Традиції Малинці

Садівництво в роки незалежності України стало

 

традиційним заняттям малинчан.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Планування фруктового саду.

Ви маєте можливість озброєтись інформацією, необхідною для планування фруктового саду. Більшість плодових дерев залишаться на вибраному вами місці надовго, так що варто ретельно обміркувати їх розміщення. Маючи готовий план, ви зможете правильно підготувати грунт, позбутися від бур’янів, внести компост або гній таким чином, щоб задати саду хороший старт. Ви посадите по сусідству культури, які вимагають схожих умов, а також «чоловічі» і «жіночі» екземпляри, щоб забезпечити перехресне запилення і підвищити шанси на хороший урожай. Не пошкодуйте часу на відвідування спеціалізованого розплідника і бесіду з садівниками , які підкажуть, які сорти підходять для вашого регіону. Оцініть асортимент і замовте заздалегідь те, що вам хочеться придбати. Якщо на вашій ділянці достатньо місця для декількох порід, постарайтеся врахувати час їх дозрівання, щоб плоди встигали достигати поступово, в різні терміни. Наприклад, яблука можна збирати з кінця літа до середини осені, не створюючи собі труднощів з їх зберіганням. А якщо знайдеться, де зберігати урожай, ви зможете насолоджуватися своїми запасами до весни наступного року. Правильне розміщення. Найвищим плодовим деревам відведіть таке місце, щоб вони не затінювали рослини меншого розміру. Передбачте місце для витких рослин і лоз, потім – для чагарників , для садової суниці.  Ніжні плодові культури, наприклад персики, слід висаджувати поруч з укриттям (стіною, огорожею) або на освітленій сонцем ділянці. Необхідно передбачити доріжки, підходи до всіх рослин, опори для шпалер.
Важкі умови. Звичайно, на родючому ґрунті, при достатку води, в місцях, надійно прихованих від вітрів, всі рослини дають хороший урожай. Однак навіть в умовах далеких від досконалих можна отримати непогані результати, але доведеться чимало попрацювати. Холодні та вітряні ділянки – серйозні випробування для рослин. Вітер заважає комахам запилювати рослини, може поморозити квіти. Більш стійкі до цього невисокі культури, особливо якщо забезпечити їм надійний захист в холодний і вітряний період. Сухі і жаркі ділянки, брак вологи в грунті і спека не настільки вже й велика проблема, якщо можливий регулярний полив. А такі рослини, як абрикоси та персики, навіть потребують надлишку тепла для гарного росту і дозрівання, вони страждають від холодного повітря, і в разі погіршення погоди їм потрібно прикриття.
Запилення рослин. Щоб зав’язалися плоди, квітки повинні бути запилені. На щастя, більшість плодових культур є самозапильними , але є й такі рослини, які вимагають перехресного запилення. Тому при покупці саджанців яблунь, груш, слив і вишні переконайтеся, що вибрали партнерів по запиленню, якщо, звичайно, сорт не є самозапильним. Ретельно продумавши вибір порід, регулярно підрізаючи гілки і формуючи дерева, ви зумієте виростити улюблені плоди.
В сучасних інтенсивних садах садівник повинен спрямувати свої зусилля на підтримку високої агротехніки – поливи з одночасним підживленням, рихлення або мульчування , боротьба з шкідниками і хворобами. Обмеження росту (вегетативного приросту) дерев досягають перенесенням строків обрізування на початок вегетації (після цвітіння) і літній період (друга половина липня). Це забезпечує слабкий ріст дерев і рівномірну продуктивність насаджень. В результаті вся енергія дерев витрачатиметься на ріст плодів і утворення нових генеративних бруньок – майбутнього урожаю. Періодичності плодоношення запобігають прорідженням квітів і зав’язі.
Вимоги до садивного матеріалу. Товарна якість саджанців визначається насамперед їх розмірами. Вони мають характеризуватись розвиненою кореневою системою, високим (15-25см) розташуванням місця окулірування (щеплення) , діаметром штамба понад 12мм (вимірюється на висоті 10см над місцем щеплення), мати 3-5 бічних гілок завдовжки 30-40см на висоті 65-70см.Такий садивний матеріал вирощують на безвірусній основі, високому агрофоні і при зрошенні. Садівники вважають, що за якісний саджанець варто заплатити вищу ціну, затрати окупляться за перші три роки після садіння. Досягнення ранніх і значних врожаїв, високоякісних плодів, а значить – добрих економічних показників господарювання в значній мірі визначається способом формування плодових дерев, який у свою чергу, залежить від ступеня загущення насаджень. Головною метою формування і обрізування є, насамперед, утримання дерев у відповідних розмірах.
