Духовність Санківці

Духовність

 

Обрядово – релігійна культура Буковини та Хотинщини належить до візантійської культурно – релігійної традиції. Зародившись у період найвищого розквіту Візантійської імперії, коли основною ідеологічною опорою державної влади стала Християнська церква, її вплив поступово поширився на території Закавказзя, Криму та Балкан, а відтак і далі на північ у Прикарпатські землі.

З поширенням християнства у нашому краї розпочалося будівництво храмів і церков, дерев’яних і мурованих. В основному вини будувалися на пожертвування знатних осіб або на кошти парафіян. Ухвала про будівництво нових церков в ХІХ столітті приймалися критором або загальною сходкою парафіян. Ініціаторами збирання таких грошових внесків нерідко були відомі й авторитетні у громадах люди.

Відомості про Свято – Успенську церкву cела Санківці, другого округу Хотинського повіту.

Існують такі перекази про історію створення церкви. Один прихожанин з села Бочківці знайшов у себе в селі бочечку з золотими монетами заховану турками. На ці кошти він побудував церкву в Бочківцях і Ставчанах та запропонував побудувати церкву санківській громаді. Люди відмовилися і вирішили побудувати церкву на свої кошти. Зібравши гроші, дали на зберігання одному чоловікові, який жив біля річкового млина. Сусід підгледівши де були заховані гроші, викрав їх. Переказують, що після його вчинку весь його рід пропав. Після цього випадку санківчанам прийшлось заново збирати пожертвування для побудови церкви. Вони спромоглися побудувати невелику капличку для моління, про яку і було зафіксовано в літописі. Пізніше в 1895 році постало питання про перебудову церкви. Була укладена домовленість з підрядниками про побудову церкви за три роки, але, нажаль, підрядники виявились непорядними людьми, і побудова церкви затягнулась аж до 1903 року.

1. Перша згадка в літописі про церкву була в 1771 році.

2. Побудована в 1903 році, освячена 1 січня, власність прихожан.

3. Церква головна, дерев’яна, на кам’янім фундаменті, оббита жестю, обмальована і пофарбована масляними фарбами, ззовні і в середині обштукатурена й побілена, панелі пофарбовані масляними фарбами. Церковна огорожа обнесена міцним парканом.

4. Престол цієї церкви – в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці – один. Престольне свято проводиться раз в рік – 15 серпня (28 серпня).

5. Богослужебними книгами і ризами церква забезпечена достатньо.

6. По штату 1885 року при цій церкві числивься 1 священник і 1 псаломщик.

7. При церкві орної і сінокісної землі 38 десятин придатної і 2105 кв. метрів непридатної, земля належала вотчині села Санківці, що належала князю Манукл – Бею, існує книга на цю землю, написана хотинським землеміром Павловським від 2 квітня 1853 року, зберігається в церкві.

8. Будинків церковних в приході немає. Священник жив в найманім будинку, а псаломщик – у власнім.

9. Грошима користуються тими, що дають прихожани. Головним прибутком для існування служить церковна земля, хоч в урожайні роки дає певні запаси.

10. Пекарень чи інших побудов немає.

11. Відстань церкви від Духовної Консисторії в 300, а від окружного благочинного в 63 верстах.

12. Найближча від цієї церкви – Рождество – Богородична – села Шилівців в трьох верстах.

13. Приписної церкви немає.

14. Домової церкви немає.

15. Церковно – приходські книги ведуться, прошнуровані і скріплені печаткою.

16. Опис церковного майна є у книзі, яка прошнурована і скріплена печаткою Консисторії в 1882 році.

17. Копії метричних книг починаючи від 1810 року і сповідна відомість з 1809 року, зберігаються в цілісності.

Примітка: У зв’язку з тим, що кладовище знаходиться неподалік від церкви, немає часовні та каплиці для відспівування померлих. Крім повного круга богослужбових книг і періодичних видань «Церковних», інших найменувань в церковній бібліотеці немає. В приході була школа грамоти з 50 учнями, школа розміщена в церковній сторожці. Осадор Баб’юк закінчив Хотинську второ класну школу. Під церквою і в ограді церковній склепів немає, але є поховання. В 1901 році біля церкви похований священик Афанасій Павлович Шаманський (1836 р.), син причетника Подольської губернії Стаймського повіту село Степашки.

 

Священник Михайло Васильович Трофимов за національністю молдованин, закінчив Кишинівську Духовну семінарію. В 1901 році призначений на місце священника Свято – Успенської церкви села Санківці Хотинського повіту. В 1902 році резолюцією Преосвященного Аркадія, Єпископа Аккерманського призначений учителем санковецької школи грамоти. Псаломщик Павло Олександрович Бучинський, українець, народився в селі Поляна Хотинського повіту (1855 р.). В 1892 році призначений паломщиком у Санковецькій церкві. До складу його сім’ї входили : жінка – Ксенія Федосієва; дочки – Софія – працювала учителькою та Ольга, навчалася в Духовнім училищі; син – Всеволод, навчався в Єдинецькім Духовнім училищі.

На даний час настоятелем храму Успіння Пресвятої Богородиці є Мізюк Олексій Миколайович 1975 року народження, уродженець села Медвежа, Бричанського району. 1993 року вступив у Мінську Духовну семінарію, яку закінчив в степені бакалавра Богословія в 1999 році. З 1999 настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці. Дружина Алла – регент хору, син Микола – 2 роки. Староста – Голянтус Федір Миколайович.

 

Історія громади Адвентистів Сьомого дня у селі Санківці.

В 1928 році і була заснована церква Адвентистів Сьомого дня (далі АСД) . Громада складалася із 16 членів, богослужіння проводилося по будинках. Перші християни були – Доник Анна, Григорець Андрій, Доник Іван. Просвітером на той час був Унгурян Антон. У довоєнний період люди масово отримували хрещення. Тоді було майже 200 членів АСД . Довгий час збиралися у Юрієнко Федота. Новий молитовний будинок почали будувати у 1989 році і посвячення відбулося 4 вересня 1994 року. Церква знаходиться у центрі села Санківці. У 2008 році церква святкувала ювілей – 80-річчя. На це свято з’їхалось багато гостей, були присутні всі пастори церкви, які керували церквою за останні 50 років.