Home / Хотинський район / Ворничани / Культура Ворничани

Культура Ворничани

Невеличке село Ворничани, яке простягається вздовж яру між двома горбами, милує свій народ квітучими деревами, буйними травами, невеличкими садками. І має воно свою культурну спадщину. Ще у 1959 роуі був відкритий старий Будинок культури, на той час завідуючим був Савчук Афанасій Костянтинович. Це була талановита людина, яка любила свою  професію, активно працював, крутив кінофільми, грав гарно на гармошці, організовував прекрасні вечори відпочинку.
Через деякий час у 1971 році побудували новий Будинок культури. Завідуючим на той час працював Паламар Іван Петрович. При клубі діяв фольклорний колектив “Веселі дівчата”, танцювальний колектив “Віночок”.
В основу репертуару увійшли пісні, що збереглися у нашому селі, яккі не втратили блиску та чарівності і сьогодні. Більшість із цих пісень сумні, журливі, пісні про кохання і розлуку, про сирітську долю. Але є поміж них веселі та жартівливі. Особливо гарно звучать наші старовинні колядки, щедрівки, з ними учасники колективу ходять з хати до хати під час Різдвяних свят.
З давніх-давен і по сьогоднішній день наш будинок Бультури працює. В ньому зроблений гарний ремонт, завдячуючи нашому сільському голові Заплітному В.І. Ця людина завжди і у всьому пітримує нашу молодь, робить усе для блага села, для того щоб воно процвітало та розвивалось.
На даний час зав.Будинком культури працює Калиняк Л.З. При клубі діють гуртки, це хореографічний, художнього слова, образотворчого мистецтва, драматичний. Є два клуби за інтересами. Регулярно у клубі проводяться масові заходи, фольклорні свята, вечори відпочинку. Традицією нашого села стало проведення  свята  Івана-Купала.
Кожен рік біля сільського ставка збирається все село, щоб гарно відсвяткувати   це свято. Дівчата і хлопці у народних костюмах, саятково прикрашена “Марена”, лунають пісні, танці, горить купальське вогнище через яке стрибають хлопці та дівчата. Молодь із задоволенням бебе участь у таких святкових заходах. А, ми з свого боку робимо все для того, щоб зберегти культурну спадщину нашого села, і не втратити духовну цінність.