Закладання плодового саду. Закладання плодового саду включає ряд таких послідовних етапів, як вибір місця, організація ділянки, добір порід і сортів та їх розміщення у насадженнях, підготовка та удобрення ґрунту, посадка дерев тощо.
Організація ділянки. Після вибору місця на сад та дослідження місцевості й властивостей ґрунту проводять організацію вибраної ділянки, яка включає: а) розбивку на квартали, як правило, прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:1,5; б) організацію дорожньої мережі, що включає дороги периметром саду та з двох боків вітроломних ліній; в) намічення місця та проведення посадки садозахисних ліній із швидкоростучих видів дерев (береза, тополя, клен, горіх волоський) та кущів; г) виділення місця для господарських будівель, дворів, ставків, чатальних насаджень (для заготівлі підпірок) тощо.
Добір порід і сортів та їх розміщення у насадженнях. Підбір порід та сортів плодових і ягідних культур проводять на основі місцевих умов вирощування та господарських потреб у тій чи іншій продукції.
Породи і групи подібних порід плодових рослин у саду розміщують суцільними масивами в окремих кварталах. Основні сорти садять у перемішку з сортами-запилювачами.
У саду дерева розміщують різними способами, найчастіше – прямокутним, шаховим, контурним (у поперек схилів), із загущенням у рядках та іншими способами.
Відстань між рослинами в саду залежить від породи, сили росту дерева, способу розміщення, типу крони тощо. В середньому площа живлення культур така: яблуні, груші, черешні – 6х4,5 м; вишні, сливи – 6х3; горіха грецького – 8х5; смородини, порічок – 3х1,5; аґрусу – 2,5х1,5; малини – 3х0,7; суниці – 1х0,25 м.
Підготовка ґрунту – наступний етап закладання саду.
Коренева система плодових рослин велика, тому обробіток ґрунту перед їх садінням включає зяблеву плантажну оранку з внесенням добрив. У Лісостепу під оранку дають 45-50 т/га гною або компосту та до P200-300 і K200-240.
Підготовка ґрунту також включає осіннє, незалежно від часу посадки дерев, але не пізніше, як за 1 місяць до її проведення, копання ям для саджанців. Ями копають діаметром до 50 см і глибиною 60-70 см. У великих господарствах для копання використовують тракторні копачі.
Важливим етапом закладання плодового саду є садіння плодових дерев. В Україні плодові дерева краще саджати восени і навесні. У північних районах з холодними зимами плодові доцільно садити весною протягом 5-6 днів від початку польових робіт. У південних районах можна садити восени за 30-40 днів до настання сталих морозів.
Перед висаджуванням дерева в яму можна вносити 8-12 кг торфокомпосту або перегною та по 15 г у діючій речовини азоту і калію й 30 г – фосфору.
Після цього через яму перекидають садильну дошку і в центрі ями забивають кілок.
Перед садінням коріння саджанців обрізують та змочують у бовтанці з глини і ґрунту. Під час висаджування весною саджанці рекомендується також намочувати у воді протягом 6-8 год.
Після підготовчих операцій деревце розміщують в ямі, розправляють його корені і закидають ґрунтом. Ґрунт помірно утрамбовують. Коренева шийка саджанця, у зв’язку з наступним осіданням ґрунту, повинна залишатись на 2-4 см вище поверхні.
Відразу після садіння, дерева поливають 30-40 л води у кожну яму, прив’язують рослини до кілків. За потреби обрізають надземну частину для початку формування крони та збереження співвідношення між надземною частиною та кореневою системою дерева. Поливи дерев за літо повторюють 2-4 рази.
Після висаджування всіх запланованих культур сад вважається закладеним.
Закладання насаджень плодових і ягідних культур – досить відповідальна справа. Даний технологічний процес значною мірою визначає врожайність протягом всього періоду їх продуктивного використання. Плоди і ягоди користуються постійним попитом серед споживачів, тому закладання нових садів є на сьогодні актуальним. Продукція плодівництва ціниться за своєю корисністю та поживністю. З іншого боку, плоди є сировиною для переробної промисловості. Їх хімічний склад досить різноманітний, зокрема, містять цінні для організму людини цукри, білки, жири, мінеральні кислоти, мікроелементи, вітаміни, органічні кислоти, пектинові, дубильні, ароматичні та інші речовини. Споживання плодів позитивно впливає на імунітет до хвороб, сприяє їх лікуванню, нормалізації роботи органів внутрішньої секреції та організму в цілому.

