Традиції Рукшин

Село Рукшин славиться народною творчістю. В пам’яті селян зберігається безліч народних пісень, бувальщин, казок, віршів. Пісня супроводжує рукшинців і в радості, і в горі, під час роботи, під час обрядових дійств. Популяризаціє і відтворення народної творчості в селі займається фольклорно-етнографічний ансамбль «Джерело» та його молодша зміна «Струмочок». Культура у Рукшині не лише духовна, а й матеріальна: вона скамяніла у стінах вишуканої церкви, пам’ятника захисникам Вітчизни, в ошатних будинках та ін.

Всі жителі села взаємно поважали й шанували одне одного,що є доброю прикметою. В розмові зверталися на «ви», хто б це не був і до кого б не звертався. При зустрічі селяни вітаються, зичачи один одному «Доброго дня», «Дай Боже щастя!», на Великодні свята – «Христос Воскрес!» і «Воістину Воскрес!». Перед церквою, хрестом, капличкою селяни знімають шапки-капелюхи, хрестяться; все це говорить про культурний рівень особистості і побожності.

Батьки завжди вчили дітей пошани до себе і до старших людей; не було ні однієї родини в селі, де б діти не зверталися до батьків чи просто старших на «ви».
Людей, що були близькі-рідні по-матері, кликали: дід, баба, бунка, вуйко, вуйно, тета; по-татові – дід, баба, тета.

Рукшинці, як справжні українці – народ гостинний. Коли під час снідання, обіду чи вечері до хати заходила по стороння людина, її неодмінно саджали за стіл, навіть якщо це була людина-прошак.

Рукшинська толока

Толока (земля для випасу, майдан) поруч з волосним земським управлінням, була центром проведення зборів, сходів сільчан. Всі життєві роблеми вирішувались не тільки членами волосного управління, а й самими громадянами. На збори, сходи в основному приходили чоловіки – голови господарств. Якщо голова сім’ї помирав, тоді на збори приходила жінка.

На зборах, сходах громадян обирали старосту, волосного старшину, присяжних, секретаря волосного управління, соцького, житарів (польових сторожів), збирачів податків – взагалі всіх керівників волості. У неділю та святкові дні на толоці грали музики – молодь влаштовувала танці (данец). Особливо людною ставала толока в храмові свята, коли тут збирались не тільки рукшинці, а й гості з прилеглих сіл. Крім музик, на толоці влаштовували “колиску” (карусель), йшла жвава торгівля смаженим насінням соняшника, гарбуза, кавунами, динями. Як правило поряд з толокою була корчма. Не тільки в храмові свята, а й в години дозвілля збиралися тут чоловіки, парубки і за “порцією” горілки укладали різні угоди: про продаж чи здачу в оренду землі, рухомого майна, про майбутні найми робітників. Все це супроводжувалось рукобиттям та випивкою – могоричем з обох сторін. Деякі угоди, зокрема, про продаж землі чи оренду, потім обов’язково оформлялись письмово у волосному управлінні (пізніше примарії).

Дуже часто ”данец” закінчувався бійкою. Рукшин мав п’ять великих частин (урочищ) і хлопці з кожної з них намагалися верховодити в селі. Якщо це не вдавалося, в хід пускали кулаки, палиці, каміння або й ножі.

На толоці діти і молодь влаштовували ігри, змагання. Тільки-но содив сніг і земля підсихала – влаштовувались хороводи, зустріч весни. Дівчата і хлопці гралися купки, кривого данцю(танцю) жучка, огірочків, подоляночки. Всі від малого до старого, виходили на толоку і брали участь у цих масових заходах. Ось окремі з веснянок:

Ой минула вже зима
Ой минула вже зима,
Снігу-льоду вже нема.
Ой нема, ой нема,
Снігу-льоду вже нема. (2р.)
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки малі,
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі (2р.)
В лузі квіти вже цвітуть,
Вівці травку вже пасуть.
Ой пасуть, ой пасуть,
Вівці травку вже пасуть (2р.)
Всі веснянки співаймо,
Весну красну вітаймо,
Вітаймо, вітаймо,
Весну красну вітаймо (2р.)

Дикі кози

Скакали дикі кози
Попід зелені лози.
То в гору, то в долину,
То в ружу, то в калину (2р.)
А за ними, а за ними козенята
Поламали, поламали ноженята.
То в гору, то в долину,
То в ружу. То в калину (2р.)

Огірочки
Огірочки-пуп’яночки, завивайтеся,
А ви хлопці молоденькі, женихайтеся.
Огірочки- пуп’яночки в’ються вже, си в’ють.
Молодії парубочки мед-вино п’ють.
Молодії пуп’яночки вже завилися,
Молодії парубочки вже женилися.

”Кривий данец”. (Дівчата беруться за руки і бігають ланцюжком поміж трьома хлопчиками, які сидять на землі, приспівуючи):
У довгої лози,
Пасли хлопці кози,
А дівчата – козенята,
Та й померзли ноженята.
Ой, дівоньки гожі,
Кидайте ті кози,
В кривім данці походжаймо
Та ніженьки зігріваймо.
Ми кривого данцю йдемо,
Кінця йому не найдемо,
Треба його виводити,
Кінець йому находити.