’язковим навчалися лише хлопці, які досягали десятилітнього віку. Перший вчитель за національністю був росіянином­ Кобиліні. Навчав дітей писати, читати, рахувати. Уроки проводилися російською мовою.

Дівчата не навчалися у школі. Тоді вважалося, що обов’язок дівчат рости та виховувати дітей. Домашні обов’язки також лягали на їх плечи.

З 1918 р. с.Ванчиківці стає частиною Румунького королівтва.

У 1921р. відкривається початкова школа-чотирьохрічна, під керівництвом директора Дмитра Георгія Миколайовича. Його дружина, Олена Тимофіївна росіянка за національністю, була також вчителькою. Першокласників навчав Георгій Миколайович та викладання вже велося румунською мовою.У тодішньому розкладі були тільки такі предмети: читання, письмо, математика, малювання, музика.

Оскільки у школі було лише два класних приміщення, в одній кімнаті діти навчалися, а у другій проживав вчитель із своєю сім`єю. Початкова чотирьохрічна школа існувала до 192З року.

В 1927 році будується нова школа. З 1929 року вчителем стає Ігнатович Олексій. У цьому ж році на базі початкової школи відкривається школа сільського господарювання, яка працювала взимку. Ця школа готувала спеціалістів для середнього сільського господарства: агрономів, ветеринарів, садівників, економістів, зоотехніків та підпорядковувалась відділу господарства Хотинського повіту.

Навчалася група хлопців у віці 17-19 років. Приходили сюди проводити уроки спеціаліти з Хотина. Викладалися такі предмети: релігія, румунська мова, математика, географія, історія, органічна хімія, фізика, спеціальне господарювання та інші. Ця школа сільського господарства існувала до 1935. Після Моцака, директором школи став Негруцак.

З 1933 по 1939 директором школи став Куку Яків Федорович. У цей час відкриваеться екстернат 5 клас. У класі навчалося 20 учнів. Крім уроків читання, музики, малювання хлопці навчалися теслярству а дівчата – ткацтву.

Нову сторінку в історії села відкрило приєднання 28 червня 1940 р. Буковини і Бесарабії до СРСР.  1 вересня 1940 р. почала працювати семилітня денна і вечірня школа. За короткий час була створена місцева ячейка ВЛКСМ. Почалися репресії. Але ця сторінка була невдовзі перегорнута.

На світанку, 22 червня 1941 р. почалася агресія гітлерівської Німеччини. Невдовзі село Ванчиківці знову потрапило до складу Румунії.

    Навесні 1944 р. внаслідок Ясько-Кишинівської операції село було звільнено. Слід зазначити що, Ванчиківці не зазнали великих руйнувань, натомість були мобілізовані до РСЧА чоловіки, 116 з яких не повернулися до дому.

У 1946-1947 навчальному році директором школи був Бабій Олексій Семенович. За ним працював Гульпак Іван Васильович. На відміну від попередніх років, до школи були направлені на роботу спеціалісти з вищою освітою.

У 1948-1950 рр. директором працює Плохой Олексій Савович, математик за спеціальнітю. До 1952 року школою керував Бабюк Валентин Федорович, а потім Гончаров Павло Федорович.

Семирична школа діяла до 1951 року. А з 1951 року до 1961 року школа

с. Ванчиківці діяла як середня школа. Тут здобували освіту діти з сусідніх сіл: Черлена, Костичани, Драниця, Тарасівці.

Число учнів зростає, школа стає тісною і потребує поширення. Додаткові турботи лягають на плечі директора Рікачевського Леоніда Миколайовича. Це були 1952-1957 роки.

    У 1957 році до Ванчиківців приїжджає новий директор школи. Перша жінка – директор в історії школи – Лучак Дарина Миколаївна. Молода, енергійна, тиха жінка – їй було лише 28 років. Саме з цього часу з’явилося у школі нове ставлення до дітей, починається демократизація відносин між учнями та вчителями, про яке говорять і до тепер. Починається диференційована робота з старанними учнями, які в кінці навчального року нагороджувалися маленькими подарунками (зазвичай це була художня література). Часи не були з легких, не дуже добре відвідували школу учні. Дарина Миколаївна переживала за долю кожної дитини. Сама, чи з класними керівниками, відвідувала учнів вдома, бесідували з батьками учнів, їх ставлення до школи поступово змінювалося. За спеціальністю вона викладала історію. Але через відсутність педагогічних кадрів вона викладала також російську мову та літературу. Молода, гарна, розумна – такою вона залишилася у пам`яти своїх учнів та людей села. В 1961 році директором стає її чоловік – Лучак Аурел Федорович. 27 червня 1968 року після тривалої хвороби пішла з життя у віці 39 років Дарина Миколаївна.

25 років (1961-1986) – рекорд для цієї школи, проробив директором школи Аурел Георгійович Лучак. Багато змін, багато випускників, багато спеціалістів, багато добрих та працьовитих людей.

З 1986 до 1995 року директором школи був Кучерявий Валерій Сергійович. Народився 1962 у с. Несвоя з відзнакою закінчив НСШ у рідному селі, середню школу с. Балківці, згодом навчається на історичному факультеті Чернівецького державного університету. Після 3 років роботи у школі села Ванчиківці стає директором – самий молодий з усіх директорів району. З великим натхненням працює. Впроваджує систему оцінювання в 10 балів, переводить школу на п’ятиденний навчальний тиждень. Ванчиківецька школа, була одна з п’яти шкіл району (35 всього), яка могла проводити кваліфіковане психологічне обстеження учнів, маючи спеціаліста.

У грудні 1995 року Валерія Сергійовича висувають на посаду начальника відділу освіти, а директором школи стає Костіна Ганна Іванівна. Вона 14-й директор в історії школи, та 2-га жінка-директор. Костіна Ганна Іванівна була директором до січня 2001 року.

На посаду директора школи стала третя жінка-директор Прісакар Альона Вікторівна. Будівництво нової школи розпочате ще з 1985 році дуже важко йшло. Але 2001 році будівництво школи пішло з астрономічною швидкістю. І врешті – решт 8 листопада 2001 року, саме на храмове свято церкви святого Дмитра, нова школа відкрила свої двері для молодого покоління.