 

Відомо, що сад — то витвір розуму й рук людських, і заповіді малинецького садівника відіграють тут не останню роль. Зрештою судіть самі з їхнього змісту:
1.    Піклуйся про плодові дерева, старайся, щоб твій сад був належно доглянутий, збагачуючи себе і країну.
2.    Доглядай за плодовими деревами, бо в цьому — майбутнє країни, матимеш за плоди сотні, а держава — мільйони.
3.    Пам’ятай, що плодові дерева садиш не тільки для себе, а й для дітей своїх, бо скористаються ними і вони.
4.    Не шкодуй грошей на купівлю добрих саджанців і праці — на закладання саду.
5.    Не питай у шевця чи коваля поради щодо саду, питай про це у доброго садівника, пошукай у книзі чи журналі.
6.    Не ганьби садівництво і не віднаджуй від нього інших.
7.    Не допускай, щоб гусінь з’їла листя на деревах, бо розпрощаєшся з плодами.
8.    Не кради і не посилай по яблука до чужого саду — краще посади садок у себе, а дитину навчи шанувати рослину і чужу власність.
9.    Не бажай, щоб саджанець плодоносив одразу після садіння — надалі, через його виснаження, не матимеш плодів.
10.    Утримайся давати поради щодо садівництва, аж допоки сам не посадиш сад.

 

 

Село Малинці є одним з трьох гончарних осередків на

 

території Північної Буковини( село Коболчин Сокирянського району та

Садгірський район Чернівців.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гончарний промисел.

Основним заняттям жителів села з давнини було гончарство.
На протязі багатьох століть по навколишніх селах можна було б чути : «Горшки! Горшки!» Це малинецькі «горшколадники» продавали або вимінювали свою продукцію. Асортимент був різним: миски, макітри, глечики різної ємності. Гончарство, здавна розвинуте в селі Малинці. На території села є пам’ятки так званої «зарубинецької культури» другого століття до нашої ери, або як зараз вона називається «Лукашівка-Поянешти». Ця культура характеризується своєрідною керамікою – чорно лощеною з «шишечками». Та навіть прізвисько малинецьких жителів підтверджує ці дані – «горшколадники».

Гончарством займалися жителі, які мешкали і мешкають в урочищі «Гора», де є поклади глини, придатної для виготовлення виробів. Цілі родини, можна сказати, династії, виготовляли посуд і передавали секрети його виготовлення з покоління в покоління. Григорашкуци, Паладійчуки, Ротарі, Поштарі – це видатні майстри, нащадки яких і сьогодні займаються цією справою. Жаль, що з розвитком суспільства їх стає все менше і менше. Та й у побуті використання глиняної посуди є не престижним. На кухнях сучасних ґаздинь переважає металічний посуд. Тільки коли роблять весілля, чи обід на похоронах, можна спостерігати як сусіди зносять горшки, щоб у «замащеній» печі приготувати смачні галушки чи іншу страву. Глиняна посуда екологічно чиста і страви приготовані в ній мають свій специфічний смак. Також жаль, що багато представників цієї давньої професії залишили заняття цим найдавнішим промислом. Крім гончара роботу мали спеціалісти іншої професії ковалі, які спеціально виготовленими сітками з дроту обтягували горшки, глечики, макітри, щоб вони довше зберігались. Як бачимо це було цінне майно в господарстві.

Виготовлення виробу – довготривала і трудомістка робота. Накопану, так звану «масну» глину, спочатку просушують, видаляючи камінці. Потім її на певний час замочують водою, щоб видалити корінці чи інше сміття, яке спливає. Дальше місять до стану тугого тіста, розрахованого на певну кількість виробів. Щоб глина не висихала і була, як кажуть, в робочому стані, її накривають мокрою рядниною , яку періодично збризкують водою. Далі настає відповідальний момент формування самого виробу. На спеціальному верстаті – гончарному крузі, який складається з двох кругів різної величним, нижній – більшого діаметру, верхній меншого. При допомозі ніг, якими надають верстатові обертового руху, рук і спеціальних шаблонів, води, формують і надають виробу певної, задуманої форми. Можна собі тільки уявити, якими чутливими, ніжними повинні бути руки, пальці майстра, щоб добитися однакової симетрії, товщини стінок, дна. Яку витримку і силу волі треба мати, щоб тепло і фантазія гончара були втілені у шедевр мистецтва. Шнуром відрізають дно від стола і ставлять на полицю для просушки. Після просушування виріб покривають політурою або розписують кісточкою наносячи рослинний або геометричний орнамент. У напаленій до певної температури, відомої тільки майстру гончарній печі виріб випалюють. Після остигання, перевіряють якість роботи постукуванням пальця по виробу. По дзвону, відомому тільки майстру, визначають готовність роботи. Браковану продукцію викидають. На базар возять тільки якісний товар, бо це, як кажуть, «лице майстра».

Добре , що в Малинцях є ще майстри-гончарі Поштар Василь та Паладійчук Іван, які зберегли секрети прадавнього мистецтва і дарують людям радість.