Духовність Ставчани хот

 

 

Духовність

1. Історія Ставчанського храму

 

В мальовничій місцевості, в оточенні дерев розташована найстаріша споруда села Ставчани Михайлівська церква. Із західного боку до споруди прилягає дзвіниця, яка є вертикальною домінантою композиції церкви. Її склепіння виконане з дерев’яного каркасу, «зашитого» металевим покриттям. В архітектурі храму відчувається вплив класицизму. У храмі збереглись первісні лаштунки інтер’єру, окрасою якого є дерев’яний, у три яруси, різьблений іконостас, виконаний у стилі класицизму.
З зовнішнього вигляду наша церква має форму корабля, що пригадує нам, що церква спасає вірних від загибелі в морі життя, як корабель спасає й безпечно перевозить людей у справжньому морі.
Наша церква має два куполи, прикрашені двома трираменними Хрестами.
В архіві церкви зберігається документ, датований 12 березня 1845 року. Ось що нам вдалося прочитати з нього:

 

«План на построение Хотинского уезда
в селе Ставчанах во место старой  новой
каменной Церкви во имя Архистратига Михаила

 

В следствие прошения жителев Хотинского Уезда села Ставчан в дозволение им в помянутом селе построить Церковь, по протоколу Кишиневской Духовной Контории  сего марта состоявшемуся и Его Правосвященством Иринархом Епископом Кишиневским и Хотинским и кавалером утвержденному дозволено по сему плану и фасаду строить в означеном селе Церковь во имя Архистратига Михаила марта 12-го дня 1845-го года
Настоятель священослужений Кишиневской Ильинской Церкви
Егор Пиховский и Кавалер Иван Монастирский
Архитектор Заушков»

 

За свою історію церква багато разів ремонтувалася. Під час останнього ремонту вона набула ще благороднішого вигляду. Зокрема, саме в останні 2008-2010 р.р., під час проведення ремонтних робіт, робітниками було віднайдено рештки старого престолу, де було зазначено 1852 рік. Таким чином, можна вважати що будівництво кам’яної церкви тривало 7 років.
У 2002 році Ставчанська церква відзначила своє 150-річчя.
Наша церква освячена в ім’я Архістратига Михаїла. Це свято є храмовим святом, або празником, і воно святкується дуже урочисто.

 

 

ІІ. Про Архісратига Михаїла

 

Православна церква 8(21) листопада святкує Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних Архангелів Гавриїла, Рафаїла, Уриїла, Ієгудиїла, Варахіїла, Ієреміїла, Селафіїла. Хто ж вони – ті, що заслужили у Всевишнього небесні чесноти?
Архангели – це вожді і столоначальники лику ангельського. Їх семеро. Але перше місце в сонмі архангельському посідає Архістратиг Михаїл. Він один із тих, хто подолав злого Люцифера. Його спис, прикрашений білою хоругвою, символізує чистоту серця і вірність Богові, а хрест свідчить, що битва ведеться із злим и силами, в ім’я Ісуса Христа.
В історії нашого народу Михаїл був князем Чернігівським і тяжко оплакував поневолення русичів татарськими ордами.
Михаїл не хотів скоритися Батиєві, за що був жорстоко покараний його воїнами, що відтяли непокірну голову. Але і свята голова продовжувала говорити: «Я не боюся смерті. Я християнин! І сповідую Творця Неба і Землі, твердо в нього вірю і з радістю умру за Нього».
На Буковині побутує така легенда про святого Михаїла: «Бог, як створив світ, посадив Михаїлові на ліве плече вітер і доручив ним керувати. Тримає святий вітер за вуса – той ледве віє. А як відпустить Михайло вітрові вуса хоч на мить – то одразу ж зривається буря. Тоді Михайло знову хапає вітер за вуса, а коли б ото відпустив, то геть би світ «змело». В деяких буковинських селах, де є пасіки, й досі справляють «мед», а пізніше, на Михайлову суботу, скликають людей і поминають померлих. Ставчанська Михайлівська церква в цей день вшановує Архангела Михаїла – святомученика, що поклав своє життя за віру Христову.
У церквах Буковини збереглось чимало ікон із зображенням архангелів. Але найбільш шановані у нашому краї – це ікона Михаїла і Гавриїла. Їхня живописна мова реалістична. Завдяки лінії, силуетові, знакам-символам, композиційному ладові, гармонії колориту ікони набувають справжніх художніх ознак. Цікавим є оригінал ікони ХV ст., що знаходиться у Церкві Воздвиження Чесного Хреста м. Дрогобича Львівської області. Чимало її копій є у храмах Буковини, а надто в тих, що носять імя Архангелів Михаїла і Гавриїла. Наша Святомихайлівська церква одна із таких. Парафіяни нашого села у образі святого архангела Михаїла убачають саме той ідеал, що духовно нас підносить до милосердя і Господньої благодаті, надихає на велику любов до Бога.
Будьмо уважними в цей день в Храмі Божому і почуймо на утрені молитовне величання: «Величаємо вас, архангели і ангели, і все воїнство Христове, і Херувими і Серафими, що славлять Господа» (Утр. Мф. зач. 24-30, 36-43)

 

ІІІ. Значення храму в житті людини

1. ХРАМ ТА ЙОГО ОБЛАШТУВАННЯ

Храм (або церква, як будинок) має в житті православного християнина і взагалі кожного члена нашого суспільства велике значення. Все глибинне налаштування нашої культури зв’язане з храмом. Не треба бути навіть глибоко віруючим , а бути просто душевною людиною і вас схвилює піднесена церковна музика величного кафедрального собору чи простодушний убір сільської каплички. «Тут не тільки естетика, але і почуття історії і відчуття народної душі», – (свящ. Павел Флоренський).
Ще в Старому Завіті сам Господь Бог, давши ізраїльському народові 10 заповідей, наказав пророкові Мойсею збудувати похідний храм – скнію, де народ міг би помолитися і де відправлялось богослужіння.

 

Сучасна наука про церковний дзвін:
Дзвін випромінює величезну кількість резонансної ультрафіолетової радіації і тим самим очищає навколишній простір. Від коливання ультразвукового діапазону гинуть хвороботворні бактерії і віруси (приклад: при 12-ти октавному дзвоні вірус чуми гине на відстані 7 кілометрів від дзвону).

 

В місті Києві проживає випускник Ставчанської  школи Грубляк Віктор Несторович, який працює реставратором пам’ятників архітектури. У його творчому доробку реставраційні роботи оперного театру ім. Т. Г. Шевченка, Софіївського собору, Києво-Печерської Лаври. У 2008 році Віктор Несторович подарував церкві нашого села свою репродукцію картини  І.М. Крамського «Христос у пустелі».

 

 

 

VІ.  ХРАМ БОЖИЙ – СВЯТИНЯ ПРАВОСЛАВНОГО СВІТУ
 

Храм має величезне значення в історичному, культурному, моральному і повсякденному житті всього нашого народу. За посередництвом храмів ми пов’язані з нашою історією, культурою нашого народу. Рука, яка виконала тільки-що на собі Хресне знамення, не підніметься на злодіяння і злочин.
Як хата без матері, так місто чи село без церкви. Ми далеко від своєї хати, спішимо до рідного дому погрітись. Приходимо на поріг, а там кажуть, що матері нема. І немає тепла, і немає радості.
Православ’я вбачає найвищий сенс християнства в богослужінні, в молитовному єднанні з Самим Господом, Який невидимо присутній у храмі.
Храм Божий стоїть над світом як дороговказ, як знак вічності в цьому нетривкому і крихкому, як скло, житті.